Ухвала суду № 4295405, 31.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-4738/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 31.03.09 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у м. Житомирі на постанову господарського суду Житомирської області від 20.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.02.2007

у справі №10/53 «НА»

за позовом ТОВ «ТД Міріса»

до ДПІ у м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Житомирської області від 20.06.2006, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 усправі № 10/53"НА" задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Міріса" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №5571/23-01/71131/22064638/1 від 08.11.2004 року.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки з питань правомірності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум по маркетингових та інформаційних послугах ТОВ ТД "Міріса" за період з 01.07.2002 року по 30.09.2003 року складено акт від 10.09.2004 року № 487/252/23-01/22064638/0100 (доповнення до акту документальної перевірки від 10.06.2004 року № 252/23-01/22064638/0110) (а.с.8-19).

В акті перевірки зазначено, що позивачем в перевіряємий період до складу валових витрат безпідставно віднесені витрати на проведення маркетингових та соціальних досліджень. На думку перевіряючих, здійснені витрати не пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, як це передбачено пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Тому, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач не мав права включати податок на додану вартість по цих витратах до податкового кредиту.

Згідно зазначеного акту перевірки позивачу, зокрема, зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 10444,00 грн., в тому числі по періодам:

- серпень 2002 року - 6027,00 грн.;

- березень 2003 року - 4417,00 грн.

На підставі акту перевірки від 10.09.2004 року № 487/252/23-01/22064638/0100 відповідачем 14.09.2004 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 4699/23-01/60408 (а.с.76), яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 10444,00 грн. та застосовано штрафні, санкції в розмірі 5222,00 грн.

За результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.09.2004 року № 4699/23-01/60408 згідно рішення Житомирської ОДПІ № 64220/10/10-0 від 07.10.2004 року залишено без змін.

05.11.2004 року відповідачем направлено позивачу лист № 40845/10/10-0 (а.с.21) про внесення змін до свого ж податкового повідомлення-рішення від 14.09.2004 року № 4699/23-01/60408 та рішення про результати розгляду скарги від 07.10.2004 року № 64220/10/10-0, відповідно до якого відповідач повідомив ТОВ "ТД "Міріса" про те, що податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 14.09.2004 року № 4699/23-01/60408 скасовано та донараховано податок на додану вартість в сумі 10444,00 грн., оскільки суми податку на додану вартість, заявлені позивачем до відшкодування, були відшкодовані з бюджету повністю.

У зв'язку з цим відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 08.11.2004 року № 5571/23-01/71131/22064638/1, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15666,00 грн., з яких 10444,00 грн. - основний платіж та 5222,00 грн. - штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 08.11.2004 року № 5571/23-01/71131/22064638/1 залишено без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно акту перевірки, позивачем на протязі червня 2002 - квітня 2003 укладені з фізичними особами - підприємцями та юридичними особами договори про надання маркетингових послуг, згідно яких виконавці зобов'язалися надати для позивача послуги з проведення маркетингових та соціальних досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, зокрема: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (наявність постачально-збутової мережі, власного транспорту, філій та представництв та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній.

За умовами вказаних договорів Замовник - ТОВ "ТД "Міріса" - виплачує виконавцям винагороду за проведені маркетингові дослідження по договорах у відповідній сумі з урахуванням ПДВ, при цьому підставою для оплати є акт здачі-приймання результатів досліджень.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі IIIкварталу 2002 року - IIIкварталу 2003 року у відповідності з вищезазначеними договорами та на підставі актів прийому-здачі робіт/послуг ТОВ "ТД "Міріса" віднесено до складу валових витрат відповідних звітних періодів суми послуг, отриманих від виконавців за договорами про надання маркетингових послуг на загальну суму 2262,59 тис. грн., та включено до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ в сумі 124721,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, що відповідачем неправомірно враховано положення пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку, оскільки, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Торговий дім "Міріса" відносило вартість маркетингових та інформаційних послуг до складу валових витрат не як послуги, що пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, а як витрати на збут продукції, що реалізується ними, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Валові витрати позивача підтверджені документально, а саме: договорами та актами приймання - передачі виконаних робіт, про що зазначено в акті перевірки.

Слід звернути увагу на те, що законодавством не встановлений обов'язковий перелік документів, саме якими може бути підтверджено правомірність віднесення здійснених у процесі господарської діяльності витрат до валових, тому судами вірно не прийнято до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано відповідних доказів (розрахунків), що підтверджують зв'язок отриманих маркетингових та інформаційних послуг із веденням господарської діяльності.

Також слід зазначити, що відповідно до пп. 5.2.2 п.5. 2 ст. 5 Закону № 2181 у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

24.09.2004 року ТОВ "ТД "Міріса" була подана до Житомирської ОДПІ скарга про перегляд податкових повідомлень-рішень, в тому числі і від 14.09.04р. №4699/23-01/60408.

Підпунктом 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до п. 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Отже, податковий орган законодавчо був наділений лише правом прийняти вмотивоване рішення за скаргою та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків, або ж у більші строки за рішенням керівника відповідного контролюючого органу про продовження строків розгляду скарги.

Жодним нормативним актом така форма документа як лист чи повідомлення, на підставі яких податковий орган мав би право вносити зміни у раніше прийняте рішення про результати розгляду скарги поза межами строків, встановлених підпунктом 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181, не передбачена.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.11.2004 року № 5571/23-01/71131/22064638/1 з порушенням вимог Закону України №2181, і в даному випадку здійснене податковою інспекцією донарахування податку на додану вартість є неправомірним та не відповідає вимогам чинного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у м. Житомирі задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Житомирської області від 20.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 у справі №10/53 «НА» залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Житомирської області від 20.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 у справі №10/53 «НА» - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар