Рішення № 42953785, 23.02.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4138/14-ц

провадження № 2/369/575/15

РІШЕННЯ

Іменем України

23.02.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Рябець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 20 листопада 2005 року вона і ОСОБА_1 почали спільно проживати без реєстрації шлюбу однією сім»єю. Протягом 2005-2008 р.р. вона разом із ОСОБА_2 проживали в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

18 жовтня 2008 року між ними було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану Відділу реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві зроблено запис за № 1227. Як для неї, так і для ОСОБА_1, даний шлюб є другим. Дітей від даного шлюбу вони не мають.

За час проживання з ОСОБА_2 однією см»єю, ще не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, а також вже під час шлюбу вони нажили спільне майно, яке складається з земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5, домоволодіння АДРЕСА_5 з надвірними будівлями та спорудами, грошових коштів у вигляді заощаджень в розмірі 134800 доларів США, 32850 Євро, 900 рублів РФ та 54000 грн., які зберігались в сейфі в їхньому будинку АДРЕСА_5 та були вилучені в ході обшуку, який проводився на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, 20 та 21 липня 2010 року, в рамках досудового розслідування по кримінальній справі № 1108410, яка порушена 13 лютого 2010 року за фактом вербування ОСОБА_5 з метою подальшої експлуатації (вилучення органів), за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Так, наприкінці 2008 року з її квартири вони переїхали жити до будинку АДРЕСА_5, загальна площа якого складає 345,5 кв.м., а житлова площа 102,9 кв.м.. Даний будинок був збудований у період їхнього спільного проживання з ОСОБА_2 на земельній ділянці, право власності на яку він набув відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 січня 2007 року.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 червня 2009 року, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 червня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_5.

Їхні відносини з ОСОБА_2 не склалися, а 18 серпня 2013 року у зв»язку із тривалим психологічним дискомфортом вона змушена була виїхати з будинку в с. Гореничі.

Крім того, ще до реєстрації шлюбу, з самого початку їхніх з ОСОБА_2 відносин, вони мали спільний сімейний бюджет, наповнення якого здійснювалось кожним з них, коштами, отриманими від різних видів діяльності.

Відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГУМВС України в Закарпатській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_8 від 26 липня 2010 року, вилучені в ході обшуку грошові кошти визнано такими, що мають значення речового доказу, постановлено приєднати їх в якості речових доказів у кримінальній справі № 1108410 та здати на відповідальне зберігання в Департамент фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку МВС України (ДЗФБО МВС України) до вирішення питання по суті.

26 липня 2010 року відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру № № 8, 9, 10 та 943 відбулось надходження цінностей, вилучених у їхньому домоволодінні, в кримінальній справі № 1108410 до ДЗФБО МВС України.

01 квітня 2014 року ухвалою апеляційного суду м. Києва ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року, якою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4-кожного звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 143 КК України, кримінальну справу щодо них закрито,-залишено без змін, а апеляцію прокурора Коцюруби В.П., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,-без задоволення.

Наскільки їй відомо, вищезазначені грошові кошти ОСОБА_1 ще не повернуті.

На даний час вона з ОСОБА_2 не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, оскільки він не визнає її право власності на частку у ньому.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 60, 63, 69-71, 74 Сімейного кодексу України, ст. 372 ЦК України, просила здійснити поділ спільного майна подружжя і визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (Державний акт на право власності на земельну ділянку від 17 січня 2007 року), визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_5, з надвірними будівлями та спорудами, загальна площа якого складає 345,5 кв.м., а житлова площа-102,9 кв.м. (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 червня 2009 року), визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на грошові кошти в розмірі 67400 доларів США, 16425 Євро, 450 рублів РФ., 27000 грн., що складає ? частину від спільних грошових коштів, в розмірі 134800 доларів США, 32850 Євро, 900 рублів РФ та 54000 грн., вилучених в їхньому домоволодінні під час обшуку.

Ухвалою суду від 16 червня 2014 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що між ним і ОСОБА_1 18 жовтня 2008 року був укладений шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві, про що був зроблений актовий запис за № 1227. Як для нього, так і для ОСОБА_1, даний шлюб є другим. У кожного з них від попередніх шлюбів є повнолітні діти, а від цього шлюбу спільних дітей вони не мають.

Починаючи з середини січня 2014 року його проживання однією сім»єю із ОСОБА_1 було фактично припинено, і саме з цього періоду вони не ведуть спільного господарства та припинили шлюбно-сімейні відносини. Подружнє життя не вклалось з причин різних поглядів на сімейне життя, внаслідок чого їхня сім»я розпалась.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року шлюб розірвано.

За час проживання у шлюбі ними спільно набуте таке майно: автомобіль марки AUDI, модель А3, 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, автомобіль марки TOYOTA, модель RAV 4, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2.

Він вважає, що дійсна ринкова вартість згідно з відомостями, розміщеними на спеціалізованих сайтах з продажу автомобілів, є наступною: ринкова вартість автомобіля марки AUDI, модель А3, 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, складає 357950 грн., а автомобіля марки TOYOTA, модель RAV 4, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2,-185076 грн.. На підтвердження зазначеної вартості він надав роздруківку з спеціалізованих сайтів по продажу автомобілів.

Таким чином, загальна вартість майна, що є їхньою з ОСОБА_1. спільною сумісною власністю, становить 543026 грн..

Крім того, ОСОБА_1 особисто належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2, автомобіль марки FORD, модель FUSION, 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3.

Крім вказаного майна, йому особисто належало наступне майно, яке було відчужено у 2010 році: земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер 3222482001:01:007:0311, загальною площею 0,1157 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, домоволодіння за адресою: Київська область, АДРЕСА_5, загальна площа якого складає 345,5 кв.м., житлова площа 102,9 кв.м., рік будівництва-2007 року.

ОСОБА_1 стверджував, що земельна ділянка і домоволодіння були його особистою приватною власністю. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер 3222482001:01:007:0311 загальною площею 0,1157 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку була приватизована ним на підставі рішення Гореницької сільської ради від 28 квітня 2006 року № 6/52. 17 січня 2007 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 211655, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0707329000027. А відтак земельна ділянка є його особистою приватною власністю.

Домоволодіння за адресою: Київська область, АДРЕСА_5, загальна площа якого складає 345,5 кв.м., житлова площа 102,9 кв.м., було набуте, а саме побудовано та введено в експлуатацію ним до шлюбу за власні та кредитні кошти, в тому числі за кошти його матері, а тому ОСОБА_1 вважав, що домоволодіння також належить йому на праві особистої приватної власності.

Так, 14 березня 2007 року було укладено договір підряду між ОСОБА_1 і ТОВ «СКІФ» на будівництво жилого будинку і за виконання будівельних робіт з будівництва жилого будинку ним було сплачено на користь ТОВ «»СКІФ» грошові суми, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Також з метою одержання грошових коштів між ним і ВАТ «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір № 679/81342 від 23 липня 2007 року на суму 750 000 грн.. Вказаний договір був забезпечений іпотекою нерухомого майна, яке належить, зокрема, ОСОБА_3, його матері, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

31 липня 2007 року він розлучився з першою своєю дружиною ОСОБА_13. Будівництво будинку було завершено у серпні 2007 року. В подальшому він займався введенням в експлуатацію цього домоволодіння.

12 серпня 2007 року Києво-Святошиниськитм БТІ було складено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду.

28 серпня 2008 року було прийнято рішення виконкому Гореницької сільської ради № 2/22 про оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Та тільки 23 червня 2009 року Гореницькою сільською радою було оформлене і видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Дата видачі свідоцтва про реєстрацію права власності свідчить виключно про той факт, що це є датою офіційного визнання і підтвердження державою факту виникнення права власності на нерухоме майно, а не датою початку та завершення будівництва.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 57, 60, 62, 65, 69-72, 104, 105, 110, 112 СК України просив визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на домоволодіння (жилий будинок з надвірними будівлям та спорудами) № 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 345,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., право власності на який було оформлене на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 23 червня 2009 року на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 28 серпня 2008 року № 2/22, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 червня 2009 року, виключити домоволодіння (жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами) № 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 345,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., право власності на який було оформлене на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 23 червня 2009 року на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 28 серпня 2008 року № 2/22, з переліку майна, що підлягає поділу, розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, наступним чином: в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 і визнати за нею право власності на автомобіль марки AUDI, модель А3, 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, рік придбання майна-2013 року, дійсною ( ринковою) вартістю 357 950 грн., в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 і визнати за ним право власності на автомобіль марки TOYOTA, модель RAV 4, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, рік придбання майна-2008 року, дійсною (ринковою) вартістю 185076 грн., стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію замість останнього у спільній сумісній власності на майно в розмірі 50% від різниці у вартості часток майна сторін, що складає 86437 грн..

Ухвалою суду від 02 грудня 2014 року судом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, і об»єднано в одне провадження зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 з первісним позовом ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав і заперечував проти його задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 позов не визнав і заперечував проти його задоволення, зустрічний позов підтримав і просив його задовольнити.

У судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з»явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно вимог ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім"ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім"ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею ( ним ) проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Судом встановлено, що з 18 жовтня 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2. перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданий Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві від 18 жовтня 2008 року. В шлюбі подружжя спільних дітей не має.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу позов задоволено і шлюб, зареєстрований 18 жовтня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві між ОСОБА_1 і ОСОБА_2., актовий запис № 1227, розірвано.

31 жовтня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. НОМЕР_4.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2007 року ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 211655, згідно якого на підставі рішення Гореницької сільської ради від 28 квітня 2006 року № 6/52 він є власником земельної ділянки площею 0,1157 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, цільове призначення (використання) земельної ділянки-для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Також судом встановлено, що відповідно до листа КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_5 03 серпня 2007 року ОСОБА_2 було подано замовлення № СФ-0002926 на проведення основної (первинної) інвентаризації житлового будинку.

12 серпня 2007 року на ім»я ОСОБА_1 Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації був складений технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_5, загальна площа будинку становить 345,5 кв.м., житлова площа-102,9 кв.м.. В даному технічному паспорті зазначено, що вказане домоволодіння побудоване в 2007 році.

23 червня 2009 року ОСОБА_1 Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому вказано, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5, належить на праві приватної власності ОСОБА_1, і складається з одного житлового будинку загальною площею 345,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, підстава: рішення виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 28 серпня 2008 року, № 2/22.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 604 від 17 серпня 2010 року в житловому будинку АДРЕСА_5, який належить йому на праві власності, ніхто не зареєстрований і не проживає.

Згідно вимог ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до вимог ч. 7 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Як зазначала позивач ОСОБА_1, за час проживання з ОСОБА_2 однією см»єю, ще не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, а також вже під час шлюбу вони нажили спільне майно, яке складається з земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5, домоволодіння АДРЕСА_5 з надвірними будівлями та спорудами. Позивачка вказувала, що наприкінці 2008 року з її квартири вони переїхали жити до будинку АДРЕСА_5, загальна площа якого складає 345,5 кв.м., а житлова площа 102,9 кв.м.. Даний будинок був збудований у період їхнього спільного проживання з ОСОБА_2 на земельній ділянці, право власності на яку він набув відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 січня 2007 року. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 червня 2009 року, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 червня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_5. Крім того, ОСОБА_1 вказувала, що ще до реєстрації шлюбу, з самого початку їхніх з ОСОБА_2 відносин, вони мали спільний сімейний бюджет, наповнення якого здійснювалось кожним з них, коштами, отриманими від різних видів діяльності.

Однак, свідок ОСОБА_14 надала свідчення суду, що свої власні кошти ОСОБА_1 витрачав на будівництво спірного жилого будинку у с. Гореничах. ОСОБА_1 вона бачила з 2005 року, де він проживав разом з ОСОБА_1 у її квартирі в АДРЕСА_4. Свідок не бачила, щоб грошові кошти ОСОБА_1 надавав ОСОБА_1. Продукти купувала ОСОБА_1 і харчувала його та його сина і своїх дітей. Як зазначала свідок, ОСОБА_1 і ОСОБА_1 переїхали жити до будинку в кінці 2008 року, а вона, свідок ОСОБА_14, в 2009 року приїздила до них в гості. Як наголошувала свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні, вона ні разу не бачила, щоб ОСОБА_1 давав грошові кошти ОСОБА_1, а, навпаки, жив за кошти ОСОБА_1, оскільки вона за свої власні кошти купувала продукти харчування, побутову хімію. Сам ОСОБА_1 виключно витрачав свої грошові кошти на будівництво спірного жилого будинку. Свідок ОСОБА_14 також вказувала, що вона з ОСОБА_1 у 2008 році їздила у Мегамаркет вибирати шпалери в будинок.

Також свідок ОСОБА_15 надала свідчення суду, що ОСОБА_1 познайомилась із ОСОБА_2 у 2005 році і почали разом вони жити з ОСОБА_1 в цивільному шлюбі в квартирі, належній на праві власності ОСОБА_1. У 2006 році вони та свідок разом відпочивали в Польщі в м. Кракові. Як зазначала свідок ОСОБА_15 ОСОБА_1 і ОСОБА_1 жили разом однією сім»єю, разом подорожували. Однак протягом 2005-2010 р.р. свідок ОСОБА_15 не бачила, щоб ОСОБА_1 надавав грошові кошти ОСОБА_1, і свідок не бачила, щоб на здійснення покупок ОСОБА_1 надав кошти їй ОСОБА_2. Також свідок ОСОБА_15 зазначила суду, що на будівництво спірного жилого будинку ОСОБА_1 неспроможна була надавати грошові кошти. Свідок вказувала також, що з 2005 року по 2008 рік вона бачила, що були речі ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_1, у якій вони проживали з ОСОБА_2 разом. Проте, свідок не могла згадати, щоб сторони у справі вели спільне господарство. Зі слів ОСОБА_1 свідок знає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 проживали разом, оскільки вона, свідок, практично з ОСОБА_2 не спілкувалась. Зі слів ОСОБА_1 свідок знає, що спірний жилий будинок будував ОСОБА_1. Також як стверджувала свідок ОСОБА_15, ОСОБА_1 своїй дружині ОСОБА_1 ніяких дорогих речей не дарував, і з тими речами, з якими вона ввійшла до шлюбу, з тими речами вона і з шлюбу й вийшла.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу з 2005 року по 2008 рік проживали однією сім»єю, вели спільне господарство, будували разом спірний жилий будинок, проводили разом відпочинок за межами України, однак позивачем ОСОБА_1 не заявлялись вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між нею з ОСОБА_2 в період з 2005 року і до укладення шлюбу в 2008 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела у судовому засіданні та не надала суду доказів про наявність протягом з 2005 року по жовтень 2008 року співжиття з ОСОБА_2, ведення з відповідачем спільного господарства, прояву подружніх відносин перед третіми особами. Пояснення позивача ОСОБА_1 в позовній заяві і її представником в судовому засіданні про встановлення даних обставин спростовуються наявними у справі письмовими доказами, а також показаннями свідків з боку позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_15 і ОСОБА_14, і тому, враховуючи, що для застосування наслідків, передбачених ст. 74 Сімейного кодексу України, щодо прав та обов"язків позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_1 на спірне майно, що, як вважає позивач, набуте ними під час спільного проживання, однією сім"єю як чоловіка і жінки, що не перебувають у шлюбі між собою, і належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме жилого будинку АДРЕСА_5, і земельної ділянки за цією ж адресою, не доведено наявність співжиття з відповідачем ОСОБА_2, ведення ними спільного господарства, прояв подружніх відносин перед третіми особами, іншими доказами, а тому суд відмовляє позивачу ОСОБА_1 в частині заявлених нею вимог про поділ спільного майна подружжя і визнання за нею, ОСОБА_1, право власності на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (Державний акт на право власності на земельну ділянку від 17 січня 2007 року), визнання за нею, ОСОБА_1, право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_5, з надвірними будівлями та спорудами, загальна площа якого складає 345,5 кв.м., а житлова площа-102,9 кв.м. (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 червня 2009 року).

Навпаки, суд визнає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 0,1157 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку була приватизована ОСОБА_2 на підставі рішення Гореницьклої сільської ради від 28 квітня 2006 року № 6/52, і 17 січня 2007 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, тобто до вступу в шлюб з ОСОБА_1, і тому є його особистою приватною власністю.

Також домоволодіння за адресою: Київська область, АДРЕСА_5 було побудовано ОСОБА_2 до вступу в шлюб з ОСОБА_1 за його власні кошти, що підтверджується наявними в справі доказами, зокрема, Договором підряду між ОСОБА_2 і ТОВ «СКІФ» від 14 березня 2007 року на будівництво жилого будинку, квитанціями до прибуткових ордерів, а також згідно технічного паспорта на будинок 12 серпня 2007 року був складений технічний паспорт, де вказано, що будинок побудований у 2007 році і 28 серпня 2008 року було прийнято рішення виконкому Гореницької сільської ради № 2/22 про оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, і 23 червня 2009 року Гореницькою сільською радою було оформлено і видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, і дата видачі свідоцтва про реєстрацію права власності є підтвердженням виникнення права власності на нерухоме майно, а не датою початку і завершення будівництва.

Враховуючи викладене, зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання права особистої приватної власності ОСОБА_2 на жилий будинок № 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 345,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову в частині заявлених вимог ОСОБА_2 про виключення домоволодіння (жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами) № 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 345,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., право власності на який було оформлене на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 23 червня 2009 року на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 28 серпня 2008 року № 2/22, з переліку майна, що підлягає поділу, оскільки суд вважає, що ОСОБА_16 невірно в даному випадку заявлено вимогу для обрання ним способу захисту своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України, як того вимагає ст. 4 ЦПК України. Згідно ж вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Щодо заявлених вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на грошові кошти в розмірі 67400 доларів США, 16425 Євро, 450 рублів РФ., 27000 грн., що складає ? частину від спільних грошових коштів, в розмірі 134800 доларів США, 32850 Євро, 900 рублів РФ та 54000 грн., вилучених в їхньому домоволодінні під час обшуку, то суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині вимог з огляду на наступне.

Відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГУМВС України в Закарпатській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_8 від 26 липня 2010 року, вилучені в ході обшуку грошові кошти визнано такими, що мають значення речового доказу, постановлено приєднати їх в якості речових доказів у кримінальній справі № 1108410 та здати на відповідальне зберігання в Департамент фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку МВС України (ДЗФБО МВС України) до вирішення питання по суті. 26 липня 2010 року відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру № № 8, 9, 10 та 943 відбулось надходження цінностей, вилучених у їхньому домоволодінні, в кримінальній справі № 1108410 до ДЗФБО МВС України. 01 квітня 2014 року ухвалою апеляційного суду м. Києва ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року, якою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4-кожного звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 143 КК України, кримінальну справу щодо них закрито,-залишено без змін, а апеляцію прокурора Коцюруби В.П., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,-без задоволення. Наскільки їй відомо, вищезазначені грошові кошти ОСОБА_1 ще не повернуті, і на даний час вона з ОСОБА_2 не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, оскільки він не визнає її право власності на частку у ньому.

В заперечення щодо заявлених в цій частині вимог позивача ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 були надані заява ОСОБА_1 слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві, заява ОСОБА_3 слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві, виписки по угоді, копія розписки ОСОБА_3 щодо належності грошових коштів третій особі у справі ОСОБА_3.

В підтвердження надходження до спільного бюджету грошових коштів з боку ОСОБА_1 нею приєднано до матеріалів цивільної справи оригінали довідок про заробітну плату і доходи, виданих ТОВ «Альфа-Віта» та КЗ «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ-СНІДом» за період з 2006 року по 2013 роки.

Однак, суд, дослідивши письмові докази і давши оцінку показанням свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_14 в їх сукупності, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не довела суду і не надала достатніх та переконливих доказів, що під час зареєстрованого шлюбу і ще до реєстрації шлюбу, з самого початку їхніх з ОСОБА_2 відносин, вони мали спільний сімейний бюджет, наповнення якого здійснювалось кожним з них, коштами, отриманими від різних видів діяльності, та незважаючи на поточні і незаплановіані сімейні витрати, їх бюджет дозволяв робити певні заощадження у вигляді готівкових коштів, що зберігались за місцем їхнього помешкання.

Слід також зазначити, що в зустрічному позові ОСОБА_1 просив розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, наступним чином: в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 і визнати за нею право власності на автомобіль марки AUDI, модель А3, 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, рік придбання майна-2013 року, дійсною ( ринковою) вартістю 357 950 грн., в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 і визнати за ним право власності на автомобіль марки TOYOTA, модель RAV 4, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, рік придбання майна-2008 року, дійсною (ринковою) вартістю 185076 грн., стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію замість останнього у спільній сумісній власності на майно в розмірі 50% від різниці у вартості часток майна сторін, що складає 86437 грн.. В обгрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначав, що в порядку поділу майна подружжя він просив виділити ОСОБА_1 автомобіль марки AUDI, модель А3, 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, рік придбання майна-2013 року, дійсною ( ринковою) вартістю 357 950 грн., в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 і визнати за ним право власності на автомобіль марки TOYOTA, модель RAV 4, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, рік придбання майна-2008 року, дійсною (ринковою) вартістю 185076 грн..

Він вважає, що дійсна ринкова вартість згідно з відомостями, розміщеними на спеціалізованих сайтах з продажу автомобілів, є наступною: ринкова вартість автомобіля марки AUDI, модель А3, 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, складає 357950 грн., а автомобіля марки TOYOTA, модель RAV 4, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2,-185076 грн.. На підтвердження зазначеної вартості він надав роздруківку з спеціалізованих сайтів по продажу автомобілів.

Враховуючи той факт, що дійсна вартість частки майна позивачки за первісним позовом перебільшує вартість частки майна відповідача за первісним позовом, керуючись нормами ст. 70 СК України, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість частки останнього у спільній сумісній власності на майно в розмірі 50% від різниці у вартості часток майна сторін, що складає 86437 грн..

Згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 22 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 повністю заперечував проти заявлених у зустрічному позові вимог ОСОБА_1.

Слід також зазначити, що визначення ОСОБА_2 дійсної ринкової вартості автомобілів з посиланнями на відомості, які розміщені на спеціалізованих сайтах з продажу автомобілів, суд не вважає в даному випадку належними і допустимими доказами в обгрунтування заявлених зустрічних вимог і не може слугувати доказами щодо вказаної в зустрічному позові дійсної вартості конкретно вказаних спірних автомобілів.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, чого досягнуто між сторонами у справі не було, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не позбавлений був можливості заявити клопотання про призначення судової експертизи на предмет визначення дійсної вартості спірних автомобілів на час розгляду справи.

Також представником позивача ОСОБА_1 і свідками з сторони позивача ОСОБА_1 було вказано в судовому засіданні, що автомобіль марки AUDI, модель А3, 2012 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1, було придбано ОСОБА_1 в 2013 році за кошти, подаровані їй її першим чоловіком ОСОБА_17, про що надана суду, як доказ, розписка в тому, що вона, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_17, першого чоловіка, грошові кошти в розмірі двісті тисяч гривень в якості подарунка 30 серпня 2013 року на придбання автомобіля Ауді А3, 2012 року випуску.

Суд оцінює даний доказ критично і вважає, що дана письмова розписка не є належним і допустимим доказом, та не може підтверджувати факт укладення договору дарування між вказаними в розписці особами.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині вимог.

Також слід зазначити, що ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2014 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково і накладено арешт на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, АДРЕСА_5 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 і накладено арешт на домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_5, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, то підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2014 року, відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 3, 4, 10, 60, 154, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_2 на жилий будинок № 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 А., загальною площею 345,5 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами.

У решті зустрічного позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2014 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.