Рішення № 42953253, 03.03.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/2261/13-ц Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л. В.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі Ковальській Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулось до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 20.09.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №114/МК/29/2007/840, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 9000,00 дол. США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 15,5 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту 20.09.2010 року. В забезпечення своєчасного виконання зобов»язань за кредитним договором на підставі договору поруки ОСОБА_2 виступила поручителем ОСОБА_1 Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконують зобов"язання належним чином, ПАТ КБ «Надра» просило стягнути з них на свою користь заборгованість за кредитним договором №114/МК/29/2007/840 від 20.09.2007 року у розмірі 129 235,57 грн. та судові витрати в розмірі 1292,36 грн.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 березня 2014 року позов задоволено повністю, вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити за безпідставністю, зокрема, посилаючись на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, розглянув справу за їх відсутності, оскільки вони не були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 20 вересня 2007 року між ВАТ Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №114/МК/29/2007/840, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 9 000 дол. США на строк з 20.09.2007 року по 20.09.2010 року із сплатою 15,5% відсотків річних за користування кредитними коштами /а.с.6-7/.

В забезпечення виконання зобов"язання за вказаним кредитним договором того ж дня, тобто 20.09.2007 року, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №114/МК/29/2007/840, відповідно до умов якого остання взяла на себе обов"язок нести перед Банком солідарну з позичальником відповідальність за невиконання ним /позичальником/ зобов"язань за кредитним договором /п.2.1 Договору/ а.с.9-10/.

04.02.2011 року ВАТ КБ «Надра» змінило своє найменування на ПАТ КБ «Надра», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» /а.с.20-22/.

Графіком повернення кредиту та сплати відсотків встановлено щомісячне погашення кредиту та відсотків у загальній сумі 316 дол. США в місяць, останній платіж мав бути здійснений 20.09.2010 року в сумі 282,59 дол. США/а.с.8/.

Розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №114/МК/29/2007/840 від 20.09.2007 року станом на 22.10.2013 року, наданим Банком, підтверджується, що ОСОБА_1 24.04.2008 року вніс останній платіж по тілу кредиту та відсотках по кредиту, після чого припинив виконання зобов"язання /а.с.11-12/.

Цим же розрахунком підтверджується, що станом на 22.10.2013 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 129 235,57грн., що еквівалентно 16 168,59 дол. США, в тому числі - 59 642,49грн. -непогашений кредит; 52 176,23 грн. - несплачені відсотки; 14 434,73грн. - несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов"язань; 2 982,12грн. - несплачений штраф за прострочення строків виконання зобов"язань /а.с.12/.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 526,533,1050,1054 ЦК України дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачами не виконано умови договору по поверненню кредиту та сплаті відсотків, а відтак вимоги позивача є законними.

Водночас порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов"язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Порядок судових викликів і повідомлень регулюється главою 7 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що суд, дотримавши вимоги ч.3 ст.122 ЦПК України, повідомляв відповідачів про час та місце розгляду справи за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, які відповідають адресам, зазначеним у договорах /кредитному та поруки/. Однак позовна заява з додатками до неї, судові повістки повернулись на адресу суду з поштовою відміткою „за закінченням терміну зберігання" /а.с.41,42,51,52/. У письмових поясненнях позивача, наданих апеляційному суду, зазначено, що відповідачі перебували саме за цією адресою, яка була зазначена позивачем, при поданні позовної заяви /а.с.95/.

Відтак, відповідачі не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд першої інстанції порушив норми процесуального закону, права відповідачів, розглянувши справу за їх відсутності та відсутності відомостей про їх повідомлення.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з"явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений ч.4 ст. 74 ЦПК України. У разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, належним чином повідомленої про дату судового засідання, питання про можливість судового розгляду вирішується з урахуванням вимог статей 169,224 ЦПК.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він та його дружина ОСОБА_2 не були повідомлені про судові засідання, участі у розгляді справи не брали, а тому були позбавлені можливості подати заяву про застосування строків позовної давності, яку подали до апеляційного суду /а.с.84-86/.

Відповідно до положень ч.1 ст.304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з відповідними винятками і доповненнями.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі не були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, участі у розгляді справи не брали, по справі не було ухвалено заочне рішення, що давало б можливість, при його перегляді судом першої інстанції, заявити відповідні клопотання, а тому оскільки відповідачі були позбавлені можливості захистити свої права в суді першої інстанції , їх заява про застосування строків позовної давності підлягає до розгляду апеляційним судом.

Заява відповідачів про застосування позовної давності до вимог позивача підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу /постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 №6-160цс14, від 19.03.2014 року №6-14цс14, від 06.11.2013р. №6-116цс13/.

Матеріалами справи підтверджується, що останній платіж з погашення кредиту (тіла та процентів) ОСОБА_1 було здійснено - 24.04.2008 року/а.с.11/. Черговий платіж (тіло та проценти) мав бути ним проведений - 20.05.2008 року, проте після сплати кредиту 24 квітня 2008року ОСОБА_3 повністю припинив виконувати свої зобов"язання. Останній платіж мав бути ним здійснений - 20.09.2010 року /а.с.8/, строк дії договору закінчився - 20.09.2010 року /а.с.6-7/.

З позовом до суду банк звернувся лише у грудні 2013 року /а.с.1-5/.

Доказів про переривання строку позовної давності чи для збільшення встановленого законом трирічного строку позовної давності, матеріали справи не містять.

З огляду на те, що з моменту настання строку погашення чергового платежу (тіла та відсотків) - 20.05.2008 року до моменту звернення позивача до суду - 24.12.2013 року минуло більше трьох років, є підстави для відмови в задоволенні позову за спливом строків позовної давності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 березня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити за спливом строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді