Постанова № 42952184, 09.02.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року № 813/8111/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача Ліпенцевої К.В.,

представника відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Маріо" (далі - позивач, ТОВ "Маріо") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2014 № 0000892200.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Маріо" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 10.10.2014 № 441/2200/25225316 про нереальність господарських операцій із ТОВ "Семикс", ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Семикс", ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг", а отже безпідставно сформовано податковий кредит за серпень - грудень 2012 року, січень - лютий 2013 року, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ДПІ у Пустомитівському районі у період з 29.09.2014 по 23.10.2014 проведено планову документальну перевірку ТОВ "Маріо" (ЄДРПОУ 25225316) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та правомірності формування доходу та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток по взаєморозрахунках із ТОВ "Семикс" (ЄДРПОУ 38348306), ТОВ "Конді 50" (ЄДРПОУ 38149196), ТОВ "Еколайт-СТ" (ЄДРПОУ 37882209), ТОВ "Праймвей трейдінг" (ЄДРПОУ 38821765) за період з 01.03.2011 по 28.02.2014, про що 10.10.2014 складено акт № 441/2200/25225316.

Згідно акта перевірки № 441/2200/25225316, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаєморозрахунках із ТОВ "Семикс" (ЄДРПОУ 38348306), ТОВ "Конді 50" (ЄДРПОУ 38149196), ТОВ "Праймвей трейдінг" (ЄДРПОУ 38821765) на загальну суму 132823,16 грн, в тому числі за серпень 2012 року на суму 17579 грн, за вересень 2012 року на суму 24355,02 грн, за жовтень 2012 року на суму 10984 грн, за листопад 2012 року на суму 15454 грн, за грудень 2012 року на суму 28256,60 грн, за січень 2014 року на суму 32626,14 грн, за лютий 2014 року на суму 3568,40 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 27.10.2014 виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000892200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 132823,16 грн, штрафна (фінансова) санкція 66411,58 грн.

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Семикс", ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг".

Не погодившись із вказаним повідомленнями-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Семикс", ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг".

Між ТОВ "Маріо" та ТОВ "Семикс" укладено договір поставки від 01.08.2013 № 10813, відповідно до умов якого "Семикс" (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність, а ТОВ "Маріо" (Покупець) прийняти та оплатити продукцію у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умов даного договору на підставі Специфікацій та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

На підставі видаткових накладних від 13.01.2014 № РН-6042, від 21.01.2014 № РН-10033, від 28.01.2014 № РН-13532, від 13.01.2014 № РН-15157 ТОВ "Семикс" здійснило поставку товару: синтепону 150 (ПТ 4), ниток армованих ЛЛ45 (катушка), ниток змішаних бав-пооліефірна, фастекс 3 см, ниток армованих, брезенту п/л 10, хутра штучного, ниток пе 1005, фастекс 3 см, замків блискавок 60 см, фіксаторів для шн. подв., шкіри спілок 1200, тканини змішаної бав-поліефірна, тканини халатної змішаної.

На зазначену продукцію ТОВ "Семикс" виписало позивачу податкові накладні від 09.01.2014 № 342, від 13.01.2014 № 6042, від 21.01.2014 № 10033, від 28.01.2014 № 13532, від 31.01.2014 № 15157.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 10.01.2014 № 1215, від 15.01.2014 № 1, від 23.01.2014 № 16, від 24.01.2014 № 17,від 29.01.2014 № 38, від 11.02.2014 № 62, від 13.02.2014 № 64, від 17.01.2014 № 76, від 19.02.2014 № 93.

Між ТОВ "Маріо" та ТОВ "Праймвей трейдінг" укладено договір поставки від 01.10.2013 № 11013, відповідно до умов якого ТОВ "Праймвей трейдінг" (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність, а ТОВ "Маріо" (Покупець) прийняти та оплатити продукцію у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умов даного договору на підставі Специфікацій та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

На підставі видаткових накладних від 03.01.2014 № РН-56/01, від 09.01.2014 № РН-342/1, від 20.01.2014 № РН-1029/1, від 03.02.2014 № РН-142/2 ТОВ "Праймвей трейдінг" здійснило поставку товару: черевиків робочих з захисним носком, рукавиць рекодраг, жилетів сигнальних зі світловідбивною стрічкою, шапок зимових в'язаних, віників сорго, черевиків робочих шкіряних, черевиків робочих ОМОН утеплених покращених, бязі білої, туфлів робочих з захисним носком, черевиків робочих утеплених з захисним носком, черевиків робочих.

На зазначену продукцію ТОВ "Праймвей трейдінг" виписало позивачу податкові накладні від 03.01.2014 № 56, від 20.01.2014 № 1029, від 03.02.2014 № 142.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 15.01.2014 № 2, від 15.01.2014 № 7, від 16.01.2014 № 4, від 14.02.2014 № 66.

Між ТОВ "Маріо" та ТОВ "Конді 50" укладено договір поставки від 01.08.2012 № 20812, відповідно до умов якого ТОВ "Конді 50" (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність, а ТОВ "Маріо" (Покупець) прийняти та оплатити продукцію у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умов даного договору на підставі Специфікацій та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

На підставі видаткових накладних від 01.08.2012 № РН-8-01018, від 06.08.2012 № РН-8-06010, від 29.08.2012 № РН-8-29008, від 29.08.2012 № РН-8-29009, від 03.09.2012 № РН-9-03005, від 03.09.2012 № РН-9-03004, від 03.09.2012 № РН-9-03005, від 05.09.2012 № РН-9-05011, від 03.09.2012 № РН-9-03005, від 05.09.2012 № РН-9-05005, від 14.09.2012 № РН-9-14011, від 14.09.2012 № РН-9-14007, від 18.09.2012 № РН-9-18011, від 01.10.2012 № РН-10-0110, від 01.10.2012 № РН-10-0111, від 01.11.2012 № РН-11-0121, від 01.11.2012 № РН-9-11-0120, від 13.11.2012 № РН-11-1304, від 26.11.2012 № РН-11-2611, від 03.12.2012 № РН-12-0326, від 04.12.2012 № РН-12-0411, від 07.12.2012 № РН-12-0708, від 14.12.2012 № РН-12-1408, від 17.12.2012 № РН-12-1713 ТОВ "Конді 50" здійснило поставку товару: фіксаторів для шнура, саржі, рукавиць шкіряних ейдер, футболок, черевиків робочих з захисним носком, пряжок, замків-блискавок 18 см, регуляторів, жилетів сигнальних зі світло відбивною стрічкою, окуляри ЗН1-ГЗ, окуляри захисні ЗНР 1-С-4, окуляри ЗНГ 1+флакон, рукавиць бавовняних в'язаних з ПВХ, рукавиць одноразових п/е, рукавиць рекодраг, черевиків робочих, туфель робочих, черевиків робочих ОМОН утеплених, плівка, плівку для переносу Полі-Флекс 0,5*0,8, тканину підкладочну, замків блискавок 60 см, замків блискавок 18 см, фас текс, гумок, козирків, хутра, жилетів сигнальних, пакети 1,00, пакети 1,26, поясів запобіжних 1ПБ (без стропа), рукавиць нітрилових, черевиків робочих ОМОН утеплених покращених, черевиків робочих утеплених з захисним носком, чоботів робочих кирзових утеплених, рукавиць Редстар 45 см, рукавиць термостійких, окуляри незапот. непр. вент. ЕТ-49А-А/F, нитку армовану, чоботів гумових ПВХ, рукавиць Редстар 35 см, шапок зимових в'язаних, віників сорго, рукавиць нітрилових, рукавиць нітрилових Харіер, натільну білизну теплу, замків навісних, напальчників, плівку п/е,строп канат + 2 карабіна, светри вовняні, галоші, строп стрічка + 2 карабіна, шапок масок подвійних, беруші коні кап, рукавиць шкіряних утеплених, черевиків юфтеві кирзових, шапок масок, чоботів кирзових ПУП, чоботів термос, фільтрів ЗМ 2125, фільтрів ЗМ Н Р3 мод 6096, фільтрів Соло Р3 мод 6035, взуття робочого з захисним носком, рукавиць шкіра+бавовна, фартухів одноразових (100 шт).

На зазначену продукцію ТОВ "Конді 50" виписало позивачу податкові накладні від 01.08.2012 № 18, від 06.08.2012 № 70, від 29.08.2012 № 378, від 29.08.2012 № 379, від 03.09.2012 № 23, від 03.09.2012 № 24, від 05.09.2012 № 60, від 14.09.2012 № 218, від 14.09.2012 № 221, від 18.09.2012 № 265, від 01.10.2012 № 8, від 01.10.2012 № 9, від 01.11.2012 № 21, від 01.11.2012 № 22, від 13.11.2012 № 232, від 26.11.2012 № 580, від 03.12.2012 № 24, від 04.12.2012 № 50, від 07.12.2012 № 139, від 14.12.2012 № 287, від 17.12.2012 № 322.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 25.09.2012 № 817, від 02.10.2012 № 833, від 03.10.2012 № 837, від 08.10.2012 № 872, від 10.10.2012 № 876, від 11.10.2012 № 882, від 16.10.2012 № 894, від 19.10.2012 № 905, від 23.10.2012 № 928, від 25.10.2012 № 932, від 30.10.2012 № 939, від 01.11.2012 № 973, від 02.11.2012 № 979, від 23.10.2012 № 986, від 26.11.2012 № 1066, від 27.11.2012 № 1082, від 28.11.2012 № 1088, від 20.12.2012 № 1194, від 10.01.2013 № 3, від 16.01.2013 № 20, від 18.01.2013 № 49, від 22.01.2013 № 55, від 22.01.2013 № 57.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ТОВ "Маріо" та ТОВ "Семикс", ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг", факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Також судом встановлено, що у подальшому ТОВ "Маріо" здійснювало реалізацію вказаних товарів, що підтверджується долученими до справи видатковими накладними.

Крім того позивачем на підтвердження наявності складських приміщень надано копії договорів оренди приміщень.

Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів іншого податкового органу. Висновки Акта перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ТОВ "Маріо" не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стали:

- акт ДПІ у Печерському районі у м. Києві ДПС від 03.04.2014 року № 1012/26-55-22-07/38348306 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Семикс" (код ЄДРПОУ 38348306);

- акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.05.2014 року № 1902/22-04/38821765 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Праймвей трейдінг" (код ЄДРПОУ 38821765);

- акт ДПІ у Печерському районі у м. Києві від 17.05.2013 року № 1695/22-3/38149196 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Конді 50" (код ЄДРПОУ 38149196).

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Семикс", ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ "Маріо" та ТОВ "Семикс", ТОВ "Конді 50", ТОВ "Праймвей трейдінг" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.

ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, не передбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт постачання ТМЦ, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ "Маріо" по придбанню ТМЦ підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликають сумніву.

Стосовно посилання відповідача на відсутність довіреностей на отримання матеріальних цінностей, то суд зазначає, що такі довіреності підлягають оформленню та наданню постачальнику з метою отримання матеріальних цінностей особою, яка не має права представляти юридичну особу без доручення. В даному випадку були наявні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, крім того суд із пояснень позивача та первинних документів дослідив, що більшість товарно-матеріальних цінностей отримував керівник, який має право представляти товариство без довіреності.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27.10.2014 № 0000892200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо" (Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 8, ЄДРПОУ 25225316) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.