Постанова № 42952109, 03.03.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 906/1695/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Вознюк Є. В.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.15 р. у справі № 906/1695/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Державного підприємства "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" (с. Райки Бердичівський район Житомирська область)

про стягнення 34 853,05 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.01.2015 р. у справі №906/1695/14 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" про стягнення 34 853,05 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Підприємство Райківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 29 560,41грн., з яких: 5 292,65грн. - пеня, 18 478,04 грн. - інфляційні, 5 789,72грн. - 3% річних, а також 1 827,00грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 20.01.2015 р. у справі №906/1695/14 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.2015 р. у справі №906/1695/14 в частині в частині зменшення розміру пені на 5 292,65 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача на користь позивача 5 292,65 грн. пені у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області у справі №906/1695/14 від 20.01.2015 р. у справі №906/1695/14 залишити без змін.

Зокрема, скаржник посилаючись на те, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 5292,65 грн. прийнято з порушенням норм матеріального (статей 233 ГК України, статей 549-552 ЦК України) та процесуального (статей 4-2, 43, 83, 84 ГПК України) права, без дослідження усіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Щодо зменшення розміру пені, апелянт у скарзі вказує, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких зазначається, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 ГПК України.

Просить суд апеляційної інстанції врахувати подану ним судову практику та наголошує, що відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості обставин для зменшення розміру пені. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Вознюк Є.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.15 р. у справі №906/1695/14 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати в частині зменшення розміру пені на 5 292, 65 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5 292, 65 грн. пені, а в іншій частині рішення залишити без змін.

У судове засідання представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Державним підприємством "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73) (покупець/відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу №13/3276-БО-10 з додатковими угодами, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 96,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): І кв. - 48,0 ІІ кв. - 0, III кв. - 0 IV кв. - 46,0.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.2.1.1. договору).

Зі змісту п.3.1. договору вбачається, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4. договору).

Згідно з п.5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305, 60 грн., крім того ПДВ -20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661, 74 грн. (п.5.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

В п.6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В п.9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-березня та грудня 2013 відповідачу було надано передбачені договором об'єми газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, за який відповідач розраховувався несвоєчасно.

Відповідач не провів розрахунок за отриманий природний газ у строк, передбачений п.6.1 договору, відтак позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення на підставі п. 7.2 договору з відповідача 10 585,29грн. - пені, 18 478,04грн. - інфляційних та 5 789,72 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини випливають з договору купівлі - продажу товару.

У відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи наявність заборгованості за поставку природного газу, позивач діяв згідно умов договору (п.7.2.) та за несвоєчасне проведення розрахунків Державним підприємством "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" нарахував пеню в сумі 10 585,29 грн.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, рахунки підприємства арештовані Відділом Державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції, що є наслідком обмеження платоспроможності ДП «Підприємство Райківської виправної колонії (73)». На підтвердження вище викладеного відповідач надав довідку про кредиторську заборгованість за вихідним №5/73/4-252 від 19.01.2015 р., відповідно до якої кредиторська заборгованість установи станом на 19.01.2015 р. становити 535 789,42 грн. Відтак, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 10 585,29 грн. до 5 292,65 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність виключних підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені, а тому вважає, що підлягає стягненню пеня в розмірі 5 292 грн. 65 коп. та зауважує, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на відсутність виключних підстав для зменшення розміру пені.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

Таке право гарантоване кредитору нормами ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення 3% річних у сумі 5 789,72 грн. підлягає стягненню в повному обсязі у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків у розмірі 18 478,04 грн. - інфляційні втрати.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 18 478,04 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про стягнення з відповідача втрат від інфляції лише в сумі 18 478,04 грн.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.15 р. у справі № 906/1695/14 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №906/1695/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.