Рішення № 42952042, 26.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р. Справа № 911/4806/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз», м.Біла Церква

про стягнення заборгованості

Головуючий суддя А.Ю.Кошик, судді Л.Я.Мальована, В.А.Ярема

Представники:

Від позивача: Гуцул А.Д.

Від відповідача: Шараєвська В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/4806/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30 січня 2007 року 4321118,24 дол. США та 100492019,45 грн. простроченої заборгованості по кредиту, та 1973910,82 дол. США та 62380975,70 грн. простроченої заборгованості по процентам (відповідно в сумі 6 295 029,06 доларів США, що по курсу НБУ станом на 06.10.2014 року становить 81 460 798,37 грн. та 162 872 995,15 грн., всього 244 333 793,52 грн.).

Провадження у справі №911/4806/14 було порушене відповідно до ухвали від 12.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 911/4806/14.

Розпорядженням голови Господарського суду Київської області №13-АР від 26.01.2015 року визначено склад колегії суддів з розгляду справи №911/4806/14, а саме: головуючий суддя - Черногуз А. Ф., судді - Заєць Д.Г. та Лутак Т.В.

Ухвалою суду від 27.01.2015 року справу №911/4806/14 прийнято до розгляду колегією суддів: головуючий суддя - Черногуз А. Ф., судді - Заєць Д.Г. та Лутак Т.В.та призначено розгляд справи на 12.02.2015 року.

У зв'язку із щорічною відпусткою головуючого судді Чорногуза А.Ф. відповідно до розпорядження голови Господарського суду Київської області №30-АР від 11.02.2015 року здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу №911/4806/14, а саме: головуючого суддю Чорногуза А.Ф. замінено на суддю Кошика А.Ю.

Відповідно до ухвали суду від 27.01.2015 року розгляд справи призначено на 12.02.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2015 року подав письмові пояснення.

Заслухавши у судовому засіданні 12.02.2015 року пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами пояснення та докази, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 26.02.2015 року.

Розпорядженням голови Господарського суду Київської області №44-АР від 25.02.2015 року здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу №911/4806/14, а саме, у зв'язку з відрядженням суддів Зайця Д.Г. та Лутак Т.В., їх замінено на суддів Л.Я.Мальовану та В.А.Ярему.

В судовому засіданні 26.02.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» було укладено Генеральний кредитний договір № 14/07/00-КL від 30.01.2007 року. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язується Позичальнику надати кредитні кошти у формі кредиту та/або кредитної лінії, в розмірі що не перевищує максимальний ліміт кредитування 25000000 грн. в порядку та на умовах встановлених Генеральним кредитним договором та додатковими договорами, а Позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути Банку отримані кредитні кошти, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання згідно умов Кредитного договору та додаткових договорів. У відповідності до графи 7 Розділу І Кредитного договору датою повернення максимального ліміту кредитування є встановлена сторонами 27.01.2012 року. В рамках дії Кредитного договору між сторонами підписувались додаткові договори та додаткові угоди, якими змінювались строки та максимальний ліміт кредитування.

Позивач зауважує, що Банком в повній мірі належним чином виконано свої зобов'язання за Кредитним договором перед відповідачем, та надано кредитні кошти у відповідності до умов Кредитно договору, що підтверджується виписками. В той же час відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином та не здійснив погашення заборгованості в строк до 27.01.2012 року.

Відповідач проти позову заперечував, та просить відмовити в його задоволенні з огляду на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 5024/533/2012 за позовом ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ»; ПП «ФАНГ» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року у справі № 7/037-12 за позовом ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ»; ПП «ФАНГ» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності строк позовної давності щодо вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30.01.2007 року до боржника сплив. Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року у справі № 5024/533/2012 відмовлено в допуску касаційної скарги до провадження у зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року у справі № 7/037-12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року залишено без змін.

Крім того, відповідач звернув увагу на наявність ще двох судових справ № 910/14754/14 (за позовом ПП «ФАНГ» до ПАТ «БАНК ФОРУМ» 3-тя особа - ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» про визнання Договору іпотеки припиненим та зняття заборони на відчуження) та № 910/14759/14 (за позовом ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» до ПАТ «БАНК ФОРУМ» 3-тя особа - ПН КМНО Колєснік С.А. про визнання Договору іпотеки та застави припиненим та зняття заборони на відчуження), рішення в яких набрали законної сили, якими встановлено факт припинення первісного і, як наслідок додаткового (іпотека та застава) зобов'язання відповідача перед позивачем по Генеральному кредитному договору, а отже в задоволенні позову про стягнення боргу має бути відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та заперечення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», як Позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМаз», як Позичальником, 30.01.2007 укладено Генеральний кредитний договір №14/07/00-КL (далі - Кредитний договір).

Предметом даного Договору є правовідносини, за якими Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти, у формі кредиту та/або кредитної лінії в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі 1 розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а Позичальник зобов'язався прийняти та належним чином використати і повернуту банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати усі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів.

При цьому, розмір кредитних коштів (траншів), що надаються позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), строк користування ними та цільове використання кредитних коштів (траншів), а також плата (проценти) за користування кредитними коштами (траншами), та інші умови за згодою сторін, визначаються сторонами у відповідних договорах, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до графи 1 розділу 1 Кредитного договору максимальна сума кредитної заборгованості Позичальника перед Банком складає 25000000,00 грн.

Згідно графи 6 розділу 1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за такою ставкою: 18% процентів річних, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами (траншами) в межах максимального ліміту кредитування обумовлюється сторонами у відповідному додатковому договорі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Дата повернення максимального ліміту кредитування - 27.01.2012 року, визначена у графі 7 розділу 1 Кредитного договору, в якій також зазначено, що дата повернення кредитних коштів (траншів), наданих в межах максимального ліміту кредитування, обумовлюється сторонами у відповідному додатковому договорі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Банк здійснює видачу кредитних коштів (траншів) Позичальнику в межах максимального ліміту кредитування повністю або окремими траншами, відповідно до кредитних заявок, які надаються Позичальником до Банку, та додаткових договорів, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3.1 Кредитного договору).

Пунктом 1.4.1.1 Договору визначено, що проценти за користування кредитними коштами (траншами), наданими Позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, розраховуються на основі процентної ставки, визначеної у відповідному додатковому договорі.

Згідно п. 1.4.1.2 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитними коштами (траншами) здійснюється у валюті кредитування на суму залишку на рахунку для обліку заборгованості за кредитними коштами (траншами), наданими в межах максимального ліміту кредитування, зазначеному в додатковому договорі, що є невід'ємною частиною цього договору, щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за фактичну кількість днів користування кредитними коштами (траншами). При розрахунку процентів приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День видачі та день повернення кредитних коштів (траншів) вважається одним днем.

Сплата процентів Позичальником здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитними коштами (траншами). Проценти за користування кредитними коштами (траншами) сплачуються позичальником у валюті кредитування самостійно шляхом перерахування на рахунок для обліку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами (траншами), зазначений в додатковому договорі, що є невід'ємною частиною цього договору, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 1.4.1.3. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.4.1.4 Кредитного договору у будь-якому випадку, при повному поверненні кредитних коштів (траншів), отриманих в межах максимального ліміту кредитування (ініціюванні такого повернення), нараховані проценти мають бути сплачені одночасно з поверненням кредитних коштів (траншів) (ініціюванням такого повернення). При простроченні повернення кредитних коштів (траншів), проценти за користування простроченою до повернення сумою кредитних коштів (траншів) нараховуються в порядку, що визначений вище в п.п. 1.4.1.2, 1.4.1.3 розділу II цього договору та підлягають сплаті одночасно з поверненням кредитних коштів (траншів) (ініціюванням такого повернення).

Несплата Позичальником процентів протягом 20-ти банківських днів після встановленої п. 1.4.1.3 розділу II цього договору дати, є підставою Банку для вимоги дострокового повернення кредитних коштів (траншів), стягнення процентів (1.4.1.5 Кредитного договору).

Пунктом 1.8.1 Генерального кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в цілому, або у визначеній банком частині, зокрема, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3 розділу II цього договору.

Згідно з п. 2.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором та/або додатковими договорами до нього в повному обсязі повернути банку суму кредитних коштів (траншів), наданих в межах максимального ліміту кредитування, сплачувати проценти за користування кредитними коштами (траншами).

В рамках Генерального кредитного договору між Банком та Позичальником було укладено низку додаткових договорів, зокрема, №1 від 30.01.2007 року про надання траншу у розмірі 1699500,00 грн. зі строком користування цими коштами до 29.01.2008 року та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №2 від 01.02.2007 року про надання траншу у розмірі 21300500,00 грн. зі строком користування цими коштами до 29.01.2008 року та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №3 від 08.02.2007 року про надання траншу у розмірі 2000000,00 грн. зі строком користування цими коштами до 29.01.2008 року та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №4 від 28.02.2007 року про надання траншу у розмірі 16000000,00 грн. зі строком користування цими коштами до 29.01.2008 року та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №5 від 19.04.2007 року про надання траншу у розмірі 9000000,00 грн. зі строком користування цими коштами до 29.01.2008 року та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних; №6 від 26.06.2007 року про надання траншу у розмірі 10000000,00 грн. зі строком користування цими коштами до 29.01.2008 року та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних; №7 від 30.08.2007 року про надання траншу у розмірі 42000000,00 грн. зі строком користування цими коштами до 29.01.2008 року та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних; №8 від 29.01.2008 року про надання траншу у розмірі 99500000,00 грн. зі строком користування цими коштами до 26.01.2009 року та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних.

Додатковими договорами №1 від 30.01.2007 року, №2 від 01.02.2007 року, №3 від 08.02.2007 року, №4 від 08.02.2007 року, №5 від 19.04.2007 року, №6 від 26.06.2007 року, №7 від 30.08.2007 року, №8 від 29.01.2008 року, №9 від 25.04.2008 року, б/н від 15.05.2008 року, б/н від 20.06.2008 року, б/н від 30.10.2008 року до зазначеного Генерального кредитного договору сторонами змінювався розмір максимального ліміту кредитування, терміни його погашення та розмір відсоткової ставки.

Згідно додаткових договорів від 15.05.2008 року, 20.06.2008 року сторонами було узгоджено встановлення максимального ліміту кредитної заборгованості у розмірі 129500000,00 грн. зі строком користування цими коштами до 26.01.2009 року та сплатою 17 процентів річних до 24.06.2008 року та 18 процентів річних, починаючи з 24.06.2008 року, по кредитах у національній валюті (грн.), а також 13 процентів річних по кредитах в іноземній валюті (доларах США). Відповідно до додаткового договору від 30.10.2008 року банк та позичальник узгодили, що проценти за користування кредитними коштами за період з 26.09.2008 року по 25.10.2008 року сплачується по 28.11.2008 року.

Таким чином, останній термін користування грошовими коштами згідно додаткової угоди від 20.06.2008 року на суму кредитування 129 500 000 грн. встановлено до 26.01.2009 року. Тобто з наступного дня починається перебіг позовної давності.

Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Власною вимогою до ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» за вих. № 3060/34 від 14.07.2010 року позивач лише підтвердив той факт, що його право було порушено саме 26.01.2009 року.

Відповідно до п.1.8 Генерального кредитного договору № 14/07/00-КL від 30/01/2007 року Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку настання чи існування хоча б однієї з таких обставин:

- невиконання Позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за цим Договором або ... умов Документів забезпечення або настання будь-якого іншого випадку невиконання умов цього Договору та/або Додаткового договору та/ або у випадку невиконання умов Документів забезпечення.

З огляду на вищевказане позивач скористався своїм правом передбаченим даним пунктом Кредитного договору на дострокове виконання боржником зобов'язань.

Таким чином, при невиконанні договірного зобов'язання, а саме неповерненні в строки визначені Додатковим договором від 20.06.2008 року до Генерального кредитного договору суми наданих кредитних коштів в повному обсязі та не сплаті нарахованих процентів до 26.01.2009 року, та непродовжені строків користування кредитними коштами з наступного дня позивачу стало відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, почалось обчислення трьохрічного строку позовної давності почалося з 27.01.2009 року.

Господарським судом встановлено, що у листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський машинобудівний завод» та Приватного підприємства «Фанг» про стягнення 195 642 014,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №10/249-10.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2011 року справу № 10/249-10 було прийнято суддею Карпечкіним Т.П. до свого провадження, присвоєно їй № 10/249-10/19 та призначено розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі № 10/249-10/19 на підставі п. 5 ч. 1 статті 81 ГПК України позов залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

30.03.2012 року ПАТ «Банк Форум» звертався з позовними заявами до ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» та до ПП «ФАНГ» (який був поручителем по кредиту) які подавались відповідно за місцезнаходженням майна до Господарського суду Херсонської області та до Господарського суду Київської області з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.11.2012 року у справі № 5024/533/2012 та Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2012 року у справі № 7/037-12 було відмовлено в задоволені позовних вимог ПАТ «Банк Форум».

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року, у справі № 5024/533/2012 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року у справі № 7/037-12 рішення відповідно Господарського суду Херсонської області від 27.11.2012 року та Господарського суду Київської області від 19.11.2012 року залишені без змін, змінено лише підставу відмови, а саме пропуск з боку ПАТ «Банк Форум» строків позовної давності для стягнення основного боргу за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30.01.2007 року.

Як встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 5024/533/2012 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року у справі № 7/037-12, строк позовної давності щодо вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30.01.2007 року до ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» сплив.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку перебіг позовної давності починається з 26.01.2009 року, тобто з дати завершення строку користування Позичальником останнім з наданих йому банком траншів кредиту. Водночас суд вважає помилковим висновок позивача про те, що перебіг строку позовної давності перервався 15.06.2011 року внаслідок укладання між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» меморандуму про взаєморозуміння від 15.06.2011 року.

Відповідно до правил статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків.

В пункті 8.1 меморандуму від 15.06.2011 року сторони погодили, що він не породжує будь-яких зобов'язань, а тому підписання вказаного документу ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» не свідчить про переривання строку позовної давності. При цьому, вказаний меморандум ПП «Фанг» взагалі не підписано.

У відповідності до положень ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, а також враховуючи той факт, що позивачем не заявлялось клопотання про поновлення строку позовної давності, судом першої інстанції необґрунтовано не відмовлено в задоволенні позовних вимог саме з цих підстав (про що зазначено в Постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі №7/037-12).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року у справі № 5024/533/2012 відмовлено в допуску касаційної скарги до провадження у зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року у справі № 7/037-12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року залишено без змін.

В липні 2014 року ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про припинення іпотеки, зняття заборони і виключення записів про обтяження (справа № 910/14759/14).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2014 року позовні вимоги ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» задоволено в повному обсязі, а також встановлено, що основне зобов'язання по Генеральному кредитному договору № 14/07/00-КL від 30.01.2007 року є припиненим. ПАТ «БАНК ФОРУМ» не погоджуючись з такими висновками, оскаржив вказане рішення до Київського апеляційного господарського суду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року у справі № 910/14759/14 рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2015 року по вказаній справі рішення Господарського суду м Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Також, судом встановлено, що ПП «ФАНГ» (яке було поручителем ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» за Генеральним кредитним договором) також звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження (справа № 910/14754/14). Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.08.2014 року позовні вимоги ПП «ФАНГ» задоволено в частково. ПП «ФАНГ» було подано апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду м. Києва. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року позовні вимоги ПП «ФАНГ» задоволено в повному обсязі. Слід зазначити, що в даній справі також встановлено факт припинення зобов'язання по Генеральному кредитному договору № 14/07/00-КL від 30.01.2007 року. Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 року Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/14754/14 від 02.10.2014 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, постанови у справах №7/037-12, №5024/533/2012, № 910/14754/14, № 910/14759 не можуть бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.

Правова природа зобов'язання випливає з змісту норми передбаченої ст. 509 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, Передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (тобто має право вимагати від боржника виконання) це строк позовної давності ( ст.256 Цивільного кодексу України.

Існують судові рішення у двох справах (№ 7/037-12 та № 5024/533/2012), що вступили в законну силу, відповідно до яких задоволення вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (у зв'язку з порушенням Кредитного договору) шляхом визнання права власності не можливо в зв'язку з пропуском ним термінів позовної давності по основній вимозі та судові рішення ще по двох справах (№ 910/14754/14 та № 910/14759/14), що також вступили в законну силу, відповідно до яких встановлено, що основне зобов'язання по Генеральному кредитному договору є припиненим.

Підсумовуючи вищевикладене, Господарський суд Київської області дійшов висновку, що позов ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 14/07/00-КL від 30.01.07 року не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Сторонами суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Головуючий суддя А.Ю. Кошик

Суддя Л.Я.Мальована

Суддя В.А.Ярема

дата підписання 04.03.2015 року