Рішення № 42952013, 02.03.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" березня 2015 р. Справа № 906/197/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гордійчук В.В. (довіреність №08/17260-010055 від 29.12.14.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 3076,81 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 3076,81 грн. боргу за спожиту електричну енергію згідно договору №684 від 07.10.09р., з яких: 1895,14 грн. борг за спожиту активну електроенергію, 145,28 грн. пені, 56,85 грн. інфляційних, 14,95 грн. 3% річних, а також про стягнення з відповідача 964,59 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Позивач в судове засідання не з'явився свого представника не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання", "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2009 року між Новоград-Волинським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (постачальник/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (споживач/відповідач) укладено договір №684 про постачання електричної енергії (а.с.8), згідно умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п.1 договору).

Відповідно до п.2.2.3 даного договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом вважається період з 11 числа по 10 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами до 05 числа розрахункового місяця - 100%. Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць не пізніше 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Позивач умови договору виконав належним чином, що підтверджується звітом відповідача про використану електричну енергію (а.с.39).

07.03.14 споживача було відключено від електропостачання, що підтверджується Актом №11 від 07.03.14 (а.с.18).

03.11.14 інспектором енергоінспекції в присутності ФОП ОСОБА_3 знято показники лічильника споживача про що було складено Акт (а.с.19). В ході здійснення перевірки було встановлено, що у розрахунковий період з 11.02.14 по 07.03.14 споживач використав електроенергію в обсязі 1282 кВт.год. на суму 1897,61грн.

На оплату за спожиту електроенергію позивач виставив відповідачеві рахунок НОМЕР_2 від 07.11.14 (а.с.15), в якому зазначено, що борг відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію за вказаний період становить 1895,14грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електроенергії в повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію за період з 11.02.14 по 07.03.14р. в сумі 1895,14 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на постачання електричної енергії №684 від 07.10.09.

Як передбачено ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електроенергії в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1895,14 грн. боргу за спожиту активну електроенергію суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем в позовній заяві також заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 14,95 грн. 3% річних, 56,85 грн. інфляційних та 145,28 грн. пені. Дані величини обраховані за період з 12.11.14 по 15.02.15 (а.с.32-34).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач (відповідач) сплачує позивачеві пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних, інфляційні та пеня нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п.4.2.2 договору про постачання електроенергії, у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену цим договором за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно грошовими коштами, зобов'язаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше "1" листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу". У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні фактичних обсягів споживання електроенергії відповідних періодів поточного року.

Договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні заявленої споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору.

У відповідності до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28, договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Додатком №1 "Обсяги постачання електричної енергії" до договору №684 (а.с.11), погоджено споживання електроенергії в розмірі 500кВт.год.

Однак, відповідачем за період з 11.02.14 по 07.03.14 спожито електричної енергії в обсязі 1282 кВт.год., на оплату вартості якої відповідачеві виставлено рахунок.

Таким чином, відповідачем допущено споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період на 782 кВт.год. (1282 кВт.год. - 500 кВт.год.).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Тому, внаслідок перевищення відповідачем ліміту споживання електроенергії позивач нарахував відповідачеві двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 964,59 грн. з розрахунку: 782х1,233495 (тариф на електроенергію), на оплату якої виставив відповідачу рахунок №32382 від 07.11.14 (а.с.16).

Проте, відповідач вищезазначений рахунок не оплатив, чим порушив умови договору.

На підставі вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 964,59 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини також підлягають задоволенню.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів погашення боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622):

на р/р 26039301769 в філії Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 311647, код 26392693:

- 1895,14 грн. - боргу за спожиту активну електроенергію;

- 964,59 грн. - підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини;

на р/р 26008002011613 в ПАТ "Перший Інвестиційний банк" м. Житомир, МФО 300506, код 22048622:

- 145,28 грн. - пені;

- 14,95 грн. - 3% річних;

- 56,85 грн. - інфляційних;

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати: 1- в справу; 2-відповідачу (рек. з повідом.)