Ухвала суду № 42951855, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 рокусправа № 804/4195/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Сорока В. М. (дов. від 15.04.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року

у справі № 804/4195/14

за позовом Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа»

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», в якому просила стягнути з відповідача в обслуговуючих банках кошти у сумі 168812,10 грн. податкового боргу, у т.ч.: по податку на прибуток в сумі 3536,89грн., по адміністративним штрафам та іншим санкціям в сумі 165275,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані означений податковий борг у розмірі 168812,10 грн. виник ще у 2001 році внаслідок нарахування пені за несплату узгоджених податкових зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, податковий борг з податку на прибуток в сумі 3536,89 грн.; в частині позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу по адміністративним штрафам та іншим санкціям у сумі 45612,31грн. - залишено без розгляду; в решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що податкове зобов'язання відповідача з податку на прибуток, визначене в податковій декларації, є узгодженим. Заборгованість в сумі 3 536,89грн. виникла внаслідок того, що контролюючим органом здійснювалося зарахування сум податку, сплаченого відповідачем на виконання зобов'язання по рішенню про реструктуризацію податкового боргу від 31.08.2006, в погашення заборгованості по декларації №85926 від 09.11.2011.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по адміністративним штрафам та санкціям в розмірі 45612,31грн. (пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення №0000392301 від 10.02.2007) суд дійшов висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що стягнення з підприємства зазначеної суми вже було предметом спору в адміністративній справі №804/14685/13-а, за результатами розгляду якої Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову від 16.01.2014. Оскільки вказана постанова не набрала законної сили, адміністративний позов в цій частині залишено без розгляду.

Стосовно стягнення з відповідача податкового боргу по адміністративним штрафам та санкціям в розмірі 119662,90 грн. (пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення №0000022401 від 22.12.2009) суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з тих підстав, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 у адміністративній справі №2а/0470/217/11 встановлено, що сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішенням №0000022401 від 22.12.2009, не підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з тим, що цю суму належить стягнути з Управління комунальної власності Дніпродзержинської міської ради.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині відмови позовних вимог та залишення позову без руху й винести нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині стягнення з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, податковий борг з податку на прибуток в сумі 3536,89 грн. та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.

Відповідач зазначає, що з огляду на тяжкий фінансово-економічний стан відповідача його податковий борг було реструктуризовано позивачем, сплата якого здійснюється своєчасно та в обсягах, визначених договором про реструктуризацію податкового боргу. Сплачені суми заборгованості були неправомірно зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів з податку на прибуток, внаслідок чого й була нарахована пеня. Також, відповідач зазначає, що умовами договору про реструктуризацію взагалі не передбачено нарахування пені чи будь яких інших штрафних санкцій, а відтак нарахування позивачем пені у розмірі 3536,89 грн. є неправомірним.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідач - Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» перебуває на обліку в податковому органі з 30.04.1999.

10.10.2001 позивачем винесено першу податкову вимогу №1/2 на загальну суму 237,27 грн. та 14.10.2001 - другу податкову вимогу № 2/91 на загальну суму 33371,27 грн.

13.05.2002 позивачем прийнято рішення №24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, відповідно до якого здійснено стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності відповідача, а також тих активів, права власності на які він набуде в майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу платника податків.

31.08.2006 позивачем на підставі статті 10 Закону України №2711-ІV від 23.06.2005 «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» прийнято рішення №1 про реструктуризацію податкового боргу, згідно якому податковий борг з податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 320861,00 грн. та з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1277,31 грн. реструктуризовано на період з 31.08.2006 по 31.08.2016.

Цього ж дня, між позивачем та відповідачем укладений договір №1 про реструктуризацію податкового боргу, за умовами якого позивач реструктуризує відповідачу податковий борг шляхом розстрочення на загальну суму 322138,31 грн. терміном з 31.08.2006 по 31.08.2016 з відстрочкою погашення на перші два роки дії договору.

Згідно довідки позивача відповідач станом на момент звернення позивача до суду має податковий борг у загальному розмірі 168812,10 грн., з яких:

-з податку на прибуток - 3536,89 грн. - пеня за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по декларації № 85926 від 09.11.2011;

- адміністративні штрафи та санкції 45612,31 грн. - пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000392301 від 10.02.2007; 119662,90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000022401 від 22.12.2009.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже встановлена Податковим кодексом України процедура погашення податкового боргу платників податків розповсюджується і на нараховану згідно податковому законодавству пеню.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 59.4. ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як встановлено вище, оскільки податковий борг у підприємства по платежам до бюджету виник ще під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом в порядку, передбаченому з пп.6.2.2, 6.2.3 п.6.2 ст.6 вказаного Закону на адресу відповідача надіслано першу та другу податкову вимогу.

На момент звернення податкового органу до суду з даним позовом, відповідачем сума податкового боргу не погашена.

За умови, якщо сума податкового боргу, зазначена в податкових вимогах, добровільно не погашена, інші законодавчо встановлені підстави для відкликання податкових вимог відсутні, у податкового органу відповідно до приписів ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.59 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, відсутні правові підстави для формування та надсилання платнику податку окремої податкової вимоги на суму нового податкового боргу.

Відповідно до п.59.5 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України).

Відповідно до абз.2 пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме: джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, зокрема, п.87.3 ст.87 ПК України, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).

У відповідності до пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги в повній мірі узгоджуються з наведеними приписами Податкового кодексу України.

Стосовно правомірності визначення позивачем сум податкового боргу з податку на прибуток та по адміністративним штрафам і іншим санкціям колегією суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.129.4 ст.129 ПК України).

Щодо податкового боргу з податку на прибуток на загальну суму 3536,89 грн. з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано податковому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, в якій задекларована сума податку на прибуток в розмірі 115092,00 грн., а відтак вказана сума податкового зобов'язання є узгодженою.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано, що визначене у вказаній податковій декларації грошове зобов'язання у встановлений строк не сплачено, внаслідок чого позивачем правомірно нарахована пеня у розмірі 3536,89 грн.

При цьому з витягу із облікової картки платника податків вбачається, що позивачем здійснювалося зарахування сум податку, сплачених позивачем на виконання зобов'язань по рішенню про реструктуризацію податкового боргу від 31.08.2006, в погашення заборгованості по декларації № 85926 від 09.11.2011.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на неправомірність нарахування пені з огляду на наявність договору про реструктуризацію податкового боргу, скільки вказаним договором реструктуризовано податковий борг з податку на прибуток підприємств комунальної власності та з податку з доходів найманих працівників, який виник у 2006 році, а податковий борг з податку на прибуток підприємств, що виник на підставі податкової декларації за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, виник у 2011 році, а відтак дія вищеозначеного договору на нього не розповсюджується.

До того ж, є помилковим посилання відповідача на неправомірність зарахування податковим органом сум податку, сплачених на виконання рішення про реструктуризацію податкового боргу від 31.08.2006, в погашення заборгованості по декларації № 85926 від 09.11.2011.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При цьому вказана норма податкового законодавства не містить виключень для зобов'язань, визначених договором про реструктуризацію податкового боргу, розстрочення податкового боргу, отже зважаючи на той факт, що розподіл грошових коштів податковим органом здійснено в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, який надає податковому органу право на вчинення таких дій, колегія суддів приходить до висновку про правомірність нарахування пені з податку на прибуток в сумі 3536,89 грн. і правомірність вимог про стягнення вказаної суми з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача податкового боргу по адміністративним штрафам та санкціям в розмірі 45612,31 грн. - пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000392301 від 10.02.2007, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 по адміністративній справі №804/14685/13-а, яка на час вирішення спору в суді першої інстанції не набрала законної сили, задоволено адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та стягнуто з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», зокрема, податковий борг з адміністративних штрафів та санкцій в сумі 110639,94 грн., який включає, в тому числі, пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000392301 від 10.02.2007, нараховану за період з 20.09.2013 по 11.10.2013.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача податкового боргу по адміністративним штрафам та санкціям в розмірі 119662,90 грн. - пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000022401 від 22.12.2009, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000022401 від 22.12.2009, не підлягає стягненню з відповідача.

Вказаний факт встановлений постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 у адміністративній справі № 2а/0470/217/11, яка набрала законної сили, а відтак, зважаючи на приписи ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено судом у вказаній справі за позовом ДПІ у м. Дніпродзержинську до Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» про стягнення заборгованості, позовні вимоги податкового органу в частині стягнення податкового зобов'язання у розмірі 255462,00 грн. нарахованого на підставі акту №6/24-134/03342573 від 04.06.2009 і податкового повідомлення-рішення №0000022401/3/41009/10/24-134 від 22.12.2009 за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового керуючого не підлягають задоволенню, оскільки вказаний податковий борг підлягає стягненню не з відповідача, а з Управління комунальної власності Дніпродзержинської міської ради.

Отже, приймаючи до уваги відсутність у відповідача податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0000022401 від 22.12.2009, тобто несплаченого в строк грошового зобов'язання, є безпідставним нарахування пені на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 804/4195/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко