Ухвала суду № 42951470, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6571/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ ТРАНС СЕРВІС" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року адміністративний позов ТОВ "РЕНІ ТРАНС СЕРВІС" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області №0000942209 від 24 липня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п.20 статті 20 та п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України 08 липня 2014 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС».

Актом перевірки №1856/2209/32932003 від 09 липня 2014 року встановлено порушення позивачем п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, в результаті чого платником несвоєчасно сплачено нараховану суму грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2009 року № 000222301/0/1993 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 351 000,00 грн, в тому числі за основним платежем 234 000,00 грн та за штрафними санкціями 117 000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення 24 липня 2014 року №0000942209, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 46 738,11 грн. із податку на додану вартість.

Зазначене податкове повідомлення-рішення 04 серпня 2014 року було оскаржене позивачем до Головного управління ДФС у Київській області. З урахуванням продовження терміну розгляду скарги 07 листопада 2014 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято рішення №189/10/10-36-10-01-04/917 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2014 року №0000942209, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення камеральної перевірки предметом її дослідження була не податкова звітність позивача, а сплата грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 04 березня 2009 року №000222301.

Слід зазначити, що податкове повідомлення-рішення №000222301 було оскаржено ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» у судовому порядку.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року у справі №2а-547/10/1070 (справа розглядалась у відкритому судовому засіданні) постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року скасовано та винесено нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема і у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2009 року №000222301.

Таким чином, грошові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 04 березня 2009 року №000222301, стали узгодженими у день набрання законної сили рішенням апеляційного суду у названій справі, тобто 28 березня 2011 року.

Необґрунтованими вбачаються посилання відповідача на те, що датою узгодження грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №000222301 є дата набрання законної сили ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року, винесеної за наслідками касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції, оскільки рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили у день проголошення, тобто, в даному випадку 28 березня 2011 року. Отже, саме з цієї дати грошові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 04 березня 2009 року №000222301, стали узгодженими.

З наведеного вбачається та сторонами не заперечується, що у зв'язку із несплатою узгоджених в порядку судового оскарження грошових зобов'язань у ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» виник податковий борг.

Тому 06 травня 2014 року податковий орган звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу, що виник згідно наведеного вище податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 у справі №810/2803/14 позовна заява залишена без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. Рішення суду оскаржено не було та, відповідно, набрало законної сили.

Крім того, 27 червня 2014 року відповідачем подано аналогічний позов до Київського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу, який ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 у справі №810/3922/14, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строків на звернення до суду із таким позовом.

Між тим, зазначеними ухвалами суду визначено, що податкове зобов'язання позивача із податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2009 року №000222301 стало узгодженим 28 березня 2011 року, податковий борг на підставі такого повідомлення-рішення виник у товариства «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» 7 квітня 2011 року, а строк звернення до суду у податкового органу сплинув 7 квітня 2014 року у зв'язку із закінченням строку давності для його стягнення.

Згідно ч.1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до стаття 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, встановленою вважається обставина, що податкове зобов'язання позивача із податку на додану вартість стало узгодженим 28 березня 2011 року, а строк звернення відповідача до суду про стягнення податкового боргу сплинув 07 квітня 2014.

За визначенням п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість визначена як заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно п. 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до п.п. 101.2.3 п. 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

За приписами п. 101.5 статті 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, в Акті перевірки позивача відповідачем вказано, що граничним терміном сплати податкових зобов'язань є 13 лютого 2014 року, а також зазначено дати сплати, кількість днів затримки сплати та суми сплаченого податкового боргу. Однак є незрозумілим, а відповідачем не пояснено, у зв'язку із чим граничним терміном сплати зобов'язань за повідомленням-рішенням №000222301 від 04 березня 2009 року податковим органом зазначено саме 13 лютого 2014 року; лише вказано, що така дата визначена згідно бази даних ДПІ в Обухівському районі, тому дане посилання судом не враховується.

Враховуючи зазначене, податкова заборгованість ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС», що виникла за податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області є безнадійною, а тому вона підлягає списанню, оскільки податкове зобов'язання позивача стало узгодженим 28 березня 2011 року, а строк звернення до суду про стягнення податкового боргу сплинув 07 квітня 2014.

Таким чином, неправильне застосування відповідачем вимог закону, неправильне визначення граничного терміну сплати податкових зобов'язань та строків позовної давності призвело до прийняття помилкового рішення, яке підлягає скасуванню.

Тому, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.