Постанова № 42951407, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 рокусправа № 804/3736/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. по справі № 804/3736/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів третя особа: Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 31 жовтня 2012 року №0000438814, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 521279грн. 55коп. та №0000448814, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 152456грн. 71коп. та 65605грн. 49коп. - штрафних санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки, зроблені в Акті перевірки документально не підтверджені та не відповідають дійсним обставинам справи. Посилання податкового органу на недобросовісність ПП "Ріст" позивач вважає необґрунтованими, оскільки не повинен відповідати за будь-які порушення податкового законодавства, допущені його контрагентом. Щодо безпідставності заниження податку на прибуток на 347519грн. 70коп., зазначав, що відповідачем не в повному обсязі досліджені надані під час перевірки первинні документи на підтвердження поставки та отримання товару, не прийнято до уваги складські квитанції, виписані сертифікованими зерновими складами при переоформленні пшениці 3,5,6 класу та квитанції, виписані ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" при прийнятті насіння соняшнику від ПП "Ріст". Щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ спірного періоду позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства не досліджувались первинні документи, надані ТОВ "Оптімус" під час перевірки на підтвердження факту здійснення господарських операцій. Акт перевірки не містить будь-яких зауважень податкового органу щодо неналежності та невідповідності первинних та бухгалтерських документів вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Суд скасував податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012р. №0000438814, яким визначено збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 521279грн. 55коп. та №0000448814, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 152456грн. 71коп. В решті позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що при проведенні перевірки позивачем не було надано первинних документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортні накладні, до пункту призначення. А оскільки в господарських операціях позивача вбачаються ознаки нереальності та фіктивності, то апелянт вважає правомірними прийняті ним податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні апелянт доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус", зареєстроване розпорядженням №20-рп виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 27.05.1997 року. 28.05.1997р. підприємство взято на податковий облік в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та перереєстроване 05.01.2005р. в Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (реєстраційний номер №595). 08.10.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Оптімус" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП "Ріст" за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 15.10.2012р. №439/17-0/24613799 (а.с.6-20), за висновками якого встановлено порушення:

1) пп.5.3.9 п.5.3 з урахуванням пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткуванні прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року у сумі 347519,70грн.;

2) пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "По податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 152456,71грн., у тому числі:

- за липень 2010р. - на 46372,30грн.;

- за вересень 2010р. - на 84836,68грн.;

- за січень 2011р. - на 21247,73грн. (а.14 Акту перевірки, а.с.19).

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що підставою для відповідних висновків податкового органу стало дослідження господарської діяльності позивача з його контрагентом ПП "Ріст" за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010 року. Податковим органом встановлено, що ТОВ "Оптімус" за перевіряємий період здійснювало оптову реалізацію соняшника, олії соняшникової, зернових, отриманих від ряду постачальників, в тому числі від ПП "Ріст". В Акті перевірки від 15.10.2012р. №439/17-0/24613799 також зазначено, що за наслідками операцій з ПП "Ріст" позивачем сформовано валові витрати в декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року у сумі 762283,55грн. та податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 152456,71грн., у тому числі по деклараціях з ПДВ за липень 2010р. у розмірі 46372,30грн., за серпень 2010р. у розмірі 84836,68грн. та за вересень 2010р. - 21247,73грн. (уточнюючий розрахунок від 29.12.2010р. №9005868180). В той час, що ПП "Ріст" не доведений факт передачі товару (зернову продукцію) покупцю (ТОВ "Оптімус"), а відтак, отримання цього товару позивачем (відсутні товарно-транспортна документація, довідки, сертифікати та паспорти якості, первинні документи, що підтверджують наявність трудових ресурсів ПП "Ріст", що унеможливлює визначення особи, що приймала участю у відвантаженні товару покупцю (позивачу), відсутні транспортні засоби у ПП "Ріст", договори оренди транспортних засобів або договори на перевезення вантажу; окрім того, усі операції оформлені на паперових носіях за формою первинних документів ПП "Ріст", які не спричиняють реальних наслідків, а свідчать про недостовірність (дефективність) таких документів). На підставі висновків Акту перевірки №№439/17-0/24613799 відповідачем відносно ТОВ "Оптімус" прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000438814 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 521279,55грн., з них: 347519,70грн. - за основним платежем та 173759,85грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000448814 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 152456,71грн. та 65605,49грн. - штрафних санкцій.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент укладання договорів позивача з ПП "Ріст") визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Згідно з підпунктами 7.2.1 і 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) та повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, в липні-вересні 2010 року між ТОВ «Оптімус» з ПП "Ріст" укладено контракти №22938, 22572, 24706 та 23193 щодо купівлі-продажу пшениці та соняшника. Згідно умов зазначених контактів продавець (Приватне підприємство "Ріст") зобов'язувався передати покупцеві (Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптімус") соняшник на умовах франко заготівельне підприємство: "ЗОЖК", франко - заготівельне підприємство: філія "Межевськой ОХПП" філія (п/п Межевая), згідно Інкотермс 2000р., які наявні в матеріалах справи (а.с.56-58, 61-63, 66-68, 77-79, 83-84).

У липні 2010 року ПП "Ріст" виписало на ТОВ "Оптімус" податкову накладну №58 від 21.07.2010р. на 278233,79грн. У рахунок оплати за відвантаження товар згідно з наданих виписок банку отримано платіжне доручення №70256 від 22.07.2010р. на суму 278233,79грн., в т.ч. ПДВ - 46372,30грн. У серпні 2010р. - податкові накладні №4 від 02.08.2010р., №35 від 09.08.2010р., №36 від 09.08.2010р. на загальну суму 509030,08грн. У рахунок оплати за відвантажений товар згідно з виписок банку отримано платіжні доручення №4, №7144 та №7151 на загальну суму 509020,08грн., у т.ч. 84836,68грн. У вересні 2010р. ПП "Ріст" виписало на ТОВ "Оптімус" податкові накладні №146 від 23.09.2010р. та №147 від 24.09.2010р. на суму 127486,40грн. Розрахунки між сторонами за відвантажений товар у вересні 2010р. проводились у жовтні 2010р, про що свідчать платіжні доручення №9974 від 13.10.2010р. та №9975 від 13.10.2010р. на загальну суму 127486,40грн.

Факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством "Ріст" і фактичного отримання позивачем товару на виконання вказаних контрактів підтверджується копіями платіжних доручень про здійснення сплати за отриманий товар, видаткових та податкових накладних, актів здачі-приймання, рахунків, складськими квитанціями, які наявні в матеріалах справи (а.с.59-60, 64-65, 71-76, 80-81, 85-86; 91-95).

Щодо посилань апелянта на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та на те, що складські квитанції не є доказами товарності операцій, оскільки в них не зазначено реквізитів договору, на підставі якого товар переоформлено на поклажодавця, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки бланки складських документів на зерно - складські квитанції - є бланками документів суворої звітності, їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством. Облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються Державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Вся інформація, яка стосується обігу зерна на сертифікованому зерновому складі та використання бланків складських документів на зерно вноситься до відповідного Реєстру. Бланк складської квитанції на зерно затверджений Постановою Кабінету міністрів України №510 від 11.04.2003 р. "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно". А відтак, форма та графи складських квитанцій чітко визначені, зазначення додаткової інформації є правом, а не обов'язком господарюючого суб'єкту.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, розрахунки між сторонами за контрактами №22938, 22572, 24706 та 23193 здійснені в повному обсязі. Отримані на виконання вказаних контрактів товари використані позивачем в своїй господарській діяльності, а саме: насіння соняшнику, придбане у ПП "Ріст", в подальшому завезено на ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" для переробки в олію соняшникову нерафіновану, пшениця 3,5,6 класу - реалізована іншим зернотрейдерам.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Крім того, на час укладання договору ПП «Ріст» було у належному порядку зареєстровано платником ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Проте, вірно встановивши обставини справи та дослідивши надані докази, суд першої інстанції припустився порушень процесуального закону.

Як вбачається з резолютивної частини постанови, суд задовольнив позовні вимоги частково, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0000438814 у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення № 0000448814 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 152456,71 грн. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням № 0000448814 до ТОВ «Оптимус» застосовані також і штрафні (фінансові) санкції на суму 65605,49 грн. (а.с.72).

Зважаючи на те, що санкції, у даному випадку, мають похідний характер, стягнення їх при відсутності факту допущеного позивачем порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, виключає можливість і застосування штрафних (фінансових) санкцій. Слід також зазначити, що в оскарженій постанові суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував своє рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 804/3736/13-а - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 31 жовтня 2012 року №0000438814, №0000448814.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко