Ухвала суду № 42951381, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 року

справа № 804/1574/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі №804/1574/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гайдамацьке” до Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Голового управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гайдамацьке” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000032340 від 12 квітня 2012, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 403784 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 29 лютого 2012 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та зроблені у зв’язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства. Отримані у період з березня 2011 року по лютий 2012 року товари, послуги, роботи використовувались позивачем як суб’єктом господарювання для власної сільськогосподарської діяльності, а, отже, податковий кредит за переліченими господарськими операціями у вказаний період підлягає віднесенню до скороченої декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства) та не підлягає включенню до загальної декларації з податку на додану вартість, як помилково, на думку представника позивача, зазначив відповідач.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Дніпропетровська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайдамацьке» протиправно включило суми ПДВ, сплачені у вартості будівельних матеріалів та за послуги з ремонту будівлі, купівлю мінеральних добрив, купівлю пшеничних висівок до складу податкового кредиту в спеціальній (скороченій) декларації, оскільки отримані товари, послуги та роботи для власної сільськогосподарської діяльності позивачем не використовувались.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Дніпропетровською об’єднаною державною податковою інспекцією Голового управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамацьке» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 квітня 2012 року №36/225/30740883 . На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення – рішення форми “р” від 10 квітня 2012 року №0000032340, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 403784 грн. Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про завищення підприємством позивача податкового кредиту у період з березня 2011 року по лютий 2012 року по скороченій декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства) у зв’язку з невикористання отриманих у цей період товарів, послуг та робіт для власної сільськогосподарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що товари, послуги, роботи використовувались позивачем для власної сільськогосподарської діяльності, а отже податковий кредит за переліченими господарськими операціями у вказаний період підлягає віднесенню до скороченої декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства).

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

Згідно із п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.6 до статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п.209.3 статті 209 Податкового кодексу України якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до статті 209 Податкового кодексу України пункт 209.15 статті 209 Податкового кодексу України містить визначення терміну “виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит”, яких відносяться:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД) ;

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД) ;

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

роздiл м'яса для товарної кондиції.

Таким чином, наведені вище підстави встановлюють за яких обставин сільгоспвиробник має право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації. Серед них: придбання товарів/послуг та основних фондів та їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік” встановлено, що факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: “назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції”.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайдамацьке» мало господарські відносини з такими контрагентами: Приватним підприємством “Компанія «ХІМВЕСТА» з купівлі позивачем міндобрива аміачну селітру та нітроамофоску; ТОВ «Кримська СПМК «Теплицьтехмонтаж» - замовлення будівництва ангару у с. Красний Маяк, Солонянського району Дніпропетровської області (місцезнаходження позивача); ТОВ «АНКЕЙ» - купівля шроту соєвого та пшеничних висівок; ТОВ «ДЕЛЬТАХІМТРЕЙД» - купівля мінеральних дорив нітроамофоска; ТОВ «АГРОМЕТСЕРВІС» - купівля сталі рулонної оцинкованої 08ПС; ТОВ «НВП «ЛУКРАТ» купівля засобу захисту рослин Центуріон, Гранстар, Раксил Ультра, Турбин; ПП «ДНІПРОХІМ-ІНВЕСТ» купівля карбаміда; ФОП Закревський – купівля запчастин для техніки. Придбані за договорами товари були оприбутковані позивачем та використані к власній сільськогосподарській діяльності, що підтверджується книгою складського обліку матеріалів, актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (№ 1-№ 10), лімітно-заборними картами на отримання матеріальних цінностей.

Матеріалами справи також підтверджується, що придбання позивачем у перевіряє мий період рулонної сталі у Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМЕТСЕРВІС” була використана на виконання будівельних робіт за договором від 21 квітня 2011 року, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кримська СПМК “Теплицьтехмонтаж”. Так, Товариством з обмеженою відповідальністю “Гайдамацьке” надало для будівництва ангару підряднику сталь рулонну у кількості, що була передбачена перед початком будівництва, що відображено в акті приймання-передачі будівельних робіт за червень 2011 року, а саме: п/п6 – “лента оцинкованная 0,8х600мм” у кількості 21,55 тон. Дана рулонна сталь була списана з балансу підприємства позивача на будівництво ангару, що підтверджується накладною внутрішньогосподарського призначення від 25 червня 2011 року №324 та актом списання від 25 червня 2011 року №67.

Таким чином, отримані у період з березня 2011 року по лютий 2012 р. товари, послуги, роботи використовувались позивачем для власної сільськогосподарської діяльності, а відтак, суми ПДВ за переліченими господарськими операціями у вказаний період правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту скороченої декларації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі №804/1574/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко