Постанова № 42951274, 27.02.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2015 року Чернігів Справа № 825/2905/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Солов'я А.А.,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів Сетченко С.М.,

Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

29.07.2013 до Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив суд стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Чернігівській області нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 01.02.2012 по 27.06.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області в порушення вимог чинного законодавства при звільненні позивача не була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в сумі 17824,13грн. Вказана сума перерахована позивачу з порушенням строків, визначених статтею 116 Кодексу законів про працю України. За таких обставин позивач вважає, що з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області підлягає стягненню на його користь з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні сума за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку.

12.08.2013 позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

23.01.2014 Київським апеляційним адміністративним судом в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2013-залишено без змін.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 за наслідками розгляду касаційної скарги позивача скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, наголосив на тому, що одноразова грошова допомога при звільненні входить до грошового забезпечення позивача та в розумінні статті 117 КЗпП України є належною працівнику сумою і після її виплати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої вказаною нормо, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником належних працівнику при звільненні сум. Звідси, судами попередніх інстанцій належним чином не виконано завдань, визначених статтею 2 КАС України (а.с.104-106).

26.11.2014 адміністративна справа після касаційного перегляду надійшла на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.107).

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду(а.с.108).

08.12.2014 представником позивача до Чернігівського окружного адміністративного суду подана заява про збільшення позовних вимог, в якій просить: стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 01.02.2012 по 02.07.2013); відповідно до п.2ч.1ст.256 КАС України допустити до негайного виконання постанови суду про присудження середнього заробітку, у межах суми стягнення за один місяць; відповідно до п.4 ч1. ст. 163 КАС України встановити Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення щодо стягнення за один місяць; відповідно до п.4 ч.1 ст.163 КАС України встановити Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення, що не підлягає негайному виконанню (а.с.115).

16.01.2015 усною ухвалою суду в судовому засіданні залучено в якості другого відповідача Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області, у зв'язку з тим, що Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області знаходиться в стані припинення (а.с.169).

26.02.2015 в судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги свого довірителя та остаточно просив: стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 01.02.2012 по 02.07.2013), в розмірі 62923,75 грн.; відповідно до п.2ч.1ст.256 КАС України допустити до негайного виконання постанови суду про присудження середнього заробіток, у межах суми стягнення за один місяць; відповідно до п.4 ч1. ст.163 КАС України встановити Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення щодо стягнення за один місяць; відповідно до п.4 ч1. ст.163 КАС України встановити Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення щодо стягнення середнього заробітку, що не підлягає негайному виконанню; вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема за сплату позивачем судового збору за подачу касаційної скарги (а.с. 209).

Представник Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області проти позову заперечував, аргументуючи тим, що на день звільнення ОСОБА_5.(31.01.2012) сума одноразової грошової допомоги при звільненні йому не нараховувалась та не належала до виплати, а була виплачена на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 по справі № 2а/2570/1631/2012, тому вважає, що норма статті 117 Кодексу законів про працю України в даному випадку застосуванню не підлягає.

Представник Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області в судовому засідання заперечував проти позовних вимог посилаючись на відсутність вини з боку Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області. Також зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні сплачена позивачу на виконання рішення суду, а тому не може бути стягнута сума середнього заробітку.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, надавши оцінку письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

31.01.2012 згідно наказу Державної податкової служби в Чернігівській області № 14-о позивача звільнено зі служби податкової міліції (а.с. 16).

Сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивачу виплачена не була.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 позов ОСОБА_5 задоволено та зобов'язано Державну податкову службу у Чернігівській області та Чернігівську міжрайонну державну податкову інспекцію Чернігівської області Державної податкової служби нарахувати та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повні 11 років (а.с 14-15).

Листом Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 27.06.2013 № 4/Б/05-037 повідомлено позивача, що до Управління Державної казначейської служби України в Чернігівському районі надані платіжні документи для перерахування одноразової допомоги при звільненні зі служби у сумі 17824,13 грн. на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. по справі № 2а/2570/1631/2012, для переказу їх за адресою, вказаної у листі позивача від 16.04.2013р.(а.с. 5).

Вказана сума була перерахована поштовим переказом 01.07.2013 та отримана позивачем 02.07.2013, що підтверджується наданою для огляду в судовому засіданні представником позивача квитанцією та повідомленням №4 (а.с.116).

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі. - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Вказана правова позиція також висловлена і Верховним судом України у постанові від 21.01.2015 № 6-195цс14, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства та приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду України, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні середнього заробітку. Проте вважає в задоволенні вимог позивача про стягнення суми в розмірі 62923,75 грн. відмовити, оскільки вказана сума відповідачами не визнається, а суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки до фактичного розрахунку за наявності відповідного розрахунку, проведеного за формулою, встановленою Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 року№ 100.

Ухвалою суду від 27.11.2014 зобов'язано відповідача надати в судове засідання такий розрахунок (а.с.108), однак у письмових поясненнях відповідач вказав про неможливість його надання, оскільки відсутній встановлений нормативними актами порядок розрахунку такого середнього заробітку щодо осіб, які проходили службу та отримували грошове забезпечення, а не заробітну плату (а.с.128).

Що стосується розрахунку, наданого відповідачем в письмових поясненнях (а.с.198-199), то такий судом до уваги не приймається, оскільки не відповідає вимогам до змісту та оформленню бухгалтерського документа, а відтак не є належним доказом.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення прав та інтересів позивача та керуючись завданнями та принципами адміністративного судочинства та згідно приписів статті 11 КАС України необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області провести розрахунок та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги згідно статті 117 Кодексу законів про працю України за період з 01.02.2012 по 01.07.2013 (день фактичного розрахунку), оскільки Чернігівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області знаходиться в стані припинення.

Твердження відповідача про відсутність у спірних правовідносинах його вини, суд вважає необґрунтованими, оскільки факт невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення при звільненні встановлено судовим рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі №2а/2570/1631/2012, а відтак, в силу частини першої статті 72 КАС України не доказується.

Стосовно допуску до негайного виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає таке.

Згідно пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Розрахунок середнього заробітку проводиться за формулою, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", тобто обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана дана виплата.

Проте таких даних відповідачами суду не надано, тому підстави для допуску до негайного виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць відсутні.

Що стосується клопотання позивача про встановлення відповідачу строку для надання звіту про виконання судового рішення, що власне по своїй суті не може бути позовною вимогою, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення такого обов'язку є правом, а не обов'язком суду. Враховуючи наведене, лаконічність, ясність, простоту та зрозумілість зобов'язальної частини цього судового рішення, а також нормативно встановлений Законом України "Про виконавче провадження" механізм організації примусового виконання судових рішень, в даному випадку, суд не вбачає підстав для застосування заходів, про які просить позивач у позовній заяві.

Щодо клопотання позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема, за сплату позивачем судового збору за подачу касаційної скарги, то суд зазначає, що частиною шостою статті 94 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Проте вказаною нормою не надано таких повноважень суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов'язати Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39558413) провести розрахунок та виплатити ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги згідно статті 117 Кодексу законів про працю України за період з 01.02.2012 по 01.07.2013 згідно вимог чинного законодавства України.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Суддя І.І. Соломко