Постанова № 42951193, 03.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 916/4414/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є Бєлянкіній

за участю представників:

від позивача - К.В. Бондаренко, довіреність б/н від 20.02.2015;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2015

у справі №916/4414/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди"

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 569333,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останньої на користь товариства 569333,28 грн заборгованості, що виникла із договору оренди від 30.10.2013, з яких: 344228,79 грн - сума основної заборгованості, 155755,91 грн - пеня, 53519,40 грн - штраф, 2613,45 грн - 3% річних та 13215,73 грн- інфляційні втрати.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №916/4414/14.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2015 у справі №916/4414/14 (суддя Я.В. Брагіна) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" 272052,28 грн основної заборгованості; 19663,02грн пені; 53519,40 грн штрафу; 2613,45 грн 3% річних; 13215,73 грн інфляційних втрат; в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 72176,51 грн та в частині стягнення пені в сумі 136092,89 грн відмовлено.

Частково не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2015 у справі №916/4414/14 в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 інфляційних втрат в розмірі 13215,73 грн скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині; в решті рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 03.03.2015 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення; представник відповідача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0511780 від 16.02.2015 (том ІІ а.с.39).

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30.10.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю „Нові Бізнес Погляди" («орендодавець») та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 («орендар») було укладено договір оренди (далі - договір від 30.10.2013), за умовами якого орендодавець передає орендарю у користування за плату на певний строк, а орендар приймає у користування за плату на певний строк орендовані приміщення для здійснення роздрібної торгівлі, на умовах цього договору, включно з додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2 преамбули вказаного договору орендодавець володіє на праві власності торгівельно-виставково-офісним комплексом «Рів'єра», що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС №453958 від 20.07.2009, виданим виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, який збудований орендодавцем, має загальну площу 81074,4 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1, який описаний у додатку №1 до цього договору (далі-торгівельний центр»).

Відповідно до пунктів 3, 4 преамбули та пункту 1.2 договору від 30.10.2013 площа (площі), позначена жовтим кольором на плані орендованих приміщень у додатку №1 до цього договору, є торгівельною площею в межах торгівельної галереї (торгівельна галерея є частиною торгівельного центру). Така площа передана в оренду орендарю згідно з цим договором: об'єкт №138-1, який має торгівельну площу в розмірі 60 кв.м (далі - орендовані приміщення).

Орендовані приміщення передаються в оренду виключно для роздрібної торгівлі одягом та аксесуарами під ТМ «Navigare» у магазині під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 2.1 договору від 30.10.2013).

Сторонами у пункті 3.1 договору від 30.10.2013 узгоджено строк оренди, який складає 35 місяців з 01.11.2013.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.4 договору від 30.10.2013 передбачено, що орендна плата за орендовані приміщення (далі - базова орендна плата) розраховується наступним чином: базова орендна плата = площа об'єкту оренди х орендна ставка. Базова орендна ставка за 1кв.м на місяць становить 38 євро без ПДВ, перерахованих до найвищого міжбанківського курсу гривні до євро за комерційний день, попередній до дати виставлення рахунку на оплату щомісячного орендного платежу. Кожного року відбувається коригування згаданої суми з урахуванням індексації відповідно до положень статті 9 нижче; ПДВ нараховується орендодавцем на належну до сплати суму базової орендної плати та вказується у відповідному рахунку, який має бути оплачений орендарем. Орендар починає сплачувати орендну плату з 01.11.2013; орендар сплачує базову орендну плату авансовим платежем щомісяця відповідно до рахунку та інструкцій орендодавця.

Крім орендної плати орендар сплачує плату за експлуатаційні послуги у гривневому еквіваленті 5 євро за 1 кв.м на місяць, без урахування ПДВ (далі - операційні послуги), перерахованих до найвищого міжбанківського курсу гривні до євро за комерційний день, попередній до дати виставлення рахунку, на оплату щомісячного орендного платежу, що становить пропорційну частку від усіх витрат на утримання площ загального користування і спільних площ торгівельного центру та усього нерухомого майна торговельного центру. Орендар повинен сплачувати орендодавцю плату за операційні послуги з 01.11.2013 (пункти 6.1, 6.2 договору від 30.10.2013).

Згідно з пунктами 7.1-7.3 договору від 30.10.2013 крім орендної плати орендар зобов'язаний сплатити внесок на рекламу (маркетинг) у розмірі гривневого еквіваленту 1,5 євро за 1 кв.м на місяць, без урахування ПДВ (далі- внесок на рекламу), перерахованих до найвищого міжбанківського курсу гривні до євро за комерційний день, попередній до дати виставлення рахунку. Внесок на рекламу підлягає сплаті з 01.11.2013. Суми, які сплачуються орендарем як внесок на рекламу використовуються для комерційної реклами торгівельного центру.

Положеннями пунктів 8.1, 8.2, 8.4 договору від 30.10.2013 визначено, що на додаток до плати за операційні послуги орендар сплачує вартість комунальних послуг, що споживаються в орендованих приміщеннях, таких як опалення/кондиціювання, плата за телефонний зв'язок, користування Інтернетом, електроенергія, водопостачання, вивезення сміття (далі-комунальні послуги). Плата за комунальні послуги нараховується з 01.11.2013. Плата за комунальні послуги вноситься кожного місяця протягом 5 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем відповідного рахунку

Пунктами 10.1- 10.6 договору від 30.10.2013 передбачено, що всі платежі за цим договором здійснюються у гривнях та розраховуються відповідно до найвищого міжбанківського курсу гривні до євро за комерційний день, попередній до дня виставлення рахунку. Всі суми, належні до сплати за цим договором, сплачуються безготівковим переказом коштів. Базова орендна плата, плата за операційні послуги і внесок на рекламу сплачуються авансом кожного місяця протягом усього строку оренди. Плата здійснюється не пізніше як на 9 робочий день кожного місяця. Датою здійснення орендарем платежу за цим договором є дата одержання коштів орендодавцем або дата зарахування коштів на рахунок банку, що обслуговує орендодавця. Всі суми, належні до сплати орендарем, за цим договором, вказуються без урахування ПДВ. Орендодавець нараховує та відображає у своєму рахунку, а орендар сплачує відповідну суму ПДВ згідно з відповідними положеннями законодавства України, який нараховується на всі суми належних до сплати згідно з цим договором платежів.

Як забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором у пункті 13.1 договору від 30.10.2013 орендар зобов'язався сплатити орендодавцю суму, що дорівнює розміру за 2 місяці кожного виду з наступних платежів: орендної плати, операційні послуги, внесок на рекламу з урахуванням ПДВ (далі- гарантійний платіж).

У будь який момент протягом строку оренди орендодавець, не направляючи повідомлення орендарю, має право безпосередньо одержати кошти за гарантійним платежем у будь-якій сумі, яка належить до сплати та не сплачена орендарем (пункт 13.2 договору від 30.10.2013).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було внесено гарантійний внесок на рахунок позивача у сумі 72176,51 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №ГД-138-1 від 31.10.2013, платіжними дорученнями №24 від 29.11.2013, №28 від 06.12.2013, №32 від 09.12.2013, №35 від 13.12.2013, №43 від 30.12.2013, №1 від 03.01.2014.

31.03.2014 між сторонами було підписано додаткову угоду до вказаного договору, згідно якої у період з 01.04.2014 по 31.05.2014 включно для розрахунку орендної плати застосовано фіксований курс обміну євро на рівні 14 грн за 1 євро.

Додатковою угодою від 21.05.2014 до договору від 30.10.2013 сторони узгодили, що починаючи з 01.06.2014 до 31.08.2014 включно орендна плата за орендоване приміщення буде становити гривневий еквівалент 22,8 євро за 1 кв.м на місяць без врахування ПДВ.

Орендодавцем в період з березня місяця по жовтень місяць 2014 р. орендарю були виставлені рахунки: U138-1-03-1-14 від 12.03.2014 на суму 35 261,57 грн, U138-1-03-1-14 від 01.04.2014 на суму 38 304 грн, U138-1-03-3-14 від 01.04.2014 на суму 1 725,41 грн, U138-1-03-4-14 від 30.04.2014 на суму 1 396,21 грн, U138-1-03-5-14 від 30.04.2014 на суму 637,92 грн, U138-1-05-1-14 від 05.05.2014 на суму 38 304 грн, U138-1-05-2-14 від 05.05.2014 на суму 5 866,92 грн, U138-1-05-3-14 від 05.05.2014 на суму 1 760,08 грн, U138-1-05-4-14 від 31.05.2014 на суму 1 432,14 грн, U138-1-05-9-14 від 31.05.2014 на суму 1 085,04 грн, U138-1-06-1-14 від 02.06.2014 на суму 26 547,96 грн, U138-1-06-2-14 від 02.06.2014 на суму 5 821,92 грн, U138-1-06-3-14 від 02.06.2014 на суму 1 746,58 грн, U138-1-06-4-14 від 30.06.2014 на суму 1 545,33 грн, U138-1-06-9-14 від 30.06.2014 на суму 1 100,88 грн, U138-1-07-1-14 від 01.07.2014 на суму 26 634,92 грн, U138-1-07-2-14 від 01.07.2014 на суму 5 841 грн, U138-1-07-3-14 від 01.07.2014 на суму 1 752,30 грн, U138-1-07-4-14 від 31.07.2014 на суму 1 635,40 грн, U138-1-07-9-14 від 31.07.2014 на суму 1 189,44 грн, U138-1-08-1-14 від 01.08.2014 на суму 27 011,71 грн, U138-1-08-2-14 від 01.08.2014 на суму 5 923,62 грн, U138-1-08-3-14 від 01.08.2014 на суму 1 777,09 грн, U138-1-08-4-14 від 31.08.2014 від 1 323,69 грн, U138-1-08-9-14 від 31.08.2014 на суму 1 189,44 грн, U138-1-09-1-14 від 01.09.2014 на суму 49904,64 грн, U138-1-09-2-14 від 01.09.2014 на суму 6566,40 грн, U138-1-09-3-14 від 01.09.2014 на суму 1 969,92 грн, U138-1-09-9-14 від 30.09.2014 на суму 1 151,28 грн, U138-1-10-1-14 від 01.10.2014 на суму 46 183,68 грн, U138-1-10-2-14 від 01.10.2014 на суму 6 076,80 грн, U138-1-10-3-14 від 01.10.2014 на суму 1 823,04 грн.

У зв'язку з частковою несплатою виставлених рахунків у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 344 228,79 грн.

12.12.2014 позивач надіслав відповідачу на адресу лист №121214/1, в якому, зокрема, повідомив про утримання гарантійного внеску.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Враховуючи наведені вище норми та обставини справи, які свідчать про невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором від 30.10.2013 щодо своєчасного внесення орендної плати, плати за операційні послуги, комунальні послуги та внесків на рекламу, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення 272 052,28 грн основної заборгованості та обґрунтовано відмовлено у стягненні решти суми основного боргу з огляду на утримання позивачем сплаченого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 72 176,51 грн гарантійного внеску.

Положеннями статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно правил статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до правил статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами пункту 24.2 договору від 30.10.2013 передбачено, що якщо будь-які суми, які повинен сплатити орендар за цим договором, стали належними до сплати, але залишаються несплаченими протягом строку понад 5 робочих днів після настання дати платежу, орендар зобов'язаний сплатити на першу вимогу орендодавця штраф у розмірі 0,5% за кожний день затримки платежу до фактичної дати платежу, нарахований на належну до сплати суму євро у гривневому еквіваленті.

Підпунктом а пункту 24.4 договору від 30.10.2013 визначено право орендодавця на стягнення договірної штрафної санкції (якщо порушення здійснено з вини орендаря) у гривневому еквіваленті 3 євро за 1 кв.м орендованих приміщень за кожний календарний день порушення договірного зобов'язання щодо відкриття орендованих приміщень під час робочих годин.

За таких обставин, Господарським судом Одеської області обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення 53519,40 грн штрафу за порушення обов'язку відповідача щодо відкриття приміщення для відвідувачів та про стягнення 19663,02 грн пені за затримку сплати платежів за договором від 30.10.2013.

При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано положення статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 136 092,89 грн пені.

Правову позицію стосовно того, що розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені, викладено в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі №25/187, а також у пункті 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Підставно стягнуто судом першої інстанції з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" 2613,45грн 3% відсотків річних, оскільки відповідно до правил статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 13 215,73 грн інфляційних втрат та вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 524, 533 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 Цивільного кодексу України та частини другої статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Отже, індекс інфляції - це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України, в свою чергу, індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 524, 533, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статей 1-3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 №480, врахування індексу інфляції в разі прострочення грошового зобов'язання допускається при обчисленні суми боргу в національній валюті України - гривні.

Загальновідомим є той факт, що процеси інфляції (знецінення) властиві національній валюті по відношенню до стабільних у світовій економіці іноземних валют (долар США, євро тощо), а не навпаки. Тому сума боргу в іноземній валюті не може бути стягнута з урахуванням індексу інфляції, розрахованого відносно національної валюти України - гривні.

Проте в даному випадку, пред'являючи позов про стягнення основної заборгованості за договором оренди від 30.10.2013 в національній валюті, позивач не здійснював її перерахунок за офіційним курсом гривні до євро станом на день подання позовної заяви, а визначив розмір заборгованості станом на день, коли зобов'язання мало бути виконано (на день виставлення рахунків).

З вказаного випливає, що відшкодування збитків, спричинених знеціненням грошових коштів, за період прострочення виконання грошового зобов'язання фактично не відбулося, відтак місцевим господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, а тому апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового акту.

Аналогічну правову позицію стосовно зобов'язання боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання з моменту перерахування суми платежу, що визначена в іноземній валюті, у гривню викладено у пункті 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував умови договору від 30.10.2013 та зміст зобов'язальних відносин сторін; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про часткову відмову у задоволенні позову. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті рішення від 19.01.2015 не знайшли свого підтвердження.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2015 у справі №916/4414/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна