Постанова № 42951144, 24.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 5011-66/8890-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від прокуратури: Жовтун Н.Б.

від позивача: Кульчицька О.М. (представник за довіреністю)

від відповідача: Сидоренко В.А. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.09.2014 р.

у справі №5011-66/8890-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві

до Публічного акціонерного товариства "Квазар"

про стягнення 3 246 012,44 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою №74/12 від 05.07.2012р. до Публічного акціонерного товариства "Квазар", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, в якій просив стягнути на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві з Публічного акціонерного товариства "Квазар" грошові кошти в розмірі 3246012,44 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2012р. у справі №5011-66/8890-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013р. по справі №5011-66/8890-2012 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Квазар" - задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012р. у справі №5011-66/8890-2012 - скасовано, справу №5011-66/8890-2012 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2014р. у справі №5011-66/8890-2012 (головуючий суддя Котков О.В., суддя Босий В.П., суддя Івченко А.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Квазар" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві, на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: збитків - 1 559 131,64 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять одна гривня 64 копійки); стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Квазар", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, до Державного бюджету України грошові кошти: 31181,20 грн. (тридцять одна тисяча сто вісімдесят одна гривня 20 копійок) судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року у справі №5011-66/8890-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Квазар" залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі №5011-66/8890-2012 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року у справі у справі №5011-66/8890-2012 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва та Публічного акціонерного товариства "Квазар" задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 у справі №5011-66/8890-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 07.08.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. та призначено до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у м. Києві на користь Державного бюджету України 64920 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 25 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ПАТ "Квазар" 912404,32 грн. на користь Державного бюджету України та місцевого бюджету м. Києва (відповідно 30 та 70%).

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначив про те, що відповідач безпідставно використовував водні ресурси без застосування принципу мовчазної згоди з 02.02.2012 р. по 07.03.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 03.11.2014 р. прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.12.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Авдеєва П.В.) від 02.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.12.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Авдеєва П.В.) від 02.12.2014 р. відкладено розгляд справи на 23.12.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 22.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 23.12.2014 р. відкладено розгляд справи на 27.01.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 27.01.2015 р. задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи; продовжено строк розгляду апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва у справі №5011-66/8890-2012 на п'ятнадцять днів; відкладено розгляд справи на 24.02.2015 р.

Представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ПАТ "Квазар" 912404,32 грн. на користь Державного бюджету України та місцевого бюджету м. Києва (відповідно 30 та 70%).

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ПАТ "Квазар" 912404,32 грн. на користь Державного бюджету України та місцевого бюджету м. Києва (відповідно 30 та 70%).

Представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.07.2010 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Публічному акціонерному товариству "Квазар" (далі по тексту - відповідач, ПАТ "КВАЗАР") видано дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-461-Кіє терміном дії з 01.07.2010 року до 31.10.2011 року. Дозвіл видано щодо водного об'єкту: підземні води - три артезіанські свердловини, 60//Чер.Днепр. Зі змісту вказаного дозволу вбачається найменування і місцезнаходження водозабірних підпірних споруд і випусків стічних вод (для підземних джерел вказується глибина і продуктивність свердловин): Артсвердловини розташовані на території підприємства, артсвердл. № 5: глибина - 302,0 м, продукт. - м3/год, артсвердл. № 6: глибина - 302,0 м, продукт. - 40,0 м3/год, артсвердл. № 7: глибина - 315 м, продукт. - 40,0 м3/год.

28.04.2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва, відповідно до вимог ст.ст. 15, 20, 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", на вимогу прокуратури Подільського району міста Києва від 12.04.2012 року, проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ ,,Квазар", за результатами якої складено відповідний акт б/н перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.04.2012 року.

За результатами перевірки було встановлено, що термін дії дозволу на спеціальне водокористування №УКР-461-Кіє від 01.07.2010 року вичерпано 31.10.2011 року, дію дозволу подовжено 07.03.2012 року, та, таким чином, ПАТ ,,Квазар" в період з 01.11.2011 року по 07.03.2012 року самовільно здійснювало використання підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чи порушило ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України.

У акті перевірки зафіксовано, що згідно журналу ПОД-11 ПАТ ,,Квазар" самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, в порушення ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України, із підземних джерел забрано прісної води: зі свердловини №7: з 07.11.2011 року по 08.12.2011 року - 5571 куб.м., з 08.12.2011 року по 09.01.2012 року - 15360 куб.м., з 09.01.2012 року по 07.02.2012 року - 17272 куб.м., з 07.02.2012 року по 07.03.2012 року - 20348 куб.м., зі свердловини №5: з 08.11.2011 року по 08.12.2011 року - 13840 куб.м., а всього 72 391 куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи 18.08.2011, 01.11.2011, 01.12.2011 та 30.01.2012 відповідач звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з заявами про видачу дозволу на спеціальне водокористування щодо об'єкту: підземні води з трьох артезіанських свердловин. Листами від 13.10.2011, 24.11.2011, 24.01.2012, 01.02.2012 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві було відмовлено відповідачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування. Такі відмови були вмотивовані тим, що подані відповідачем документи підлягають доопрацюванню у зв'язку з низкою виявлених недоліків.

За результатами розгляду заяви відповідача від 02.03.2012, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві 07.03.2012 видано Публічному акціонерному товариству ,,Квазар" дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-461-Кіє терміном дії з 07.03.2012 до 07.03.2015 року. Дозвіл видано щодо водного об'єкту: підземні води - три існуючі артезіанські свердловини, 60//Чер.Днепр.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року №389, зареєстрованої в Мін'юсті від 14.08.2009 року за № 767/16783, було здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ПАТ ,,Квазар" внаслідок самовільного забору підземних вод на госппобутові потреби, відповідно до якого загальна сума заподіяних відповідачем державі збитків становить 3246012,44 грн.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України, водні об'єкти є виключною власністю народу України, який здійснює право власності на води через місцеві Ради народних депутатів. Місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього середовища, координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради, формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно із ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку прокурора та позивача відповідач своїми діями внаслідок самовільного забору підземних вод на госппобутові потреби, завдано державі збитків в розмірі 3246012,44 грн., які прокурор та позивач просять стягнути з відповідача.

Порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на спеціальне водокористування (надалі по тексту - Дозвіл) регламентовано Законом України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 p. №2806-IV, а також Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (постанова КМУ від 31.03.2002р. №321) та Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів (постанова КМУ від 10.08.1992р. №459) в частині, що не суперечить вказаному Закону.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 1 Закону України ,,Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною 4 ст. 41 Закону України ,,Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. №321, клопотання водокористувачів розглядаються, а дозволи видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач із заявою про видачу Дозволу звертався листами до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві п'ять разів, а саме:

- 19.08.2011р. (вих. №95 від 18.08.2011р.). Відмову отримано 13.10.2011р. листом №06-07/6864/2450;

- 02.11.2011р. (вих. №418/А від 01.11.2011 р.). Відмову отримано 24.11.2011р. листом №06-07/9217/3563 (поза межами встановленого строку);

- 01.12.2011р. (вих. №463/А від 01.12.2011 р.). Відмову отримано 24.01.2012р. листом №06-07/10322 (поза межами встановленого строку);

- 30.01.2012 р. (вих. № 29/А від 30.01.2012 p.). Відмову отримано 01.02.2012 р. листом № 06-07/842 (в межах встановленого строку);

- 02.03.2012 р. (вих. № 61/А від 29.02.2012 p.). Отримано 07.03.2012 р. дозвіл на спец водокористування.

Згідно ч.5 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. При цьому письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору) із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру. У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч.6 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкту господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Аналогічні положення містяться і в п.1 Постанови КМ України №77 від 27.01.2010 "Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди".

Отже, за змістом наведених норм право на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання дозволу (у даному випадку здійснення забору підземних вод) виникає у разі недотримання дозвільним органом визначеного нормами чинного законодавства строку для надіслання відповіді щодо розгляду заяви про видачу документа дозвільного характеру і не ставиться в залежність від причин відмови у такій видачі, зробленій поза межами встановленого строку.

Відповідно до п. 1.3. Роз'яснення вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001 р. №02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, у відповідності до вимог статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вина. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що не отримавши в установлені законодавством строки відповіді на заяви 19.08.2011р. (вих. №95 від 18.08.2011р.), 02.11.2011р. (вих. №418/А від 01.11.2011 р.), 01.12.2011р. (вих. №463/А від 01.12.2011 р.), згідно принципу мовчазної згоди ПАТ "Квазар" мало право здійснювати спеціальне водокористування без отримання відповідного Дозволу.

При цьому, отримавши відповідь на заяву від 30.01.2012 р. у встановлений законодавством п'ятиденний строк з моменту надходження заяви - відмову у видачі дозволу 01.02.2012 р., принцип мовчазної згоди з 02.02.2012 р. не міг бути застосований.

З іншою заявою про видачу дозволу на спецводокористування відповідача звернувся лише 02.03.2012 р., за результатами якої Державним управлінням 07.03.2012 р. видано новий дозвіл на спецводокористування зі строком дії до 07.03.2015 р.

Таким чином, в період з 02.02.2012 р. по 07.03.2012 р. принцип мовчазної згоди до вказаних правовідносин застосований бути не може, оскільки відповідач був своєчасно повідомлений про відмову у видачі дозволу.

Отже, враховуючи те, що відповідач безпідставно використовував водні ресурси без застосування принципу мовчазної згоди з 02.02.2012 р. по 07.03.2012 р. з нього підлягає стягненню 912404,32 грн., оскільки згідно з даними журналу обліку водоспоживання (водовідведення), витяг з якого міститься в матеріалах справи, в період з 07.02.2012 р. по 07.03.2012 р. із свердловини №7 товариством видобуто 20348 куб.м води.

Враховуючи те, що товариство було обізнане про недопустимість здійснення водокористування без відповідного дозволу, відсутність рішення компетентного органу про припинення права спецводокористування не спростовує вину відповідача у заподіянні шкоди.

Відповідно до п.28 ст. 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», який діяв на момент звернення до суду із позовом, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 1 ст.11 вказаного Закону встановлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 р. є, зокрема 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі до бюджету міста Києва - 70%.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача шкоди в сумі 912404,32 грн. до Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва у розмірі 30 та 70% відповідно. В іншій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині відмови в позові щодо стягнення шкоди в сумі 912404,32 грн. до Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва у розмірі 30 та 70% відповідно, в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №5011-66/8890-2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 14314038) грошові кошти в розмірі 912404,32 грн. за здійснення спеціального водокористування з підземних вод без дозволу до Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва у розмірі 30 та 70% відповідно.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 14314038) до Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 9124 (дев'ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 04 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити. "

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 14314038) до Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4562 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 02 коп.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №5011-66/8890-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко