Ухвала суду № 42950884, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16271/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атма» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атма» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атма» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 №0003692201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Ремторгснаб» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Атма» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ремторгснаб» за період січень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 11.07.2014 №5457/26-51-22-01/31287090.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2014 року, у розмірі 65 000,00 грн.

На підставі викладеного вище Акту перевірки, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 №0003692201, яким ТОВ «Атма» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 65 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16 250,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «Ремторгснаб» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ремторгснаб» (Виконавець) укладено договір №00018 про надання послуг, у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором. За умовами цього Договору, Виконавець надає Замовнику наступні послуги: пакування наданих Замовником товарів.

На підтвердження факту одержання послуг (виконання робіт) позивач надав суду копії наступних документів: специфікації вартості послуг з пакування та фасування товарів на загальну суму 390 000,00 грн.; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014 №РТ-0131/11 на загальну суму з ПДВ 390 000,00 грн.; копію податкової накладної від 31.01.2014 №3025 на загальну суму з ПДВ 390 000,00 грн.

Також на підтвердження оплати наданих ТОВ «Ремторгснаб» послуг за вищезазначеним договором у матеріалах справи міститься виписка з банківського рахунку позивача.

Водночас, дослідивши вищезазначені документи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останні не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Ремторгснаб», з огляду на наступне.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України), а зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Так, наявна у матеріалах справи специфікація вартості послуг з пакування та фасування товарів замовника ТОВ «Атма» відповідно до договору №00018 про надання послуг від 01.04.2013 за січень 2014, якою визначений перелік та вартість послуг, наданих за вказаним договором, тобто перелік істотних умов останнього, підписана лише з боку посадових осіб ТОВ «Атма» та, всупереч загальним вимогам цивільного законодавства, не містить відбитку печатки останнього, з урахуванням того, що за загальними правилами договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014 №РТ-0131/11, який наданий на підтвердження реальності (товарності) досліджуваної фінансово-господарської операції, не містить посилань на Договір №00018 про надання послуг від 01.04.2013, виконання умов якого нібито підтверджує.

Враховуючи вищевикладене, висновки податкового органу щодо недоведеності фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних о обґрунтованим і доведеним, що, у свою чергу, зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атма» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 грудня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24 лютого 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С