Ухвала суду № 42950746, 24.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

24 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3315/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-М» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-М» (далі - позивач, або ТОВ «Крок-М») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013 року №№ 0001242230, 0001252230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року вказані вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.06.2013 року № 0001242230, від 14.06.2013 року № 0001252230 в частині визначення ТОВ «Крок-М» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2740897 грн., з яких 1828338 грн. - за основним платежем та 912559 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі постанови слідчого СВ ДПІ Голосіївському районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції Л.С. Козак від 05.03.2013 року «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Крок-М» на предмет порушення податкового та валютного законодавства», згідно направлень від 14.05.2013 року №№ 001301/1284, 001425/1290, 001300/1283, виданих відповідачем згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.05.2013 року № 1332, посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Крок-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складеного акт від 29.05.2013 року № 3088/22-3/20958082.

У висновках зазначеного акту перевірки зафіксовані порушення з боку позивача: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у розмірі 3405485 грн., у тому числі, за: 2-3 квартали 2011 року - 341780 грн., 2-4 квартали 2011 - 1436 410 грн., 1 квартал 2012 року - 467422 грн., півріччя 2012 року - 1047 274 грн., 3 квартали 2012 року - 1289057 грн., рік 2012 - 1969 076 грн., та пп. 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 466844 грн., в тому числі, в розрізі звітних періодів: жовтень 2011 - 48021 грн., листопад 2011 - 278920 грн., грудень 2011 - 2800 грн., грудень 2012 - 137103 грн.

На підставі акту перевірки № 3088/22-3/20958082 від 29.05.2013 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0001242230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 466844 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 233422 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0001252230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 3405486 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 984538 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №№ 0001242230, 0001252230, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Крок-М» з огляду на викладене.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, стали господарські операції позивача з ТОВ «Нептун Інвест», ТОВ «Агенція досконалих рішень», TOB «Укрхолод», ТОВ «Кімната Мрії», ТОВ «Сітібуд Україна», ПП «Ріал Дірект Консалтінг», ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «ТФ «Діаніт», ТОВ «Грин Гарден Дизайн», ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу», ТОВ «Дока-Групп», в рамках яких ТОВ «Крок-М» були укладені з вказаними контрагентами договори про надання послуг та поставки товарів.

При цьому, колегія суддів наголошує, що зі змісту акті спірної перевірки вбачається, що під час проведення перевірки позивача до наявної у останнього первинної документації по операціям з вказаними контрагентами у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі яких і винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, були здійснені податковим органом лише виходячи з того, що вказаними контрагентами позивача не відображено в складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди звітності обсяги поставки з позивачем.

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на інформацію щодо показників податкової звітності контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зазначених доводів податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставлять право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для позивача та відсутність у останнього, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом.

Крім того, щодо господарських відносин позивача з його контрагентами - ПП «Ріал Дірект Консалтінг» за січень 2012 року, ТОВ «Кімната мрій» за лютий 2012 року, ТОВ «Сітібуд Україна» за березень 2012 року, судом першої інстанції вірно зазначено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, по справі № 1570/7221/2012, встановлено, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Кімната мрій», які виникли по договору поставки № ОД-58 від 01.02.2012 року, ТОВ «Сітібуд Україна», що виникли на підставі договору поставки № 28/02 від 28.02.2012 року, ПП «Ріал Дірект Консалтінг», що виникли на підставі договору поставки від 03.01.2012 року № 030112, підтверджені належними первинними документами та спричиняють реальне настання правових наслідків.

Також, судовим рішенням по справі № 815/3082/13-а встановлені фактичні обставини відносно господарських відносин позивача з ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «Дока-Групп», ТОВ «Грин Гарден Дизайн» за період червень, вересень-листопад 2012 року. У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що висновки податкового органу відносно того, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт, укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «Дока-Групп», ТОВ «Грин Гарден Дизайн» за період червень, вересень-листопад 2012 року мають ознаки нікчемності, тобто не спричиняють реального настання правових наслідків та зазначення про те, що позивач має статус податкового «транзитера» є безпідставним та дії податкового органу по включенню до акту перевірки є протиправними.

Частина 1 статті 72 КАС України встановлює, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Тобто, з наведених судом обставин вбачається, що вищевказаними рішеннями суду встановлені обставини відносно господарських взаємовідносин позивача та його контрагентами, що виникли на підставі тих же правочинів, що й були предметом перевірки ДПІ по даній справі.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року по адміністративній справі № 1570/5167/2012 встановлені обставини щодо господарських правовідносин між позивачем та ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу», які виникли на підставі договору постачання від 15.11.2011 року № 15/11, а саме вказаним судовим рішенням встановлено, що господарські взаємовідносини між позивачем і ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу» не знайшли свого документального підтвердження, й тому не встановлено факту фактичної поставки товару.

Крім того, при дослідженні судом першої інстанції в судових засіданнях укладених договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Нептун Інвест», ТОВ «Агенція досконалих рішень», ТОВ «ТФ «Діаніт» та наданих до них документів, встановлено, що такі первинні документи як податкові накладні, виписані за такими договорами не містять відомостей щодо ідентифікації особи, якою складено податкові накладні.

Також, у разі виконання вимог договорів, до суду не надано докази відправлення товару, його відвантаження, доказів використання такого товару в господарській діяльності.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, на підставі якого і винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтується лише на інформації щодо показників податкової звітності контрагентів позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а також враховуючи, що рішеннями судів, що набрали законної сили, встановлено доведеність реальності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Кімната Мрії», ТОВ «Сітібуд Україна», ПП «Ріал Дірект Консалтінг», ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «Грин Гарден Дизайн», ТОВ «Дока-Групп», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями по господарським операціям позивача з TOB «Укрхолод», ТОВ «Кімната Мрії», ТОВ «Сітібуд Україна», ПП «Ріал Дірект Консалтінг», ТОВ «Віджі Буд», ТОВ «Грин Гарден Дизайн», ТОВ «Дока-Групп».

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв