Постанова № 42950573, 03.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 923/1600/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Шевченко В. В., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Польща Н.Ю. (за довіреністю),

відповідач - ОСОБА_2 (паспорт),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.12.2014

у справі № 923/1600/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 10 527,91 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 03.03.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Херсонська ТЕЦ», позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення основного боргу 8 754,66 грн., 3% річних - 179,95 грн., пені - 1 593,30 грн. та понесених судових витрат у розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Херсонська ТЕЦ» належним чином виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, однак відповідач в порушення положень Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 414 від 15.10.2010, вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», свої зобов'язання виконує неналежним чином, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачує послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим, за останнім утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 позов задоволено частково, з відповідача стягнуто 8 754,66 грн. - основного боргу, 179,95 грн. - 3% річних, 1 585,94 грн. - пені та 1 825,72 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існують договірні правовідносини щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зобов'язання по яким відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість, доказів погашення якої, станом на день розгляду спору до суду не подано.

Господарський суд зробив власний розрахунок розміру пені, у зв'язку з чим, сума останньої була зменшена.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з неправильним застосуванням норм права.

Відповідач в судовому засіданні 03.03.2015 надала пояснення, якими підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила задовольнити останню.

В судовому засіданні 03.03.2015 представник ПАТ «Херсонська ТЕЦ» надала пояснення, якими підтримала доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 жовтня 2010 року між ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (виконавець) і ФОП ОСОБА_2 (споживач) був укладений договір №414 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого, виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Суб'єктом користування послугами є власник приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (п. п. 1., 2., 8., 15 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищевказаного договору позивач у період з жовтня 2013 по березень 2014 включно, надав відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується довідками про наявність опалення у останнього.

У період з жовтня 2013 року по березень 2014 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії на загальну суму 8 754,66 грн., а саме: №№896а за жовтень 2013 на суму 1 451,86 грн., за листопад 2013 на суму 899,90 грн., за грудень 2013 на суму 1 775,82 грн., за січень 2014 р. на суму 1 584,46 грн., за лютий 2014 на суму 1 595,94 грн. та за березень 2014 на суму 1 446,68 грн., що підтверджується реєстрами рахунків окремо по кожному місяцю.

Також, позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості від 14.10.2014 № 06-1/2136. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Колегія суддів звертає увагу, що договір №414 від 15.10.2010 в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ними відповідно до приписів ч.1 ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Як вбачається зі змісту договору №414 від 15.10.2010, вказаний договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

За умовами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 610, ч.2 та 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою рахунків №896а за період жовтеня 2013 по березень 2014 за відповідачем утворилась заборгованість на корить позивача у розмірі 8 754,66 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних ПАТ «Херсонська ТЕЦ» в частині стягнення з відповідача 8 754,66 грн. основної заборгованості з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.

Щодо позовних вимог ПАТ «Херсонська ТЕЦ» в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 593,30 грн. та 179,95 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Умовами п.12. договору встановлено, що за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Керуючись ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та перевіривши розрахунок пені здійснений господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, розмір суми 3 % річних становить 179,95 грн., а розмір пені за перерахунком господарського суду 1 585,94 грн. З даними розрахунками погоджується судова колегія, оскільки перевіривши арифметичний розрахунок розміру 3% річних та пені суми співпали.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що договір №414 від 15.10.2010 є неукладеним, з огляду на наступне.

Дійсно в договорі №414 від 15.10.2010 відсутній підпис відповідача, однак даний договір скріплений печаткою ФОП ОСОБА_2.

Судова колегія зазначає, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Також, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що господарський суд не взяв до уваги, що рішенням суду по справі №5024/1563/2012 договір №414 визнаний не укладеним. Однак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно не прийняв до уваги вищевказане рішення, оскільки відповідач, всупереч вимогам ст.35 ГПК України, вважає за необхідне надати не встановленим судом фактам, а оціночному судженню суду щодо доказів, поданих за іншою справою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 грошової суми заборгованості за інший період.

Крім цього, судова колегія щодо доводів відповідача про те, що договір №414 від 15.10.2010 є неукладеним, вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води виникає також і на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України по справі № 916/3566/13, яка згідно ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Не приймає до уваги судова колегія доводи апеляційної скарги, що 03.04.2014 між сторонами на підставі рішення суду був укладений договір №385 про надання послуг з централізованого опалення і водопостачання гарячої води, та що даний факт унеможливлює стягнення заборгованості за договором №414, оскільки предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за період з жовтня 2013 по березень 2014, яка виникла до укладання договору № 385 від 03.04.2014.

З огляду на викладене судова колегія, дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано частково задовольнив позов ПАТ «Херсонська ТЕЦ».

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.03.2015 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Шевченко В.В.

Ярош А.І.