Ухвала суду № 42950529, 18.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"18" лютого 2015 р. Справа № 911/4107/13

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши скаргу Навчально-виховного закладу «Дитячий будинок «Колиска дитячої надії» на дії Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у справі

за позовом Комунального підприємства "Новосілки", с. Новосілки

до Дитячого будинку "Колиска дитячої надії", с. Новосілки

про стягнення 158 506 грн. 48 коп.

за участю представників:

від позивача: Губенко І.В. (дов. № б/н від 28.01.2015 року);

від відповідача: Левіна Г.М. (дов. № б/н від 10.06.2014 року);

від ВДВС - Данилишин П.Б. (дов. № б/н від 15.01.2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2013 р. у справі № 911/4107/13 позов задоволено частково.

До господарського суду Київської області надійшла скарга від Дитячого будинку «Колиска дитячої надії» на дії Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції щодо накладення арешту на кошти боржника від 08.12.2014 р. ВП № 1219/8, видану головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києв-Святошинського районного управління юстиції Данилишиним П.Б., в частині накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на р/р № 26001480108010 в Печрська Ф. ПАТ КБ «Приватбанк», м. Київ, МФО 300711.

Як зазначає заявник, державним виконавцем не правомірно накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на р/р № 26001480108010 в Печерська ф. ПАТ "КБ "Приватбанк", оскільки на даний рахунок надходять кошти державної соціальної допомоги дітям, що знаходяться під опікою; кошти від фізичних та юридичних осіб у вигляді благодійної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; витрати на утримання дітей для забезпечення їх життєдіяльності (забезпечення їх проживання: оплата харчування, лікування, оренди приміщення, житлово-комунальних, телекомунікаційних послуг, оплата послуг з утримання/ремонту об'єктів обслуговування життєво необхідних потреб дітей (газового котла, приміщень тощо); виплати інших першочергових платежів (заробітної плати персоналу, податків (ПДФО), єдиного соціального внеску (ЄСВ)), що в свою чергу кореспондується з п. 9 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

В судовому засіданні державний виконавець заперечив проти скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на р/р № 26001480108010 в Печерська ф. ПАТ "КБ "Приватбанк", оскільки згідно п. 7.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум боргів державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника в банках та інших кредитних установах шляхом проведення запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку державного виконавця здійснювати додаткових заходів по з'ясуванню призначення коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника натомість інструкцією про проведення виконавчих дій передбачено обов'язок державного виконавця при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів накладення арешту на рахунки боржника, а саме відповідно до п. 5.1.3. інструкції передбачено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

Таким чином державний виконавець при винесенні постанови 08.12.2014 р. ВП № 1219/8 про накладення арешту на кошти боржника діяв в межах чинного законодавства.

Стягувач також заперечив проти доводів скаржника, вважає що скаржник навмисно не виконує рішення суду.

Відповідно до ст. 115 ГПК України постанови, рішення, ухвали господарських судів є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В преамбулі Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно статті 1 зазначеного закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів вбачається, що державний виконавець вживав передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, а тому скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції задоволенню не підлягає.

За таких обставин, керуючись ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Суддя Л.Я. Мальована