Рішення № 42949428, 27.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2015 р.Справа № 916/5051/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ,

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра», м. Одеса,

про стягнення 46423,26 гривень

за участю:

представника позивача Добровольського О.В. - за довіреністю,

представник відповідача не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ, звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра», м. Одеса, про стягнення 50566,67 гривень. 11.02.2015 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу та збільшенням періоду прострочення відповідачем заборгованості, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 01/403/71 від 28.02.2014 року в розмірі 46423,26 гривень, з яких 40245,04 гривень основного боргу, 535,87 гривень - 3 % річних, 5642,35 гривень інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір доручення № 01/403/71 від 28.02.2014 року. Позивач зазначає, що відповідач не перерахував позивачеві страхові платежі за договорами страхування, укладеними в рамках договору доручення, на загальну суму 40245,04 гривень.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на невиконання позивачем вимог щодо досудового врегулювання спору, завищення внаслідок цього заявленої до стягнення суми, часткову сплату боргу, неперерахування позивачем суми агентської винагороди відповідачу, безпідставний поділ позивачем вимог за одним договором на три судових позови.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.02.2014 року позивачем (страхова компанія) та відповідачем (страховий агент) було підписано договір доручення (агентська угода) № 01/403/71 (а.с. 28-39).

Договір підписано обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплено печатками підприємств.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є агентським договором, за яким відповідач виконує функції агента (представника) страхової компанії перед третіми особами, а відносини сторін врегульовані ст. ст. 295, 297, 301, 303, 305 ГК України та ст. 1000 ЦК України.

Відповідно до ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона зобов'язується надати послуги другій стороні в укладанні угод чи сприяти їх укладанню від імені цього суб'єкта та за його рахунок.

Згідно до ст. 301 ГК України комерційний агент відповідно до агентського договору одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Стаття 1000 ЦК України також встановлює, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. (ч. ч. 1, 7 ст. 15 Закону України "Про страхування").

Згідно до п. 1.1. вказаного договору позивач доручає відповідачеві здійснювати частину його страхової діяльності, зокрема укладати договори страхування з фізичними та юридичними особами, предметом яких є надання страховою компанією послуг страхування, визначених додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.12 договору агент має право одержувати по укладених договорах страхування страхові платежі від страхувальників на свій поточний рахунок для подальшого перерахування їх на рахунок страхової компанії.

Згідно до п. 1.6 договору за виконання доручення агент отримує винагороду, розмір якої визначається актом прийому-передачі наданих послуг, оформленому в порядку, передбаченому цим договором.

Винагорода агента відповідно до п. 4.3.2 договору нараховується та виплачується з суми страхових платежів (премій), фактично отриманих страховою компанією за укладеними агентом, або за його сприяння, договорами страхування.

Згідно до п. 4.1 договору агент зобов'язаний щодекадно подавати страховій компанії письмові звіти про укладені протягом звітної декади договори страхування за формою, передбаченою додатком № 4 до даного договору, акти про зіпсовані протягом звітної декади договори страхування за формою, передбаченою додатком № 9 до даного договору.

Відповідачем на виконання умов договору було надано позивачеві наступні реєстри укладених договорів страхування: за період з 01.08.2014 року по 10.08.2014 року - 11 договорів страхування на суму 7451,46 гривень, за період з 11.08.2014 року по 20.08.2014 року - 19 договорів страхування на суму 7784,16 гривень, за період з 21.08.2014 року по 31.08.2014 року - 64 договори страхування на суму 31509,42 гривень (а.с. 57-61).

10.09.2014 року відповідно до умов договору відповідач надав позивачу підписаний та скріплений печаткою акт наданих послуг № 3 за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, з якого вбачається, що відповідачем від імені та за дорученням позивача укладено 94 договори страхування на суму 46745,04грн. (а.с.56).

Відповідно до п. 1.10 договору сторони зобов'язуються виконувати всі умови «Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками», затвердженого Постановою КМУ від 18.12.1996 року № 1523.

Згідно до розділу 2 зазначеного Положення страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач в ході здійснення агентської діяльності свої зобов'язання щодо своєчасного перерахування страхових платежів не виконав на суму 40245,04 гривень.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач жодних доказів оплати заборгованості на суму 40245,04 гривень суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 40245,04 гривень підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 45887,39 гривень за період з вересня 2014 року по січень 2015 року та 3% річних в розмірі 535,87 гривень за період з 03.09.2014 року по 11.02.2015 року суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ, з урахуванням уточнень до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра», м. Одеса, про стягнення 46423,26 гривень підлягають задоволенню.

Судові витрати, сплачені позивачем в розмірі 1827,00 гривень при зверненні до суду в якості судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 1000 ЦК України, ст. ст. 193, 297, 301 ГК України, ст. 15 Закону України "Про страхування", «Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками», затвердженого Постановою КМУ від 18.12.1996 року № 1523 та керуючись ст. ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра», м. Одеса, про стягнення 46423,26 гривень - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра» (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, код ЄДРПОУ 14288111) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 45887,39 гривень, 3% річних в розмірі 535,87 гривень, судові витрати в розмірі 1827,00 гривень, а всього стягнути 48250 (сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень 26 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 27.02.2015 року. Повний текст рішення складений 03 березня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков