Рішення № 42949384, 16.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/785/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» доПублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»прозобов'язання виконати платіжне доручення

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -не з'явився;від відповідача -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (далі - позивач або Товариство) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - відповідач або Банк) про зобов'язання Банку виконати платіжне доручення № 186 від 05.11.2014 шляхом перерахування грошових коштів у сумі 40000 грн. на рахунок Товариства, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 05.11.2014 було здійснено помилковий переказ коштів не на той рахунок ПАТ «Дніпроводоканал», який було погоджено у договорі про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а на рахунок останнього, який вже був закритий у відповідача. Однак, Банк у супереч вимогам чинного законодавства України не повернув на поточний рахунок позивача помилково перераховані кошти.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що у Банку з 05.12.2014 було запроваджено тимчасову адміністрацію, а тому з урахуванням положень статей 34, 36, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перерахування спірної суми коштів відповідачем не було здійснено на законних підставах. На думку відповідача, позивач має право отримати грошові кошти виключно у порядку черговості та на умовах передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У судове засідання 16.02.2015 представники сторін не з'явилися, разом з тим від позивача 09.02.2015 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, а також не встановлено інших обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2011 між Товариством та КП «Дніпроводоканал» було укладено договір №2773 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Згідно з додатковою угодою від 13.02.2014 до вказаного Договору були встановлені наступні банківські реквізити для здійснення платежів на користь КП «Дніпроводоканал»: рахунок №26000800100158, відкритий у відділенні «Дніпропетровська дирекція ПАТ«Банк Камбіо», код ЄДРПОУ 26549700.

Відповідно до додаткової угоди від 01.07.2014 до Договору вищезазначені банківські реквізити КП «Дніпроводоканал» були змінені на інші (рахунок №26004427111500 в AT «Укрсиббанк»», код ЄДРПОУ 03341305).

З пояснень позивача слідує, що ним на підставі спірного платіжного доручення № 186 від 05.11.2014 було здійснено перерахування коштів у сумі 40000 грн. на користь КП «Дніпроводоканал» за старими реквізитами, тобто на рахунок останнього, відкритий у відповідача, який, як стверджує позивач, на час виконання даної операції був закритий.

Позивач 03.12.2014 звернувся до відповідача з листом № 167 від 03.12.2014, у якому вимагав повернути кошти в сумі 40000 грн., сплачені за вищевказаним платіжним дорученням на поточний рахунок Товариства.

Однак дана вимога не була задоволена Банком, що і змусило Товариство звернутися із даним позовом до суду.

За таких обставин справи позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із платіжного доручення № 186 від 05.11.2014, спірна сума коштів була перерахована позивачем із свого рахунку № 26006456742, відкритого у АТ «Райффайзен Банк Аваль», на рахунок КП «Дніпроводоканал», відкритий у відповідача.

Посилання позивача на те, що останній рахунок був закритий, матеріалами справи, у супереч статей 33, 34 ГПК України, належними і допустимими доказами не підтверджено.

Відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, платіжного доручення.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 вказаного Закону).

Матеріалами справи також не підтверджено факт того, що ініційований позивачем спірний переказ було завершено, а кошти зараховані на рахунок отримувача - КП «Дніпроводоканал».

Пунктом 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22; далі - Інструкція) передбачено, що банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».

Якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення (пункт 2.33 Інструкції).

Як свідчать матеріали справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014 прийнято рішення № 140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 05.12.2014 по 04.03.2015 включно.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Даний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо повернення коштів, сплачених на користь КП «Дніпроводоканал», на рахунок позивача є майновим зобов'язанням.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на повернення відповідачем сплаченої позивачем спірної суми коштів.

Отже, на час вирішення спору, у Банку відсутні підстави для повернення позивачу суми коштів, що надійшли до відповідача на підставі спірного платіжного доручення.

Разом з тим, позивач може захистити свої порушені майнові права в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2015

СуддяСташків Р.Б.