Постанова № 42949272, 26.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р. Справа № 922/5601/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка (вх. № 818 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.15 у справі № 922/5601/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка

про стягнення 38 424,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка, заборгованості в розмірі 38424,42 грн. (з яких: 30399,50 грн. - основна заборгованість, 1915,59 грн. - пеня, 5167,36 грн. - інфляційні, 941,97 грн. – 3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 19/04 від 19.04.2013р. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2015 у справі № 922/5601/14 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", Харківська область, Печенізький район, с. Артемівка, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино", м. Харків, суму заборгованості за договором поставки від 19.04.2013р. в сумі 30399,50 грн., інфляційні втрати в сумі 5167,36 грн., 3% річних в сумі 939,47 грн., судових витрати в сумі 1735,80 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2015 у справі № 922/5601/14, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позову про стягнення 38424,42 грн. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про неправомірність вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором у розмірі 1915,59 грн., посилаючись при цьому на те, що вказана вимога була заявлена позивачем після спливу позовної давності. Також, відповідач вважає, що позивачем надано неправильний розрахунок суми 3% річних, в зв’язку з невірним визначенням періоду прострочення заборгованості, який, на думку відповідача повинен відраховуватись з 31.10.2013, а не з 30.10.2013.

25.02.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив зупинити провадження у справі № 922/5601/14 до вирішення по суті справи № 922/920/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" про визнання недійсним договору поставки засобів захисту рослин № 19/04 від 19.04.2013.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання 27.05.2014 р. не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Артемівські зорі", яке було отримано 12.02.2015.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 10.02.2015 уповноваженій особі ТОВ "Талино".

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 25.02.2015 за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 19.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Талино" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Артемівські зорі” (відповідач, покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин № 19/04, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідачеві засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання умов договору, він здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 30399,50 грн. за видатковими накладними № РН-0000036 від 04.06.2013 на суму 25102,00 грн.; № № РН-0000041 від 13.06.2013 на суму 5297,50 грн.

Проте, відповідач, всупереч вимогам договору поставки, свої зобов’язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 30399,50 грн., в зв’язку з чим позивачем нараховані за неналежне виконання умов договору поставки пеню в розмірі 1915,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 5167,36 грн. та 3% річних в розмірі 941,97 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30399,50 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції вважав їх правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з цим, перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що при проведенні розрахунку, позивач припустився помилки при визначенні періоду розрахунку з 30.10.2013р. по 10.11.2014р., тоді як слід було обраховувати з 31.10.2013р. по 10.11.2014р.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд самостійно перерахував 3% річних та встановив, що її сума загалом складає 939,47 грн., в зв'язку з чим, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних задоволена частково в сумі 939,47 грн. за період з 31.10.2013р. по 10.11.2014р.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, розрахований за період з 01.11.2013р. по 30.09.2014р. в сумі 5167,36 грн. та визнано вимоги про стягнення зазначеної суми інфляційних втрат законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1915,59 грн., розрахованої за період з 10.11.2013р. по 29.04.2014р., суд першої інстанції на підставі ст. 267 ЦК України відмовив в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені в розмірі 1915,59 грн. після спливу позовної давності в один рік, про застосування якої було заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З висновками, викладеними в рішенні суду повністю погоджується колегія суддів.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини за договором поставки засобів захисту рослин № 19/04 від 19.04.2013.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов’язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору відповідачем було отримано товар на загальну суму 30399,50 грн. за видатковими накладними № РН-0000036 від 04.06.2013; № № РН-0000041 від 13.06.2013.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що покупець має перечислити кошти за поставлену продукцію шляхом перерахування на розрахунковий розрахунок постачальника не пізніше 30.10. 2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факту невиконання зобов’язань з оплати отриманого товару. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача станом на день звернення позивача до суду з позовом утворилась заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором у розмірі 30399,50 грн., в зв’язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Рішення в зазначеній частині відповідачем не оскаржується, правильність висновків суду першої інстанції щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 30399,50 грн. під сумнів не ставиться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 1915,59 грн. пені. розрахованої за період з 10.11.2013р. по 29.04.2014р.

В свою чергу, підчас розгляду справи відповідач надав до суду заяву про застосування позовної давності, в порядку ст. 267 ЦК України, щодо нарахованої суми пені.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені в розмірі 1915,59 грн. після спливу встановленої законом позовної давності в один рік, а відповідачем на підставі ст. 267 ЦК України заявлено про застосування позовної давності, в задоволенні позовних вимог в цій частині місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Оскільки в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1915,59 грн. судом першої інстанції відмовлено за спливом позовної давності, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи з цього приводу взагалі не заслуговують на увагу.

Також, з огляду на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, зважаючи на встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 939,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5167,36 грн. за період з 31.10.2013 по 10.11.2014 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції здійснено власний перерахунок суми 3% річних, виходячи з умов 3.2. договору, за період з 31.10.2013 по 10.11.2014.

Таким чином, твердження відповідача про неправильний розрахунок суми 3% річних, в зв’язку з невірним визначенням позивачем періоду прострочення заборгованості, який, на думку відповідача повинен відраховуватись з 31.10.2013, а не з 30.10.2013, є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Запорізької області відповідно до наявних у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі № 922/5601/14 до вирішення по суті справи № 922/920/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Талино" про визнання недійсним договору поставки засобів захисту рослин № 19/04 від 19.04.2013, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Як зазначено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга- четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Однак, відповідачем в наданому до суду клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено жодного мотивованого доводу, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи та які обставини неможливо встановити суду самостійно при вирішенні даного господарського спору, з урахуванням того, що предметом даного господарського спору є стягнення заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 19/04 від 19.04.2013, а відповідачем жодним чином не спростовується як факт укладання цього договору, так і факт поставки та отримання відповідачем товару на підставі видаткових накладних. До того ж, відповідач мав право та можливість звернутися з зустрічним позовом про визнання договору поставки засобів захисту рослин № 19/04 від 19.04.2013 недійсним в межах даної справи.

Отже, відповідач не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених в апеляційній скарзі вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 13.01.15 у справі № 922/5601/14

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.15 у справі № 922/5601/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 03 березня 2015 року.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.