Постанова № 42947660, 25.02.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 р. Справа №805/538/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 12 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Пидоненка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом спільного Українсько - Йорданського підприємства

«Сандіана»

до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення від 20 січня 2015 року № 0000052202/1071

за участю:

представників позивача: Кононенка О.А., - директор, за прот. № 4 від 14.06.2010,

Стьопиної Г.М., за дов. від 24.02.2015 року,

представника відповідача: Назаренка О.В., за дов. від 28.10.2014 року № 279

Спільне Українсько - Йорданське підприємство «Сандіана» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № 0000052202/1071.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків податкової інспекції, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки про порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та порушення ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень та серпень 2014 року в розмірі 28545,00 гривень згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000052002/1071 від 20 січня 2015 року. Також вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7136,50 гривень.

Сутність порушень, визначених у акті позапланової документальної невиїзної перевірки позивача від 29 грудня 2014 року полягає у тому, що господарські взаємовідносини позивача (покупця) з товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» (продавця), на думку фіскального органу, не мали реального характеру, оскільки товарні накладні, виписані продавцем заповнені не належним чином. Також відповідачем при проведенні перевірки встановлено, що форма наданих товарно-транспортних накладних перевізника придбаного позивачем товару - ПП ОСОБА_4 не відповідає формі, наведеної у додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, яка затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 05 грудня 2013 року № 983 «Про затвердження змін до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність господарських операцій згідно укладених між позивачем та ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» трьох договорів та, як наслідок, безпідставність включення до складу податкового кредиту позивача суми ПДВ згідно трьох податкових накладних, виписаних ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» 30 липня, 28 та 29 серпня 2014 року на загальну суму ПДВ 28545,00 гривень, у зв'язку з чим збільшив суму податкового зобов'язання з ПДВ за липень-серпень 2014 року на 28545,00 гривень.

Позивач наполягає на реальності господарських операцій згідно договорів купівлі-продажу № 30/07-14 від 30 липня 2013 року, № 28/08-14 від 28 липня 2014 року, № 29/08-14 від 29 липня 2014 року укладених позивачем з продавцем - товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ». Вважає, що надав відповідачеві всі необхідні документи бухгалтерської та податкової звітності, тому має право на податковий кредит по податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ».

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 29 грудня 2014 року неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення від 20 січня 2015 року № 0000052002 просить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення від 25 лютого 2015 року № 3852/10/10-013-3-4. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення стали висновки, що викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 29 грудня 2014 року.

З зазначених підстав фіскальним органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» не мали реального характеру, не підтверджені належними первинними документами, а контрагент позивача не знаходиться за податковою адресою.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, представник відповідача зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне Українсько - Йорданське підприємство «Сандіана» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 14324575 з 07 серпня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 606367 та довідкою управління статистики у м. Краматорську з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11-12).

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 07 серпня 1992 року за № 27-С, про що зазначено в пункті 2.4 акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 29 грудня 2014 року № 900/05-15-22-02-14324574 (а.с. 19).

Позивач є платником податку на додану вартість, що не спростовується сторонами і про що також зазначено в пункті 2.5 акту перевірки.

Підстави правомірності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 29 грудня 2014 року позивачем не оспорюються.

Як зазначено в пункті 2.8 акту документальної позапланової невиїзної перевірки, позивач здійснює наступні види діяльності: оптова торгівля фармацевтичними товарами, оптова торгівля хімічними продуктами (а.с.20).

Фахівцями державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку спільного Українсько - Йорданського підприємства «Сандіана» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за липень - серпень 2014 року, про що складено акт від 29 грудня 2014 року № 900/05-15-22-02-14324574 (а. с. 18-39).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.. 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за липень 2014 року у сумі 8600,00 гривень та у серпні 2014 року у сумі 19945,00 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 28545,00 гривень, в тому числі за липень 2014 року в розмірі 8600,00 гривень та за серпень 2014 року в розмірі 19945,00 гривень (а.с.38-39).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В акті перевірки в розділі «Податковий кредит» взагалі не зазначено, по яких податкових накладних, виписаних ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» у липні та серпні 2014 року та у яких податкових періодах, у яких деклараціях з ПДВ позивачем сформовано податковий кредит (а.с. 31-38). У вказаному розділі акту перевірки є посилання відповідача на постанови та ухвали Вищого адміністративного суду, норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на нереальність здійснених господарських операцій та інше.

Крім того, відповідачем не досліджено питання відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування придбаного від ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» товару та подальше його використання, не досліджене питання оплати, придбаного позивачем товару.

До позову додані платіжні доручення від 28 серпня 2014 року № 89 на суму 51600,00 гривень на оплату сиворотки згідно договору 30/07-14 від 30 липня 2014 року, у т.ч. ПДВ - 8600,00 гривень (а.с. 59), від 10 вересня 2014 року № 105 на суму 35910,00 гривень на оплату сиворотки згідно договору 29/08-14 від 29 серпня 2014 року, у т.ч. ПДВ - 5985,00 гривень (а.с. 58), від 12 вересня 2014 року № 108 на суму 25000,00 гривень на оплату сиворотки згідно договору 28/08-14 від 28 серпня 2014 року, у т.ч. ПДВ - 4166,67 гривень (а.с. 57), від 12 вересня 2014 року № 593 на суму 28760,00 гривень на оплату живильного середовища згідно договору 28/08-14 від 28 серпня 2014 року, у т.ч. ПДВ - 4793,33 гривень (а.с. 61), від 23 вересня 2014 року № 594 на суму 25000,00 гривень на оплату живильного середовища згідно договору 28/08-14 від 28 серпня 2014 року, у т.ч. ПДВ - 4166,67 гривень (а.с. 60).

Оскільки товар був отриманий місяцем раніше, при формуванні податкового кредиту у липні та серпні 2014 року позивачем врахована перша подія, а саме: отримання податкових накладних від ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ»: від 30 липня 2014 року № 661 на суму ПДВ 8600,00 гривень (а.с. 51), від 28 серпня 2014 року № 579 на суму ПДВ 13960,00 гривень (а.с. 52) та від 29 серпня 2014 року № 600 на суму ПДВ 5985,00 гривень (а.с. 53).

Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України, порушення якого також вказано в акті перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, пункт 198.3 статті 198 ПК України є загальною нормою права, що визначає склад податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що при опрацюванні даних АІС «Податковий блок» при співставленні податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» у серпні 2014 року у сумі 19945,00 гривень, тобто, підприємством - контрагентом ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» не сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість (а.с. 9-10). Аналізом баз даних ДПІ у м. Краматорську встановлено, що ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не була надана декларація з ПДВ за серпень 2014 року.

Крім того, від вищезазначеної ДПІ отримано податкову інформацію від 29.09.2014 року № 3016/7/26-54-22-03-18/39113679 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за період: червень-липень 2014 року» у зв'язку з не находженням ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» за податковою адресою: 04073, м. Київ, пр-т Московський, буд 8, корп. 50, кв. (офіс) 13.

З зазначених підстав відповідач дійшов висновку в акті перевірки, що ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» не міг продати товар за договорами, укладеними з позивачем у липні-серпні 2014 року.

Отже, відповідач фактично не визнав три податкові накладні, виписані ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ». Крім того, вважає первинну документацію такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зауважує, що податківцями встановлено зазначені вище факти під час зустрічної звірки стосовно контрагента позивача.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту позивача фіскальним органом встановлена, зокрема, шляхом співставлення податкових зобов'язань його контрагента шляхом проведення зустрічної звірки. Сторонами також не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ», та які було включено до складу податкового кредиту у липні-серпні 2014 року. В акті перевірки на зазначено, що порушено порядок заповнення податкових накладних.

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача суми за наслідками встановлення нікчемності угод від 30 липня 2014 року, від 28 серпня 2014 року, від 29 серпня 204 року, укладених позивачем з ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» через сумніви відповідача в реальності (нікчемності) вказаних угод та з підстав невірно виписаних, на думку відповідача, товарних та товарно-транспортних накладних.

Ні підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 29 грудня 2014 року № 900/05-15-22-02-14324574 органом доходів і зборів винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № 0000052002/1071, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за липень-серпень 2014 року в розмірі 28545,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7136,25 гривень (а.с. 49).

Судом встановлено, що між спільним Українсько - Йорданським підприємством «Сандіана» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» (продавець) 30 липня 2014 року було укладено договір № 30/07-14 на купівлю-продаж сивороток ешерихіозних (а. с. 13). Сума договору складає 51600,00 гривень, у тому числі ПДВ 8600,00 гривень. Сплата товару повинна відбутися протягом 30 днів після отримання товару.

На виконання спірного договору 30 липня 2014 року продавцем було виписано товарну накладну № РН-73001 на загальну суму придбаного товару 51600,00 гривень, у тому числі ПДВ - 8600,00 гривень (а.с. 55).

Крім того, постачальник виписав податкову накладну № 661 від 30 липня 2014 року на суму 51600,00, ПДВ - 8600,00 гривень (а.с. 51).

Вказану податкову накладну було включено позивачем до складу податкового кредиту у липні 2014 року та відображено у реєстрі придбаних та отриманих податкових накладних у вказаному періоді, що не оспорюється сторонами.

Позивач за придбаний товар розрахувався з продавцем платіжним дорученням № 89 від 26 серпня 2014 року на суму на суму 51600,00, у тому числі ПДВ - 8600,00 гривень (а.с. 59). Тобто, умови договору виконані обома сторонами.

Крім того, між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» (продавець) 28 серпня 2014 року було укладено договір № 28/08-14 на купівлю-продаж агару Олькеницького, вісмут-сульфіт агару та сольового агару (а. с. 14). Сума договору складає 83760,00 гривень, у тому числі ПДВ 13960,00 гривень. Сплата товару повинна відбутися протягом 30 днів після отримання товару.

На виконання спірного договору 28 серпня 2014 року продавцем було виписано товарну накладну № РН-82801 на загальну суму придбаного товару 83760,00 гривень, у тому числі ПДВ 13960,00 гривень (а.с. 56).

Крім того, постачальник виписав податкову накладну № 579 від 28 серпня 2014 року на суму 83760,00 гривень, ПДВ - 13960,00 гривень (а.с. 52).

Вказану податкову накладну було включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2014 року та відображено у відповідній декларації з ПДВ у зазначеному періоді, що не оспорюється сторонами.

Позивач за придбаний товар розрахувався з продавцем платіжним дорученням № 108 від 12 вересня 2014 року на суму 25000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 4166,67 гривень (а.с. 57), № 593 від 12 вересня 2014 року на суму 28760,00 гривень, у тому числі ПДВ - 4793,33 гривень (а.с. 61) та № 594 від 23 вересня 2014 року на суму 25000,00 гривень у тому числі ПДВ - 4166,67 гривень (а.с. 60). Тобто, умови договору виконані обома сторонами.

Також, між спільним Українсько - Йорданським підприємством «Сандіана» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» (продавець) 29 серпня 2014 року було укладено договір № 29/08-14 на купівлю-продаж сивороток сальмонельозних (а.с. 15). Сума договору складає 35910,00 гривень, у тому числі ПДВ 5985,00 гривень. Сплата товару повинна відбутися протягом 30 днів після отримання товару.

На виконання спірного договору 29 серпня 2014 року продавцем було виписано товарну накладну № РН-82901 на загальну суму придбаного товару 35910,00 гривень, у тому числі ПДВ 5985,00 гривень (а.с. 54).

Крім того, постачальник виписав податкову накладну № 600 від 29 серпня 2014 року на суму 35910,00 гривень, ПДВ - 5985,00 гривень (а.с. 55).

Вказану податкову накладну було включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2014 року та відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у серпні 2014 року, що не оспорюється сторонами.

Позивач за придбаний товар розрахувався з продавцем платіжним дорученням № 105 від 10 вересня 2014 року на суму 35910,00 гривень, у тому числі ПДВ - 5985,00 гривень (а.с. 58). Тобто, умови договору також виконані обома сторонами.

Крім того, в матеріалах справи наявні договори, укладені позивачем (замовником) з перевізником придбаного товару - ФОП ОСОБА_4 (виконавець) від 29 липня 2014 року № 3 та від 27 серпня 2014 року № 4 (а.с. 62-63). За умовами вказаних договорів виконавець зобов'язується привезти з Києва до Краматорська вантаж, а замовник оплатити послуги. Перевізником виписано дві товарно-транспортні накладні, від 30 липня 2014 року та 29 серпня 2014 року на бланках, затверджених наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 (а.с. 63-64).

Також позивачем було виписано на ім'я його директора Кононенко О.А. посвідчення про відрядження з відміткою про прибуття до м. Києва 29 липня 2014 року та вибуття з м. Києва 30 липня 2014 року, прибуття до м. Краматорська 31 липня 2014 року (а.с. 76). Наявне відповідне посвідчення про відрядження з відміткою про прибуття до м. Києва 27 серпня 2014 року та вибуття з м. Києва 29 серпня 2014 року, прибуття до м. Краматорська 30 серпня 2014 року (а.с. 75).

Проте, описані вище судом господарські взаємовідносини сторін зазначених договорів та документи не знайшли своє відображення в акті позапланової перевірки позивача від 29 грудня 2014 року.

На підтвердження реальності укладених договорів позивачем надано паспорти, сертифікати якості, придбаних сивороток та живильних середовищ (а.с. 66-74).

Крім того, позивач надав спірні декларації з ПДВ за липень та серпень 2014 року, реєстри придбаних та отриманих податкових накладних у зазначених періодах з доказом включення трьох податкових накладних контрагентом позивача до реєстру та докази оприбуткування товару та подальшого використання у власній господарській діяльності у бухгалтерському обліку позивача.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом податкового кредиту позивача за угодою, яку відповідач фактично вважає нікчемною.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки.

Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив перевірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок робіт, послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Суд зауважує, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.

Спірні договори та первинна документація до них, питання оплати за придбаний товар та оприбуткування товару у бухгалтерському обліку позивача, списання придбаного товару взагалі не досліджувалися. Є лише посилання не невірно заповнені, на думку податкового органу, товарні та товарно-транспортні накладні, що є неприпустимим у роботі фіскальних органів.

Так, висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача від 29 грудня 2014 року ґрунтуються лише на даних зустрічних звірок ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та даних бази «Податковий блок».

Вироків стосовно посадових осіб ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» фіскальним органом не надано.

Разом з тим, фахівці відповідача прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ».

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від сплати контрагентом його зобов'язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у липні - серпні 2014 року, виписані ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ», яке на момент спірних правовідносин було зареєстровано платником ПДВ, що не спростовано в акті перевірки відповідачем, а лише не знаходиться за податковою адресою та не надало звітність за серпень 2014 року з податку на додану вартість до ДПІ, де обліковується як платник податків.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Відповідачем також не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ПРОД-ТЕХ-МАРКЕТ» договорів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, первинними документами, наданими позивачем підтверджено придбання, перевезення, оплату, оприбуткування та списання придбаного товару, що спростовує в свою чергу висновки відповідача про не реальність укладених угод з підстав невірного заповнення продавцем товарних та перевізником товарно-транспортних накладних та позбавлення з зазначених підстав, позивача права на формування податкового кредиту.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № 0000052202/1071.

З огляду вище викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги спільного Українсько - Йорданського підприємства «Сандіана» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № 0000052202/1071 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20 січня 2015 року № 0000052202/1071.

Стягнути з Державного бюджету України на користь спільного Українсько - Йорданського підприємства «Сандіана» судові витрати з судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 25 лютого 2015 року та проголошено її вступну та резолютивну частини в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.