Ухвала суду № 42947510, 26.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5253/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2131/0015861705/129, № 2132/0016101705/130 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 № 0015761705/4, визнати дії працівників Білоцерківської ОДПІ під час проведення позапланової перевірки протиправними, провести об'єктивне службове розслідування, притягнути винних осіб до відповідальності та скасувати наказ про проведення позапланової перевірки від 13.05.2014 № 741.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі податковий орган просить скасувати оскаржувану постанову в частині про задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.01.2014 по 18.02.2014 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 25.02.2014 № 463/17-2/2515303995/18 (далі по тексту - акт перевірки від 25.02.2014), в якому встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- пункту 138.1 статі 138, підпункт 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням податку на доходи фізичних осіб на суму 10019, 59 гривень, в тому числі за 2012 рік у сумі 10019, 59 гривень.

На донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб мало вплив заниження суми доходів за грудень 2012 рік у сумі 61, 90 гривень. В ході перевірки встановлено, що ДП ПАТ «Київхліб» «Білоцерківський хлібокомбінат» 29.12.2012 було перераховано ФОП ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 1988, 23 гривень, в тому числі ПДВ 331, 37 гривень (сума без ПДВ 1656, 86 гривень). В ході аналізу книги доходів та витрат встановлено, що вказана операція відображена у складі доходу у сумі 1594, 96 гривень. У зв'язку з цим, мав факт заниження суми доходів за 2012 рік на суму 61, 90 гривень (1656, 86 гривень - 1594, 96 гривень).

Крім цього, податковим органом було встановлено завищення платником податків валових витрат на суму 66735, 40 гривень у грудні 2012 року у зв'язку з віднесенням до валових витрат видатків на здійснення ремонту (поліпшення) основних засобів (в тому числі касових апаратів), що не передбачено для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування. Також ОСОБА_2 було враховано балансову вартість орендованих транспортних засобів при визначенні амортизації. ФОП ОСОБА_2 було відображено по рахунку 531 «Зобов'язання з фінансової оренди» вартість 2-х орендованих транспортних засобів, однак контролюючий орган прийшов до висновку, що укладені позивачем договори з ОСОБА_3, ОСОБА_4 є договорами оперативної, а не фінансової оренди. Надана платником відомість про нарахування амортизації не містить інформації стосовно методів нарахування амортизації та відповідно не дає можливості визначити правильну балансову вартість групи основних фондів. Платником також не надано оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 207 «Запасні частини» та по рахунку 13.

У зв'язку з вказаними порушеннями в ході перевірки було встановлено відхилення від оподаткованого доходу на суму 66797, 30 гривень (61, 90 гривень - занижений валовий дохід + 66735, 40 гривень - завищені валові витрати).

- пункт 184.7 статті 184, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов'язань на загальну суму 2673 гривень, в тому числі за січень 2012 року - 488 гривень, травень 2012 року - 82 гривні, вересень 2012 року - 159 гривень, листопад 2012 року - 415 гривень, грудень 2012 року - 1529 гривень та встановлено завищення податкових зобов'язань на зальну суму 729 гривень, в тому числі за лютий 2012 року - 488 гривень, червень 2012 року - 82 гривні, жовтень 2012 року - 159 гривень.

На вказані порушення мали вплив взаємовідносини позивач з ДП ПАТ «Київхліб» «Білоцерківський хлібокомбінат», а саме позивач формував податкові зобов'язання з порушенням пункту 198.7 статті 198 Податкового кодексу України (за датою першої з подій).

Також на вказані порушення (грудень 2012 року) мали вплив взаємовідносини позивача з ПП «ОСОБА_9». Відповідачем встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_2 анульовано 31.12.2012, а тому підстав для формування податкового кредиту у грудні 2012 року на суму 1504 гривні у нього не було, оскільки подальше використання товарів (послуг) в оподаткованих операціях не може відбутися (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України). З підстав анулювання свідоцтва платника ПДВ позивач не мав права відносити до податкового кредиту у грудні 2012 року суму ПДВ у розмірі 220 гривень по залишку стисненого газу.

- пункт 185.1 статті 185, пункт 198.3, пункт 198.6 статі 198, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України щодо завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 45625, 32 гривень, в тому числі за серпень 2012 року у сумі 10566, 67 гривень, за вересень 2012 року у сумі 11693, 33 гривень, за жовтень 2012 року у сумі 8700 гривень, за листопад 2012 року у сумі 11332 гривень, за грудень 2012 року у сумі 3333, 33 гривень та завищено задекларовані показники у рядку 1 Декларації «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 45625, 33 гривень, в тому числі за серпень 2012 року у сумі 10566, 67 гривень, за вересень 2012 року у сумі 11693, 33 гривень, за жовтень 2012 року у сумі 8700 гривень, за листопад 2012 року у сумі 11332 гривень, за грудень 2012 року у сумі 3333, 33 гривень.

На вказані порушення мали вплив взаємовідносини позивача з ПП «ОСОБА_9» у серпні - грудні 2012 року та встановлені відповідачем ознаки відсутності реальності господарських операцій щодо поставки скрапленого газу у вказаний період.

- пункт 1 статі 7 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску за 2012 рік, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу у сумі 23178, 66 гривень.

На вказані порушення мало вплив збільшення відповідачем чистого оподаткованого доходу на суму 66797, 30 гривень у зв'язку із заниженням валового доходу на 61, 90 гривень та завищення валових витрат на 66735, 40 гривень.

Податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом не приймалися.

02.04.2014 начальником Білоцерківської ОДПІ винесено наказ № 513 «Про проведення службового розслідування» щодо податкового інспектора, відповідального за проведення вказаної перевірки позивача.

04.04.2014 начальником Білоцерківської ОДПІ направлено до в.о. начальника Головного управління Міндоходів у Київській області лист вихідний № 1582/17-31863 (а.с. 85 Т.1) щодо розгляду питання про проведення позапланової перевірки ОСОБА_2 у зв'язку з виявленими порушеннями при проведенні попередньої перевірки.

08.05.2014 за вихідним № 3294/7/10-36-17-02-23 Головне управління Міндоходів у Київській області скерувало до Білоцерківської ОДПІ лист про зобов'язання провести позапланову перевірку ОСОБА_2 в рамках службового розслідування (а.с. 87 Т.1).

13.05.2014 начальник Білоцерківської ОДПІ виніс наказ № 741 щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 ( а.с. 134 Т.IV).

14.05.2014 начальником Головного управління Міндоходів у Київській області винесено наказ № 220 про проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_2

19.05.2014 за № 315/17-5 головним державним ревізором-інспектором Когутом Ю.В. складено акт виходу за адресою, згідно з яким встановлено, що на час виходу о 15.30 за місцезнаходженням позивача ворота відчинила жінка та повідомила, що ОСОБА_6 відсутній і повернеться 21.05.2014 (а.с. 130 Т.IV).

19.05.2014 за № 316/17-5 складено також акт про ненадання документів та неможливість вручення запиту про надання документів (а.с. 131 Т.IV)

20.05.2014 за № 318/17-5 складено акт виходу за адресою згідно з яким встановлено, що на час виходу о 14.34 за місцезнаходженням позивача ОСОБА_2 відсутній і знаходиться у відрядженні (а.с. 124 Т.IV).

19.05.2014 та 20.05.2014 відповідачем направлялися запити про витребування документів для проведення перевірки засобами поштового зв'язку, оскільки вручити їх ОСОБА_6 особисто виявилось неможливим (а.с. 112, 113 Т.IV).

20.05.2014 заступником начальника Білоцерківської ОДПІ скеровано до оперативного управління Білоцерківської ОДПІ службову № 175 (а.с. 126 Т.IV) про встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 для проведення позапланової виїзної документальної перевірки. Також, було підготовлено запит № 176 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків. (а.с. 127 Т.IV).

21.05.2014 за № 319/17-5 складено акт виходу за адресою, згідно з яким встановлено, що на час виходу о 15.35 за місцезнаходженням позивача ОСОБА_2 відсутній і знаходиться у відрядженні (а.с. 125 Т.IV).

У зв'язку з викладеним податковим органом було проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 на підставі інформації, наявної у податковій інспекції.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2014 № 1751/17-5/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки від 28.05.2014), в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- підпункт 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункт 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням податку на доходи фізичних осіб на суму 131697, 76 гривень за 2012 рік.

На донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб мало вплив завищення валових витрат у 2012 році на загальну суму 787696, 60 гривень у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження заявлених витрат, а саме у зв'язку з їх ненаданням до початку проведення позапланової перевірки.

На донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб мало вплив завищення валових витрат на суму 66735, 40 гривень у грудні 2012 року на підставі відомостей, викладених в акті перевірки від 25.02.2014.

У зв'язку з вказаними порушеннями перевіряючими було встановлено відхилення від оподаткованого доходу на суму 787696, 60 гривень (805928, 29 гривень валового доходу мінус 18231, 69 гривень задекларованого оподаткованого доходу).

- пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 137864 гривень.

На вказані порушення вплинуло ненадання позивачем документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, що призвело до донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 137864 гривень.

- пункт 185.1 статті 185, пункт 198.3, пункт 198.6 статі 198, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України щодо завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 45625, 32 гривень, в тому числі за серпень 2012 року у сумі 10566, 67 гривень, за вересень 2012 року у сумі 11693, 33 гривень, за жовтень 2012 року у сумі 8700 гривень, за листопад 2012 року у сумі 11332 гривень, за грудень 2012 року у сумі 3333, 33 гривень та завищено задекларовані показники у рядку 1 Декларації «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 45625, 33 гривень, в тому числі за серпень 2012 року у сумі 10566, 67 гривень, за вересень 2012 року у сумі 11693, 33 гривень, за жовтень 2012 року у сумі 8700 гривень, за листопад 2012 року у сумі 11332 гривень, за грудень 2012 року у сумі 3333, 33 гривень.

На вказані порушення мали вплив взаємовідносини позивача з ПП «ОСОБА_9» у серпні - грудні 2012 року та встановлені відповідачем ознаки відсутності реальності господарських операцій щодо поставки скрапленого газу у вказаний період. Вартість паливно-мастильних матеріалів, визначених у видаткових накладних, виписаних ПП «ОСОБА_9» на адресу позивача було ним включено до складу витрат вартості послуг з перевезення хлібобулочних та кондитерських виробів та відповідно оподатковувались ОСОБА_2 податком на додану вартість відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим, встановлено завищення задекларованих показників 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковується за основною ставкою» по операціях перевезення, наданих ОСОБА_2 підприємству ДП ПАТ «Київхліб» Білоцерківський хлібокомбінат» на 45625, 32 гривень.

- пункт 1 статі 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску за 2012 рік, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу у сумі 71404, 73 гривень.

На вказані порушення мало вплив збільшення відповідачем чистого оподаткованого доходу на суму 131697, 76 гривень.

На підставі акта перевірки від 28.05.2015 відповідачем 12.06.2014 винесені наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 2131/0015861705/129 (про донарахування податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 131697, 76 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 65848, 88 гривень);

- податкове повідомлення-рішення № 2132/0016101705/130 (про донарахування податку на додану вартість за основним платежем 137864 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 34466 гривень);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № 0015761705/4 на суму 71404, 73 гривень;

- рішення № 2130/0015811705/131 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 71404, 73 основного платежу та штрафної санкції у розмірі 7140, 47 гривень.

За результатами оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.07.2014 № 925/К/10-36-10-01-04/619 податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2131/0015861705/129, № 2132/0016101705/130 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 № 0015761705/4 залишені без змін, а рішення від 12.06.2014 № 2130/0015811705/131 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску скасовано.

За результатами подальшого адміністративного оскарження вказаних рішень до органів Міндоходів скарги позивача було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення та вимогу - без змін.

Вважаючи дії відповідача по проведенню перевірки та прийняті за наслідками такої перевірки рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом о суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2131/0015861705/129 в частині донарахування основного платежу у розмірі 121 678 (сто двадцять одна тисяча шістсот сімдесят вісім) гривень 17 копійок та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60 839 (шістдесят тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень 09 копійок; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2132/0016101705/130 в частині донарахування основного платежу у розмірі 135 920 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 33 797 (тридцять три тисячі сімсот дев'яноста сім) гривень 75 копійок; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 № Ф-0015761705/4 в частині донарахування 48 226 (сорок вісім тисяч двісті двадцять шість) гривень 07 копійок. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В частині про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується та колегією суддів згідно з вимогами ч. 1 ст. 195 КАС України не переглядається.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи на підтвердження формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та віднесення сплаченої вартості робіт і товарів до валових витрат доводять його правомірність та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат суми коштів у розмірі 66797,30 грн., зважаючи на невідображення перерахування ФОП ОСОБА_2 від ДП ПАТ «Київхліб «Білоцерківський хлібокомбінат» грошових коштів на загальну суму 61,90 грн., що призвело до заниження доходів на вказану суму, та неправомірне віднесення до валових витрат сум по розрахунках за послуги по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів, що призвело до заниження на 66735,40 грн. оподатковуваного доходу, та має наслідком донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 10019,59 гривень та єдиного соціального внеску за 2012 рік в сумі 23178,66 грн., та порушення позивачем вимог п. 184.7 ст. 184 та ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1944 грн.

Переглядаючи правомірність висновку податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить з наступного.

З акта перевірки від 28.05.2014 вбачається, що перевіркою правильності визначення витрат встановлено завищення витрат за 2012 рік на суму 787 696,6 грн.

Підставою для такого висновку відповідача став факт ненадання позивачем на вимогу контролюючого органу первинних документів на підтвердження витрат, відображених ФОП ОСОБА_2 у податковій декларації в декларації про доходи за 2012 рік від 05.02.2012 № 9086534950.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2131/0015861705/129 в частині основного платежу 121678,17 грн. та штрафних санкцій у розмірі 60839,09 грн., виходив з того, що витрати у розмірі 720 961,2 грн. в періоді, що перевірявся, сформовані позивачем правомірно, оскільки правомірність їх формування була встановлена податковим органом в акті перевірки від 25.02.2014 та підтверджується документально.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про не підтвердження витрат у сумі 720 961,2 грн. ґрунтуються лише на не наданні позивачем на вимогу контролюючого органу в ході перевірки первинних документів на підтвердження витрат у вказаній сумі.

При зверненні до суду з даним позовом на підтвердження правомірності формування валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 позивачем було подано до суду наступні первинні документи: договори, банківські виписки, книга обліку доходів та витрат, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), розрахунково-платіжні відомості, відомості нарахування та виплати заробітної плати, товарно-транспортні накладні тощо.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 04.11.2014 № 47/11/10-04 по даній справі витрати позивача за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 підтверджені документально.

В актах перевірки відсутні посилання на неможливість віднесення позивачем витрат у розмірі 720 961,2 грн. до валових в силу вимог законодавства. Такі висновки відповідача ґрунтуються виключно на не наданні первинних документів

За змістом пункту 177.4 статті 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Аналіз пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 ПК свідчить про те, що витрати позивача на придбання товарів належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Втім наведені норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку платника, не обмежують період подання платником необхідних первинних документів щодо відповідності сформованих ним витрат критерію їх документальної підтвердженості лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

За таких обставин з огляду на подання позивачем первинних документів на підтвердження факту понесення витрат в оспорюваній сумі та отримання доходу як результат понесення цих витрат суд приходить до висновку, що відповідачем незаконно нараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в розмірі 121 678 (сто двадцять одна тисяча шістсот сімдесят вісім) гривень 17 копійок та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 60 839 грн., що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2131/0015861705/129 в зазначеній частині.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлення відсутності підстав для збільшення позивачу чистого оподатковуваного доходу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2014 № Ф-0015761705/4 в частині донарахування 48 226 грн.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2132/0016101705/130, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 задекларував податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 137884 гривень.

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на вказану суму за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 ґрунтуються на не наданні платником податків до перевірки первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, а також встановленні факту заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1944 грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту всупереч вимогам п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України сум ПДВ, сплачених у грудні 2012 року, в якому позивачу було анульовано свідоцтво платника ПДВ. У задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 2132/0016101705/130 стосовно заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1944 грн. на підставі зазначених висновків податкового органу відмовлено. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскажується.

В іншій частині судом першої інстанції встановлено правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в періоді, що перевірявся, з підстав їх документального підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період проведення перевірки за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з ПП «ОСОБА_9», носять безтоварних характер.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, за який проведено перевірку, позивач він мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «ОСОБА_9».

Судом встановлено, що до видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 відносяться: КВЕД 46.90.0 - неспеціалізована оптова торгівля, КВЕД 47.24.0 - роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах, КВЕД 47.99.0 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, КВЕД 49.41.0 - вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 68.20.0 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, КВЕД 77.11.0 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Податковим органом в акті перевірки від 28.05.2014 встановлено, що в періоді з 01.01.2012 по 31.12.2012 позивачем здійснювалась діяльність з використання вантажного автомобільного транспорту та надання в оренду й експлуатації власного чи орендованого нерухомого майна.

01 березня 2012 року між позивачем (Покупець) та ПП «ОСОБА_9» (Продавець) було укладено договір № 44.

Згідно з умовами вказаного договору Продавець зобов'язується у відповідності із замовленням передати партіями у власність покупцю газ скраплений (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та проводити оплату на умовах вказаного договору.

Кількість, асортимент та ціна товару формується на момент заявки та визначається в рахунках.

Датою постачання товару сторони домовились вважати дату виписки покупцеві видаткової накладної.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано наступні первинні документи: видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні (а.с. 2-50, том 4), що оформлені з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення оплати за товар відповідачем не заперечується.

Позивачем доведено зв'язок між придбанням скрапленого газу та факт використання його у господарській діяльності, враховуючи, що основним видом діяльності позивача є надання послуг по перевезенню товарів.

В матеріалах справи містяться докази використання автомобілів у виробничій діяльності ФОП ОСОБА_2: відомість обліку вантажних автомобілів (а.с. 61, том 4), договори найму (оренди) транспортних засобів (а.с. 64-68, том 4), інвентарні картки обліку основних засобів (а.с. 69-74, том 4), копії документів про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 62, 63).

Враховуючи те, що виконання умов договору підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «ОСОБА_9».

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на придбання товарів, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Реальність господарських операцій підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_9» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 року від 12.07.2013 № 12/22-1/31247959/2, яким встановлено порушення цим контрагентом позивача податкового законодавства при здійсненні господарських операцій зі своїми постачальниками по ланцюгу постачання, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Інших доводів щодо неправомірного формування податкових зобов'язань з ПДВ стосовно інших постачальників позивача відповідачем не наведено.

Доводи апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень зводяться до констатації фактів, зафіксованих в акті перевірки від 28.05.2015 року, що були підтверджені судом першої інстанції в ході розгляду справи та стали підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 02.03.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.