Постанова № 42947152, 22.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року 810/6619/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю.,

за участю:

представника позивача: Хасіна І.Б.

представника відповідача: Вязьмітінової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області та Державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області Лісовської Вікторії Аркадіївни про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» звернулось до суду з позовом до Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області та Державного реєстратора Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області Лісовської Вікторії Аркадіївни про визнання нечинним рішення від 19.06.2014 № 13882898 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію права приватної власності позивача на нерухоме майно - будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б, про що внести запис про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачем подано всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, а саме на будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б, а тому оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Подав суду письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки позивачем не було надано документів на підтвердження виникнення чи переходу права власності на вказане майно.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 04.04.1995 № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» Міністерство енергетики і електрифікації України зобов'язано створити державні акціонерні енергопостачальні компанії, зокрема, Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Київобленерго».

ПАТ «Київобленерго» є новим найменуванням ПАТ «АЕС Київобленерго», яке є правонаступником ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго». У свою чергу, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» є правонаступником ВАТ «А.Е.С. Київобленерго». ВАТ «А.Е.С. Київобленерго» засноване відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 та наказу Міністерства енергетики і електрифікації України від 02.08.1995 № 141 шляхом перетворення Державного підприємства «Київобленерго» у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Київобленерго» у формі відкритого акціонерного товариства, яка за рішенням загальних зборів акціонерів від 16.11.2001 змінила назву на ВАТ «А.Е.С. Київобленерго».

На виконання Рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2005 № 39/91 Міністерством палива та енергетики видано Наказ від 21.11.2006 № 452 «Про затвердження Переліку об'єктів нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995.

ПАТ «Київобленерго» 22.05.2014 подано до Реєстраційної служби Фастівського міського управління юстиції Київської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, додатком до якої є пакет документів для здійснення державної реєстрації права власності позивача на об'єкт нерухомого майна, а саме - будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б, що входить до переліку об'єктів нерухомого майна, яке увійшло до Статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно 11.06.2014 винесено Рішення про зупинення розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13694214.

Позивачем у заяві про реєстрацію права власності було надано пояснення щодо обставин набуття ним права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Однак, відповідачем 19.06.2014 винесено рішення № 13882898 про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації прав на даний об'єкт нерухомого майна.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Статуту позивача ПАТ «Київобленерго» є юридичною особою за законодавством України та господарським товариством.

Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.11.2006 у справі № 7/61-75, а саме - будь-яке майно, що передано учасниками як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками). Частиною 2 цієї статті передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як встановлено судом, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Лісовською В.А. видано позивачу картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із зазначенням переліку документів, які були подані до Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, а саме - копію наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 59 від 31.03.1995; копію наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 141 від 02.08.1995; копію наказу ВАТ «Київобленерго» № 167 від 05.05.2000; копію наказу ВАТ «А.Е.С. Київобленерго» № 22 від 30.01.2002; копію наказу Міністерства палива та енергетики від 21.11.2006 № 452 «Про затвердження Переліку нерухомого майна, що увійшло до Статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995; Витяг з Переліку нерухомого майна, що увійшло до Статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995 у в якому зазначено нежитлове приміщення - будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б.

Відповідним рішенням про внесення нерухомого майна до статутного капіталу (фонду) у даному випадку є Наказ Міністерства палива та енергетики від 21.11.2006 № 452 «Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», що увійшло до статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995.

З викладеного слідує, що поданий позивачем Витяг з Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» під час його корпоратизації станом на 01.07.1995, та технічний паспорт на вказане нежитлове приміщення є належними та достатніми документами для проведення державної реєстрації прав, якими підтверджується факт передачі майна до статутного капіталу (фонду) юридичної особи та відповідає переліку документів, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2013 № 868 (надалі - Порядок), на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Отже, позивачем подано всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності на вказаний вище об'єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи.

Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такий реєстрації.

Пунктом 28 Порядку визначено, що Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, визначений у ч. ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а ч. 4 даної статті прямо заборонено відмовляти у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 19.06.2014 № 13882898 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області прийняти рішення про державну реєстрацію права приватної власності позивача на нерухоме майно, а саме: будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б, про що внести запис про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності відноситься до виключної компетенції органів державної реєстрації прав, тому судом при розгляді справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких органів не можуть прийматись рішення про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності.

Тобто з викладено слідує, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене та з урахуванням встановлення судом нечинності рішення відповідача від 19.06.2014 № 13882898 вказаний об'єкт нерухомості підлягає державній реєстрації прав на нерухоме майно та, як наслідок, підлягають внесенню відповідні записи до Державного реєстру прав.

Тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області повторно розглянути подану ПАТ «Київобленерго» 22.05.2014 заяву про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме на будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б з урахуванням викладених в даному рішенні висновків.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій при винесенні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяження.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно - будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б від 19.06.2014 № 13882898.

Зобов'язати Реєстраційну службу Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області повторно розглянути подану Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» 22.05.2014 заяву про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме: будівлю Закритої трансформаторної підстанції № 430, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Куйбишева, 9-Б з урахуванням викладених в даному рішенні висновків.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 січня 2015 р.