Рішення № 42946983, 26.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/174/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 Справа № 908/6218/14

За позовом: Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача: Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (72100 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 7)

про стягнення 14 933 грн. 32 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Шурубур Є.С., дов. № 17 від 12.11.2014р.

від відповідача: не з'явився

Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, Запорізька область, м. Приморськ про стягнення 11 092 грн. 13 коп. основного боргу, 343 грн. 98 коп. три відсотка річних, 1 575 грн. 08 коп. втрат від інфляції, 1 922 грн. 13 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 26.12.2014 р., справу № 908/6218/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С., що підтверджується витягом з Реєстру автоматизованого розподілу справи від 26.12.2014 р

Ухвалою суду від 29.12.2014р. справу № 908/6218/14 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/174/14 та призначено судове засідання на 04.02.2015р.

Ухвалою суду від 04.02.2015р. розгляд справи відкладався на 26.02.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

26.02.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/6218/14.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 26.02.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, наданої до канцелярії суду 03.02.2015., в якій просить суд стягнути з відповідача 11 092 грн. 13 коп. основного боргу, 463 грн. 19 коп. три відсотка річних, 2 906 грн. 14 коп. втрат від інфляції, 1 922 грн. 13 коп. пені.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача11 092 грн. 13 коп. основного боргу, 463 грн. 19 коп. три відсотка річних, 2 906 грн. 14 коп. втрат від інфляції, 1 922 грн. 13 коп. пені.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 04.02.2015р. та 26.02.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 04.02.2015р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 26.02.2015р., надіслано на адресу відповідача: 72100 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 7, зазначену у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 01.06.2013р. між Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (підрядник) та Приморською міською радою Приморського району Запорізької області (замовник) укладено договір № 9 на поточний ремонт автодоріг по вул. Калініна, Кірова, Морська, Новицького, Пролетарська у м. Приморськ Запорізької області.

Філія «Приморський райавтодор» є складовою частиною ДП «Запорізький облавтодор». не має статусу юридичної особи та здійснює його функції на території Приморського району Запорізької області. ДП «Запорізький облавтодор» є юридичною особою, яка представляє інтереси філії «Приморський райавтодор».

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту «Поточний ремонт автодоріг по вул. Калініна, Кірова, Морська, Новицького, Пролетарська у м. Приморськ Запорізької області», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Згідно п. 1.2 договору склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору, у порядку, встановленому чинним законодавством України або іншими документами (в разі, якщо це передбачено законодавством України).

Пунктом 1.3 договору сторони узгодили, що строки виконання робіт: початок - дата підписання договору, кінець 31 грудня 2013р.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 до договору) визначено ціну договору, яка становить 22 684 грн. 78 коп.

Згідно п. 3.2 договору договірна ціна є динамічною, якщо інше не погоджено письмово сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору роботи вважаються виконаними після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Позивачем на виконання умов договору були виконанні роботи по поточному ремонту автодороги по вул. Калініна, Кірова, Морська, Новицького, Пролетарська у м. Приморськ Запорізької області, а відповідачем були прийняті вказані роботи без жодних претензій та зауважень про що сторонами було складено та підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року та Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013року на загальну суму 11 092 грн. 13 коп.

Пунктом п. 4.1 визначено що замовник здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2) і довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) в десятиденний строк з дня підписання актів виконаних робіт (форма КБ-2) і довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), складений у відповідності с положеннями чинних ДБН та ВБН, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.3 договору встановлено, що остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи замовник здійснює не пізніше 10 днів місяця, за який підписано акт виконаних робіт форми КБ-2.

Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи за договором у строк до 10.09.2013року.

Відповідач зобов'язання по своєчасній оплаті робіт виконаних позивачем не здійснив, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 092 грн. 13 коп.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2013р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

13.05.2014р. позивачем, з метою досудового врегулювання спору, було направлено на адресу відповідача претензію № 13/471 від 13.05.2014р., якою позивач просив погасити наявну заборгованість.

На вказану претензію було отримано відповідь № 01-22/884/1 від 20.05.2014р., якою відповідач визнав наявну заборгованість, проте заборгованість перед підприємством позивача залишилася не сплаченою.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, взяті на себе зобов'язання позивач виконав належним чином.

Факт виконання зобов'язань за договором № 9 відповідач належним чином не довів.

Відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт ні на момент їх прийняття, ні на момент подання даного позову.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з Приморської міської ради Приморського району Запорізької області 11 092 грн. 13 коп. основного боргу, підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 463 грн. 19 коп. три відсотка річних та 2 906 грн. 14 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 463 грн. 19 коп. три відсотка річних та 2 906 грн. 14 коп. втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 922 грн. 13 коп. пені за період з 11.09.2013р. по 24.09.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.2 договору замовник за порушення строків перерахування коштів зобов'язаний сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Строк нарахування неустойки складає за весь період порушення та може бути більшим за строк, ніж 6 місяців (ст. 232 ГК України).

Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він складений необґрунтовано та суперечить вимогам діючого законодавства України, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно розрахунку суми пені, здійсненого господарським судом Запорізької області за допомогою програмного комплексу "Законодавство", стягненню підлягає пеня у розмірі 852 грн. 12 коп. за період з 26.12.2013р. по 26.06.2014р. (182 дні).

В інший частині стягнення пені у розмірі 1 070 грн. 01 коп. суд відмовляє.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача 11 092 грн. 13 коп. основного боргу, 463 грн. 19 коп. три відсотка річних, 2 906 грн. 14 коп. втрат від інфляції, 852 грн. 12 коп. пені.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 26.02.2015 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Запоріжжя до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, м. Приморськ Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (72100 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 7, код ЄДРПОУ 20485360) на користь Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) 11 092 (одинадцять тисяч дев'яносто дві) грн. 13 коп. основного боргу, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 19 коп. три відсотка річних, 2 906 (дві тисячі дев'ятсот шість) грн. 14 коп. втрат від інфляції, 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 12 коп. пені, 1 707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 68 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 02.03.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.