Ухвала суду № 42946902, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12788/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000974102 від 20 серпня 2014 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 листопада 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20 серпня 2014 року №0000974102.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що позивачем під час ввезення на митну територію України нафтопродуктів не включено до складу митної вартості товару роялті, що призвело до заниження податку на додану вартість, що сплачується при ввезенні товару на митну територію України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26 червня 2014 року по 07 серпня 2014 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, процесуальним правонаступником в порядку ст.55 КАС України якого на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Альянс Ойл Україна» щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи в частині невключення суми роялті за використання знаку для товарів і послуг «НК Альянс» при визначені митної вартості ввезених на митну територію України товарів (нафтопродукту) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 серпня 2014 року №5/14/28-10-41-20/34531124, в якому встановлено порушення позивачем вимог абз.10 п.3 ст.267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІV, п.9, п.10 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, внаслідок чого занижено митну вартість імпортованих товарів на суми роялті 3420681,87 грн. Зазначене призвело до порушення п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість при митному декларуванні ввезених ПММ на загальну суму 684136,37 грн., в тому числі: за січень 2011 року - 113,19 грн., за лютий 2011 року - 277,48 грн., за березень 2011 року - 181,12 грн., за квітень 2011 року - 5375,83 грн., за травень 2011 року - 3765,63 грн., за червень 2011 року - 11492,37 грн., за липень 2011 року - 14254,71 грн., за серпень 2011 року - 31963,83 грн., за вересень 2011 року - 35681,37 грн., за жовтень 2011 року - 22471,68 грн., за листопад 2011 року - 25350,81 грн., за грудень 2011 року - 22126,22 грн., за січень 2012 року - 24657,83 грн., за лютий 2012 року - 31556,33 грн., за березень 2012 року - 45050,69 грн., за квітень 2012 року - 60998,22 грн., за травень 2012 року - 76574,40 грн., за червень 2012 року - 57138,25 грн., за липень 2012 року - 40720,56 грн., за серпень 2012 року - 32834,32 грн., за вересень 2012 року - 29981,73 грн., за жовтень 2012 року - 35974,13 грн., за листопад 2012 року - 53999,03 грн., за грудень 2012 року - 21596,04 грн.

На підставі акту перевірки №5/14/28-10-41-20/34531124 від 07 серпня 2014 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №0000974102, згідно якого за порушення абз.10 п.3 ст.267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-ІV, п.9, п.10 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в загальному розмірі 973014,06 грн., в тому числі 648676,04 грн. за основним платежем та 324338,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з боку позивача відсутні порушення норм податкового та митного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно п.3 ч.2 ст.267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Згідно пп.10.3 п.10 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що роялті враховується при визначенні митної вартості товарів у тому випадку, коли вони стосуються оцінюваних товарів та покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів.

Відповідно до п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач придбавав нафтопродукти за наступними зовнішньоекономічними договорами та контрактами: контракт від 26 березня 2010 року №01-16/155 із ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (Білорусь); контракт від 18 травня 2011 року №01-16/198 із ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (Білорусь); контракт від 01 березня 2012 року №01-16/67 із ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (Білорусь); контракт від 12 лютого 2009 року №LPS 0016/09 з компанією «LIA OIL S.A.» (Швейцарія); контракт від 27 червня 2011 року №LPS 0016/11 з компанією «WEST OIL GROUP S.A.» (Швейцарія); контракт від 09 серпня 2011 року №66-V/09-08/2011 з компанією «Велуна Імпекс ЛТД» (Нікосія, Кіпр); контракт від 19 лютого 2012 року №АОU 0016/11 з компанією «Doespun LTD» (Кіпр); контракт від 23 жовтня 2012 року №АОU 0016/12 з компанією «Doespun LTD» (Кіпр); контракт від 26 жовтня 2012 року №АОU 0016/13 з компанією «Doespun LTD» (Кіпр); договір купівлі-продажу від 21 грудня 2009 року №LT/10/040/R/TW/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); договір купівлі-продажу від 29 грудня 2010 року №LT/11/083/R/TW/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); договір купівлі-продажу від 10 травня 2011 року №LT/11/562/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); договір купівлі-продажу від 11 травня 2011 року №LT/11/564/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); договір купівлі-продажу від 24 травня 2011 року №LT/11/586/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); договір купівлі-продажу від 29 грудня 2011 року №LT/12/098/R/TW/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); договір купівлі-продажу від 11 липня 2012 року №LT/12/407/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); договір купівлі-продажу від 05 червня 2012 року №LT/12/385/R/SN/E з АТ «Орлен Летува» (Литва); контракт від 28 листопада 2012 року №12/89 з ТОВ «Газпромнефть-Белнефтепродукт» (Білорусь); контракт від 06 вересня 2012 року №1166/12-Ю з ПП «Лукойл-Білорусія» (Білорусь); контракт від 18 лютого 2011 року №11/2011-АU з компанією «Nord-Ost Ressourcen GMBH» (Німеччина); договір купівлі-продажу від 16 травня 2012 року №LTD12/TS/0001 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія); договір купівлі-продажу від 16 липня 2012 року №LTD12/TS/0002 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія); договір купівлі-продажу від 13 серпня 2012 року №LTD12/TS/0003 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія); договір купівлі-продажу від 08 жовтня 2012 року №LTD12/TS/0004 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія); договір купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року №LTD12/TS/0005 з компанією Gazprom NEFT TRADING GMBH (Австрія); договір купівлі-продажу від 18 вересня 2012 року №PL/610188201/12/0057 з Польською нафтовою компанією «Орлен С.А.» (Польща).

Відповідно до умов вищевказаних договорів не передбачено сплату роялті на користь нерезидента-продавця чи будь-якої іншої особи за ввезені на територію України нафтопродукти. Ввезення на територію України нафтопродуктів за вказаними зовнішньоекономічними договорами та контрактами підтверджується митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, митні декларації прийняті митним органом, рішення про коригування митної вартості товарів не приймались, товар оформлено та випущено у вільний обіг. Під час імпорту нафтопродуктів за вказаними вище контрактами митним органом здійснювалася перевірка заявленої позивачем митної вартості, за наслідками чого ним було сплачено всі необхідні платежі.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV та п.24 ч.1 ст.4 Митному кодексі України від 13 березня 2012 року №4495-VI митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно ст.86 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Аналогічні положення закріплені також в Митному кодексі України від 13 березня 2012 року №4495-VI.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.«б» ч.1 ст.187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.69 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з аналізу вищевказаних норм вбачається можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, однак таких обставин митними органами встановлено не було, а тому якщо митні органи погодилися з заявленою митною вартістю та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому органи доходів і зборів не мали правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань, у зв'язку з переглядом правильності визначення митної вартості, як бази оподаткування, відповідно до ст.190 Податкового кодексу України.

З набранням чинності Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (з 01 червня 2012 року), відповідно до ст.345 якого органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, в межах строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (субліцензіат) та ТОВ «Нафтова компанія «Альянс-Україна» (субліцензіар) було укладено субліценійний договір про передачу прав на використання знака для товарів і послуг від 13 лютого 2008 року та субліценійний договір про надання права на використання знаку для товарів і послуг від 14 грудня 2011 року, відповідно до умов яких субліцензіар отримав право на використання комбінованого знака для товарів і послуг «НК Альянс» (свідоцтво на комбінований знак для товарів і послуг «НК Альянс» від 16 вересня 2002 року №27228), субліцензіару видана виключна ліцензія на використання комбінованого знаку для товарів і послуг «НК Альянс» на території України з наданням права видавати невиключні ліцензії (субліцензії), а субліцензіат бажає придбати невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг «НК Альянс», на який було отримано свідоцтво, в цілях виготовлення, використання (застосування), ввезення, пропозиції до продажу, продажу та іншого введення в господарський обіг товарів і послуг з використанням знаку для товарів і послуг «НК Альянс», відповідно до переліку товарів і послуг, вказаних в свідоцтві. Відповідно до п.8 вказаних договорів за надання права на використання знака для товарів і послуг «НК Альянс» субліцензіат сплачує субліцензіару винагороду (роялті) згідно додатка №2 до цього договору.

Відповідно до Додатку №2 до Субліцензійного Договору про надання права на використання знаку для товарів і послуг від 14 грудня 2011 року, для встановлення розміру роялті Субліцензіат повинний надати Субліцензіару звіт щодо обсягу виробництва і реалізації товарів і послуг з використанням знаку для товарів і послуг «НК Альянс», тобто товарів і послуг, відповідно яких ТОВ «Альянс Ойл Україна» фактично використовувало знак для товарів і послуг «НК Альянс».

На виконання вищезазначених умов ТОВ «Альянс Ойл Україна» надало ТОВ «НК «Альянс-Україна» звіти щодо фактичного використання знаку для товарів і послуг «НК Альянс», з яких вбачається кількість тис. тн та тис. грн., а саме: за І квартал 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (90,3 тис. тн; 953240,5 тис. грн.); за ІІ квартал 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (118,5 тис. тн; 1421119,5 тис. грн.); за ІІІ квартал 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (180,1 тис. тн; 2089178,6 тис. грн.); за період з 01 жовтня 2011 року по 12 грудня 2011 року згідно договору від 13 лютого 2008 року б/н (123,7 тис. тн; 1427890,9 тис. грн.); І квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (112,1 тис. тн; 1331,1 тис. грн.); ІІ квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (139,6 тис. тн; 1703842,2 тис. грн.); ІІІ квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (166,5 тис. тн; 1990887,8 тис. грн.); ІV квартал 2012 року згідно договору від 14 грудня 2011 року б/н (171,1 тис. тн; 2096749,7 тис. грн.).

Крім того, відповідно до вищевказаних договорів позивачем було сплачено на користь ТОВ «Нафтова компанія «Альянс-Україна» суми роялті, що підтверджується банківськими виписками про операції за 15 вересня 2011 року, 19 вересня 2011 року, 20 вересня 2011 року, 30 вересня 2011 року, 12 жовтня 2011 року, 14 жовтня 2011 року, 21 жовтня 2011 року, 26 жовтня 2011 року, 01 грудня 2011 року, 09 грудня 2011 року, 14 грудня 2011 року, 15 грудня 2011 року, 27 грудня 2011 року, 01 лютого 2012 року, 31 травня 2012 року, 14 червня 2012 року, 18 червня 2012 року, 19 червня 2012 року, 20 червня 2012 року, 27 червня 2012 року, 16 липня 2012 року, 19 липня 2012 року, 23 липня 2012 року, 20 серпня 2012 року, 17 вересня 2012 року, 18 вересня 2012 року, 19 вересня 2012 року, 01 жовтня 2012 року, 08 жовтня 2012 року, 09 жовтня 2012 року, 16 жовтня 2012 року, 18 жовтня 2012 року, 22 жовтня 2012 року, 30 жовтня 2012 року, 14 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року, 12 грудня 2012 року, 26 грудня 2012 року, 28 лютого 2013 року, 06 березня 2013 року, 14 березня 2013 року, 02 квітня 2013 року, 29 квітня 2013 року.

Таким чином, зобов'язання сторін ТОВ «НК «Альянс-Україна» та ТОВ «Альянс Ойл Україна» за субліценійним договором про передачу прав на використання знака для товарів і послуг від 13 лютого 2008 року та субліценійним договором про надання права на використання знаку для товарів і послуг від 14 грудня 2011 року виконані в повному обсязі: ТОВ «НК «Альянс-Україна» надало, а позивач використовував знак для товарів і послуг «НК Альянс», за використання знаку сплачене роялті, при цьому жодних претензій (у тому числі і до товарів/послуг, відносно яких застосовувався знак для товарів і послуг «НК Альянс») до виконання вищевказаних договорів у сторін не виникло.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що митна вартість, як база оподаткування, визначалася позивачем, виходячи із ціни зовнішньоекономічних договорів, укладених з відповідними контрагентами, а не з ТОВ «Нафтова компанія «Альянс-Україна», а оскільки товарами, які імпортувались ТОВ «Альянс Ойл Україна» на митну територію України були виключно нафтопродукти, то до митної вартості таких товарів повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються їх ціни. Роялті, що сплачувались ТОВ «Альянс Ойл Україна» на підставі субліцензійних договорів ні прямо, ні опосередковано не сплачувались на користь нерезидентів-продавців нафтопродуктів та не були умовою продажу товарів (нафтопродуктів), вони не повинні включатися до митної вартості нафтопродуктів як вартість товарів (нафтопродуктів) або її частина, тому висновок відповідача про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів, а також податку на додану вартість при митному декларуванні ввезених товарів не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано доказів щодо порушення з боку позивача абз.10 п.3 ст.267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-ІV, п.9, п.10 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №0000974102, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.