Постанова № 42946622, 27.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року 14:00 № 826/974/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвітретя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланто Союз»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 року № 0000022207,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Сантехсервіс» з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 року № 0000022207, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 199 984 грн. за основним платежем та на 49 996 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято за результатами оцінки операцій за взаємовідносинами з ТОВ «Ланто Союз» та ґрунтуються на начебто нездійсненні операцій із зазначеним контрагентом, висновки щодо чого ґрунтуються на тому, що по ланцюгу постачання не підтверджено факт постачання товарів.

Однак, як зазначає позивач, спірні операції фактично виконані, а відтак, спірні суми податкових вигод сформовано за результатами реальних операцій, що підтверджується відповідними документами, та, відповідно, спірне рішення не враховує фактичних обставин здійснення цих операцій та положень податкового законодавства.

Враховуючи наведене у сукупності позивач просить задовольнити позов.

З підстав, викладених в акті перевірки, ДПІ заперечує проти позову, по суті зазначає, що за результатами аналізу спірних операцій та діяльності учасників ДПІ прийшла до висновку, що спірні операції фактично не виконувались, що у свою чергу, позбавляє позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Третя особова, надавши пояснення по суті справи та первинні документи, зазначила про фактичне виконання спірних операцій. Однак, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття в судове засідання не надав, як і витребуваних документів на підтвердження наявності ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України в судовому засіданні 26.02.2015 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які були присутні у судовому засіданні, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сантехсервіс» (код з ЄДР 24370762) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Ланто Союз» (код з ЄДР 39332590) з ПДВ за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт від 24.12.2014 р. № 6815/26-58-22-07-17/24370762 (далі - Акт перевірки).

Товариство зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва від 08.10.2014 р.

Під час перевірки використані: договір поставки від 29.09.2014 р., декларації з ПДВ, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, автоматизовані інформаційні системи ДПІ.

За вересень 2014 року позивачем усього задекларовано 305 992 грн. податкових зобов'язань з ПДВ, 302 134 грн. податкового кредиту з ПДВ.

Сума податкового кредиту задекларованого за відносинами з ТОВ «Ланто Союз» - 199 984 грн., що складає спірну суму податкового кредиту з ПДВ.

Зазначено в Акті перевірки, що між вказаними товариствами укладено договір від 29.09.2014 р. на поставку будівельних матеріалів.

Номенклатура визначається в погоджених постачальником заявках покупця.

Передача товару за договором здійснюється за видатковою накладною.

Між зазначеними особами складено податкові накладні: № 76 від 29.09.2014 р. на суму 293 784,70 грн., у т.ч. ПДВ - 48964,12 грн. (номенклатура поставки - балка, блоки, перемички, опори, труби та інше); № 77 від 29.09.2014 р. на суму 300 720 у т.ч. ПДВ 50120 грн. (номенклатура поставки - асфальт - 280 т.); № 78 від 30.09.2014 р. на суму 322 800 грн. у т.ч. ПДВ - 53 800 грн. (номенклатура поставки - асфальт - 200 т., пісок - 2000 т. ); № 79 від 30.09.2014 р. на суму 282 600 грн. у т.ч. ПДВ 47100 грн. (номенклатура поставки - пісок - 3530 т., грунт рослинний - 500 т.).

При цьому, на вказані дати оформлено видаткові накладні та рахунки-фактури.

З наведеного вбачається, що оформлена поставка продукції у значних обсягах мала поставлятися протягом двох днів.

При загальній вартості поставки у розмірі 1 199 904,70 грн., всього сплачено 150 000 грн.

Відносно контрагента позивача в Акті перевірки зазначається, що вказана особа зареєстрована платником ПДВ 01.09.2014 р.

Інформація про чисельність працюючих на цьому підприємстві, середній заробітній, балансовій вартості основних фондів - не декларувалася.

Зазначається, що одним із найбільших обсягів придбання по ТОВ «Ланто Союз» був постачальник ТОВ «Преміум Конкорд» (99,69% обсягів придбання). При цьому, зазначається, що на одну партію товару контрагенту позивача декілька податкових накладних на суму до 10 000 грн. ПДВ, які не реєструвалися в ЄРПН. Зазначено в Акті перевірки, що продавець не має права при одній поставці товару виписувати декілька податкових накладних.

Крім того, відносно ТОВ «Преміум-Конкорд» зазначено, що за вересень 2014 року вказаним товариством задекларовано податкових зобов'язань на суму 6 364 633,60 грн., у т.ч. 1 362 109,20 грн. на адресу ТОВ «Ланто Союз». Показники в декларації, як зазначає ДПІ, сформовані за рахунок маніпулювання податковою звітністю, а саме: в декларації ТОВ Преміум-Конкорд» декларуються зобов'язання 66 148 грн., але за даними додатку № 5 до податкової декларації за вересень 2014 року задекларовано податкові зобов'язання у розмірі 6 614 841 грн. В Акті перевірки зазначається, що декларація з ПДВ ТОВ «Преміус Конкорд» не визнана як податкова звітність.

Надалі в Акті перевірки по суті формується висновок щодо нездійснення спірних операцій та відсутності підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Згідно з висновками Акту перевірки: встановлено порушення позивачем п. 185.1., 187.1., 188.1., 198.2., 198.3., 198.6., 201.1., п. 201.10. ПК України в результаті чого занижено ПДВ на 199984 грн. за вересень 2014 р.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

В даному випадку, як вбачається з характеру та обсягу операцій, вбачається значний обсяг поставки товару, який передбачався до поставки, а саме: від кількасот тонн до кілька тисяч тонн (пісок, грунт, асфальт і т.і.).

Однак, під час розгляду справи не надано жодних первинних документів, які б підтверджували перевезення значних обсягів продукції протягом двох днів, у т.ч. документів, що під час перевезення фіксують роботу водія (відомостей тахографів), та доказів списання пального у зв'язку з цим, які вимагались ще у запитах ДПІ від 18.11.2014 р. та від 20.11.2014 р. В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем до справи надано довідку про наявність автотранспорту, однак, як вже зазначалося, відсутні будь-які докази, які підтверджували використання конкретно визначеного транспорту при виконанні вказаних операцій.

Не надано і доказів наявності у позивача та третьої особи складських ресурсів, як і не надано третьою особою документально підтверджених відомостей щодо походження товарів (доказів придбання товарів у виробника чи іншої особи), відомості щодо чого були витребувані судом в ухвалі суду від 29.01.2015 р. З боку позивача не надано доказів подальшої реалізації продукції чи її використанні у будівництві за відносинами із третіми особами, відомості щодо чого також вимагалися судом у вищезгаданій ухвалі суду.

Відсутні також передбачені договором заявки покупця на придбання товарів та будь-які відомості та документи про якість продукції.

При цьому, судом у третьої особи витребовувались відомості щодо наявності трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, які однак не надані.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, специфіку та особливості цих операцій, надані в даному випадку первинні документи за договором поставки товару не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

Під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність часткової оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій. Відсутність повної оплати та відсутність здійснення претензійно-позовної роботи додатково вказує на недоведеність фактичного виконання спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому, відносно наданого позивачем витягу з журналу реєстрації довіреностей, слід зазначити, що само по собі ведення такого журналу не є підтвердженням виконання спірних операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують вищевикладеного у сукупності та не доводить зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 487,20 грн. (10 відсотків розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення, відповідно до якого збільшено грошові зобов'язання позивача перед бюджетом загалом на 249 980,00 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872,00 грн. (максимальний розмір). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс» (код з ЄДР 24370762, адреса: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 96) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 872,00 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін