Рішення № 42946502, 02.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/29596/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс"

про стягнення 11884450,46 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Баранов О.В. (дов. № 4 від 17.10.2014р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" за Кредитним договором № 70-КЛ/КРВ про відкриття відкличної не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 11884450,46 грн., в тому числі 8754810,02 грн. поточної заборгованості за кредитом, 570861,59 грн. поточної заборгованості за відсотками, 2253105,28 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 315628,57 грн. пені за порушення строку сплати відсотків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження по справі № 910/29596/14, розгляд справи призначено на 09.02.2015.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Враховуючи нез'явлення представників сторін в засідання суду і невиконання останніми вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, господарський суд відклав розгляд справи на 02.03.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 02.03.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" (боржник) було укладено кредитний договір № 70-КЛ/КРВ про відкриття відкличної невідновлювальної кредитної лінії під заставу рухомого майна (надалі по тексту - Договір), за умовами якого банк надає боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної невідновлювальної кредитної лінії (далі по тексту - кредит) з лімітом заборгованості 8754810,02 грн. строком користування з 18 червня 2013 року по 30 грудня 2013 року зі сплатою 28% річних.

27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" (боржник) було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 70-КЛ/КРВ, згідно з якою договір викладено у новій редакції, за умовами якої банк надає боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 8754810,02 грн. строком користування з 18 червня 2013 року по 26 грудня 2014 року зі сплатою 28% річних.

Згідно з пунктом 1.3. Договору видача кредиту здійснюється частинами, шляхом надання божнику траншів, після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів (надалі за текстом - заявка) та їх акцепту, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії). Заявка оформлюється боржником за формою банку. Зобов'язання банку по кредитуванню в рамках даного Договору визначаються сумою акцептованої заявки і виникають в момент акцепту заявки банком. При повному наданні боржникові кредитних коштів за акцептованою заявкою, заявка вважається виконаною, а зобов'язання банку виконаними.

Відповідно до пункту 3.5. Договору боржник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше 8-го числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом, та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а у випадку повного дострокового погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом, безготівковим шляхом на рахунок банку. За період у якому наступає строк погашення кредиту проценти сплачуються не пізніше строку повернення кредиту вказаного в пункті 1.1. Договору.

На підставі кредитного договору банк надав відповідачу кредит на загальну суму 8754810,02 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку № 20623063000070.980 за період з 18.06.2013 року по 24.12.2014 року (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" допустило порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно Договору.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 8754810,02 грн. поточної заборгованості за кредитом, 570861,59 грн. поточної заборгованості за відсотками, 2253105,28 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 315628,57 грн. пені за порушення строку сплати відсотків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір № 70-КЛ/КРВ про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу рухомого майна, за умовами якого банк надав боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 8754810,02 грн. строком користування з 18 червня 2013 року по 26 грудня 2014 року зі сплатою 28% річних.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Про надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" грошових коштів в межах кредитної лінії у розмірі 8754810,02 грн. свідчить виписка з особового рахунку № 20623063000070.980 за період з 18.06.2013 року по 24.12.2014 року, належним чином засвідчена копія якої містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, останній допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту за Договором, внаслідок чого, позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" 8754810,02 грн. поточної заборгованості за кредитом, 570861,59 грн. поточної заборгованості за відсотками, 2253105,28 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 315628,57 грн. пені за порушення строку сплати відсотків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 8754810,02 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" 8754810,02 грн. заборгованості по кредиту за договором № 70-КЛ/КРВ про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу рухомого майна в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що боржник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше 8-го числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом, та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а у випадку повного дострокового погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом, безготівковим шляхом на рахунок банку. За період у якому наступає строк погашення кредиту проценти сплачуються не пізніше строку повернення кредиту вказаного в пункті 1.1. Договору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в частині стягнення 570861,59 грн. поточної заборгованості за відсотками, 2253105,28 грн. простроченої заборгованості за відсотками підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач припустився прострочення платежу (сплати відсотків за користування кредитними коштами), а тому позивач, керуючись п 3.12. Договору просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунками позивача становить 315628,57 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 315628,57 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 року № 409 прийнято рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.07.2014 року № 55 запроваджено у Публічному акціонерному товаристві "Фінростбанк" тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що ціна позову становить 11884450,46 грн., стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає сума судового збору у розмір 73080,00 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, код ЄДРПОУ 38419900) на користь Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" (65104, м. Одеса, пр-т Академіка Глушка, буд. 13, код ЄДРПОУ 14366762) 8754810 (вісім мільйонів сімсот п'ятдесят чотири тисячі вісімсот десять) грн. 02 коп. поточної заборгованості по кредиту, 570861 (п'ятсот сімдесят тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 59 коп. поточної заборгованості по відсоткам, 2243105 (два мільйони двісті сорок три тисячі сто п'ять) грн. 28 коп. простроченої заборгованості за нарахованими відсотками та 315628 (триста п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 57 коп. пені за порушення строків сплати відсотків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, код ЄДРПОУ 38419900) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят тисяч вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.03.2015 року

Суддя О.А.Грєхова