Рішення № 42946416, 26.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.15р.

Справа № 904/43/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський", с.Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 102 972,83 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" основний борг у розмірі 77 509,13 грн., пеню у розмірі 9 819,22 грн., штраф у розмірі 7 750,91 грн., 3% річних у розмірі 1 178,56 грн. та втрати від інфляції у розмірі 6 715,01 грн., загалом на суму 102 972,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 207 від 18.12.2012 року щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та втрати від інфляції на загальну суму 102 972,83 грн.

23.02.2015 року до господарського суду від позивача надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду справи за наявними матеріалами та доказами, без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна".

25.02.2015 року до господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 05.02.2015 року на 26.02.2015 року.

У судовому засіданні 26.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 207 (далі - Договір) за умовами п. 1.1. якого продавець зобов’язується продавати покупцю префікси для свиней та ВРХ (вітамінно-мінеральні добавки) кормові добавки замінник цільного молока та ін.), далі за текстом – товари, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити ці товари на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 12.1.-12.3. Договору даний Договір є укладеним з моменту його підписання і скріплення печатками сторін. Цей Договір діє з моменту його укладення протягом одного року. Дія Договору продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії Договору не повідомила письмово іншу сторону про припинення Договору. Сплив строку дії Договору не тягне за собою припинення зобов’язань сторін за Договором.

Загальна сума Договору складається з вартості товарів, які будуть відвантажені за цим Договором. Ціна на товар визначаються у прайс-листах, видаткових накладних, рахунках-фактурах (п.п. 2.1.-2.2. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що асортимент товарів визначається в прайс-листі, який наведений у Додатку 1 до цього договору і є його невід’ємною частиною (а.с. 10).

Строки поставки товарів встановлюються сторонами у письмовій формі у замовленнях покупця та рахунках-фактурах продавця. Датою поставки є дата, коли продавець/перевізник надає не розвантажений товар у розпорядження покупця у місці поставки. Місцем поставки може бути гуртовий склад продавця, склад транспортної компанії або склад покупця (п.п. 3.1.-3.2. Договору).

Згідно п. 7.1. Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару згідно накладної. Наступне відвантаження не буде проводитись без оплати попереднього.

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата товару здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок продавця, зазначений в цьому договорі або в рахунку-фактурі (п.п. 7.2.-7.3. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору товар вважається переданим і прийнятим покупцем за кількістю – згідно кількості товару фактично поставленого покупцю з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару покупцем у місці поставки та підписання накладної на партію отриманого товару. У випадку поставки товару транспортною компанією – з моменту отримання та підписання документів, наданих компанією (п. 4.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму загальну суму 77 509,13 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду належним чином завірені копії видаткової накладної № 135 від 17.06.2014 року на суму 77 509,13 грн. та товарно-транспортної накладної № 10017775014 від 17.06.2014 року, рахунок на оплату № 143 від 17.06.2014 року на суму 77 509,13 грн., а також довіреність № 287 від 17.06.2014 року за якою товар був отриманий від позивача відповідачем.

Всі наведені вище документи місяться підписи з боку позивача та з боку відповідача, відповідно скріплені печатками підприємств.

У зв’язку з неоплатою відповідачем поставленого позивачем товару у строк, передбачений п. 7.1. Договору, позивач звернувся до відповідача з листом № 237 від 26.09.2014 року про протермінування оплати за відвантажений товар, у якому просив оплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 77 509,13 грн.

Не отримавши відповіді на зазначений лист, позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату боргу № 294 від 23.10.2014 року із вимогою сплати заборгованості, однак відповідач відповіді як на лист, так і на претензію не надав.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленого позивачем товару у загальній сумі 77 509,13 грн. за видатковою накладною № 135 від 17.06.2014 року, що і причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору (п. 7.1.-7.3. Договору), а також факт того, що товару поставлений позивачем відповідачу за видатковою накладною № 135 від 17.06.2014 року, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Однак, 29.01.2015 року позивач подав до господарського суду лист із зазначенням про погашення основного боргу у повному обсязі.

В підтвердження даної обставини позивач надав банківську виписку від 16.01.2015 року про оплату заборгованості у сумі 30 000,00 грн. та банківську виписку від 21.01.2015 року про оплату заборгованості у сумі 47 509,13 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 77 509,13 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із доданої позивачем банківської виписки від 16.01.2015 року про оплату заборгованості у сумі 30 000,00 грн. та банківської виписки від 21.01.2015 року про оплату заборгованості у сумі 47 509,13 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" погасило основний борг у розмірі 77 509,13 грн. після звернення позивача з позовом до суду.

За наведеного, провадження у справі щодо стягнення основного боргу у розмірі 77509,13 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пункт 10.2 Договору передбачає, що за прострочення платежів покупець несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості товару і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення оплати з 28.06.2014 року по 28.12.2014 року у сумі 9 819,22 грн.

При дослідженні обставин справи суд встановив, що у розрахунку розміру пені позивачем допущено арифметичну помилку, отже розмір пені становить 9 526,19 грн.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Як зазначалося вище, відповідно до п. 10.2. Договору за прострочення платежів покупець несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості товару.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за прострочення оплати товару у сумі 7 750,91 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок штрафу, судом встановлена його правильність.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період прострочення оплати з 28.06.2014 року по 29.12.2014 року у сумі 1 178,56 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлена його правильність, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 178,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати, розраховані від суми боргу за товар поставлений із застосуванням індексу інфляції за період липня 2014 року по листопад 2014 року у сумі 6 715,01 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, судом встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції у сумі 6 715,01 грн.

Таким чином, судом заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 25 170,67 грн. (пеня у розмірі 9 526,19 грн., штраф у розмірі 7 750,91 грн., 3% річних у розмірі 1 178,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 715,01 грн.).

У той же час суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми штрафу у відношенні до залишкової суми основного боргу та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

У зв’язку з тим, що відповідач погасив заборгованість основного боргу у розмірі 77509,13 грн., а також з огляду на те, що строк прострочення заборгованості не є досить тривалим, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені та штрафу на 30% від розміру, встановленого судом, що буде становити: пеня - 6 668,33 грн. (9 526,19 грн. - 30%), штраф - 5 425,64 (7 750,91 грн. – 30%).

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов’язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 19 987,54 грн. (пеня у розмірі 6 668,33 грн., штраф у розмірі 5 425,64 грн., 3% річних у розмірі 1 178,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 715,01 грн.).

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних) вимог (включаючи судовий збір пропорційно розміру позовних вимог, провадження стосовно стягнення яких припинено) вимог у розмірі 2 053,60 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 77509,13 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" (51263, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Спаське, вул. Козинця, 81, ідентифікаційний код 31190269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" (79007, м. Львів, вул. Шолом-Алейхема, 11, ідентифікаційний код 35621266) пеню у розмірі 6 668,33 грн., штраф у розмірі 5 425,64 грн., 3% річних у розмірі 1 178,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 715,01 грн. та судовий збір у розмірі 2 053,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 02.03.2015 року.

Суддя О.М. Крижний