Ухвала суду № 42946351, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/23238/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

у справі № 810/3431/13-а

за позовом Приватного підприємства "Еркер"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.02.2013 № 0000282203/340 та № 0000272203/339.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір" за період з 01.10.2009 по 31.12.2009, складено акт № 10/22-3/24881850/2 від 11.01.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 28 грудня 1994 р. № 334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 600 266,00 грн. в тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 600 266,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 263 525,00 грн. за грудень 2009 року в сумі 263 525,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 21.02.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000282203/340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 329 460, 00 грн. та № 0000272203/339, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 750 333,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення, які ґрунтуються на висновках акта перевірки, дії щодо складання якого визнано протиправними, підлягають скасуванню.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 визнано протиправним та скасовано наказ відповідача № 1 від 03.01.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Крім того, зазначеним рішенням апеляційного суду визнано протиправними дії працівників податкового органу, пов'язані із проведенням позапланової виїзної документальної перевірки позивача та оформленням акта перевірки № 10/22-3/24881850/2 від 11.01.2013, на підставі якого відповідачем у подальшому були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегією суддів слід зазначити, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Однак, у будь-якому разі власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника, не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, судам слід дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль