Ухвала суду № 42946332, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/37288/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Юніта ЛТД"

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014

у справі № 815/5211/13-а

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Юніта ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ПП ВКФ «Юніта ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «А.НЕТ» за податкові періоди серпень-вересень 2011 року та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» за податковий період серпень 2011 року, за результатами якої складено акт №1892/22-1/22449373 від 15.03.2013, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 77 477 грн., у тому числі; за серпень 2011 року - 65 144,00 грн., за вересень 2011 року - 12 333,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912210 від 28.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі: 77 477,00 грн. - основний платіж та 19 369,00 грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не було спростовано твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності поставки ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» для підприємства позивача товарів та підрядних робіт, перерахування позивачем сум податку на додану вартість на адресу цих контрагентів у серпні-вересні 2011 року з метою заниження об'єкта оподаткування з цього податку на суму 77 477,00 грн. та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем (покупець) були укладені договори на поставку товару з ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» (постачальники), за умовами яких постачальники зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар: матеріали, інструменти, запчастини, по цінам, вказаним в рахунках-фактурах (а.с. 50, 51, 52, 55).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» (підрядник) було укладено договір підряду № 120 від 02.08.2011, згідно якого підрядник зобов'язався протягом 30 календарних днів з дати підписання договору виконати і здати замовнику роботи по реконструкції ВЧ тракта і каналу зв'язку в м. Тираспіль-ПС 330/110 кВ «ХБК-330»ПС 110 кВ «Дубосари» з ВЧ обходом на ПС 110 кВ «Гертоп» і НЧ переприйомом на ПС 110 кВ «Григориополь» (пусконалажувальні роботи), а замовник прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт (а.с. 53-54).

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, на підтвердження фактичності придбаних позивачем товарів та підрядних робіт у контрагентів - ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» в матеріалах справи наявні первинні документи, зокрема: податкові накладні, видаткові накладні, товарні накладні, акт здачі-прийняття робіт (а.с. 56-81, 82-85).

Судами було зазначено, що в товарних накладних не вказано реквізитів довіреностей уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ».

Однак, з наявних в матеріалах справи товарних накладних вбачається, що в якості отримувача від ПП ВКФ «Юніта ЛТД» вказаний Цибін Ю.П., який, як стверджує позивач, на момент складання накладних був директором підприємства.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Крім того, судам слід врахувати, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що окремі неточності в заповненні первинних документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями первинних документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Юніта ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль