Ухвала суду № 42946072, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/800/29206/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про стягнення розрахункових сум при звільненні з роботи,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2014 року,

встановив:

У червні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про стягнення заборгованості по відпускних в сумі 990,21 грн, компенсації за невикористану відпустку за 18 календарних днів в сумі 2638,62 грн, компенсації по листках непрацездатності за 2009 рік в сумі 11268,20 грн, коштів за затримку розрахунку при звільненні в сумі 142297,44 грн та моральної шкоди у розмірі 20000 грн (з урахуванням уточнених позовних вимог).

На обґрунтування позову послалася на те, що 9 листопада 2010 року припинено її повноваження сільського голови у зв'язку з закінченням строку повноважень. Однак, в порушення норм трудового законодавства, повний розрахунок при звільненні проведений не був, у зв'язку з чим виникла вказана заборгованість.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області на користь ОСОБА_4 недоотримані кошти при звільненні в загальній сумі 157194,47 грн, з яких: заборгованість по відпускних 990,21 грн, компенсація за невикористану відпустку 2638,62 грн, заборгованість по лікарняних за 2009 рік 11268,02 грн, затримка розрахунку при звільненні 142297,44 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з рішенням Стеблівської сільської ради від 9 листопада 2010 року № 1 ОСОБА_4 звільнено з посади голови Стеблівської сільської ради з 9 листопада 2010 року у зв'язку із закінченням строку повноважень на підставі пункту 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до проведеної перевірки Територіальної Державної інспекції праці у Закарпатській області встановлено, що розпорядженням Стеблівського сільського голови від 29 жовтня 2010 року № 65 ОСОБА_4 з 29 жовтня 2010 року надано основну щорічну відпустку та додаткову відпустку загальним терміном 39 календарних днів за відпрацьований період з 2 квітня 2009 року по 1 квітня 2010 року. Відпускну суму на день звільнення позивачці не виплачено. 9 листопада 2010 року при звільненні позивачу не нараховані та не проведені виплати належних їй розрахункових сум в тому числі компенсацію за невикористані 18 днів щорічної відпустки за відпрацьований період роботи з 1 квітня 2010 року по 9 листопада 2010 року. У зв'язку із затримкою у виплаті розрахункових сум при звільненні, позивачу не нараховано та не проведено виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Приписом від 26 січня 2011 року № 07-18-007/0106-0121 Територіальна державна інспекція праці у Закарпатській області зобов'язала Стеблівського сільського голову нарахувати та провести виплату відпускних сум за використану ОСОБА_4 основну щорічну та додаткову відпустки терміном 39 календарних днів, компенсацію за невикористані 18 календарних днів щорічної відпустки при звільненні, нарахувати та оплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Листом Хустської міжрайонної прокуратури від 22 лютого 2011 року № 340-08 повідомлено, що на час звільнення позивача з посади сільського голови їй не виплачено заробітну плату за період з 28 травня по 14 липня 2010 року. Станом на 26 січня 2011 року позивачу не виплачено середній заробіток за час щорічної відпустки (відпускні) за період з 2 квітня 2009 року по 1 квітня 2010 року.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачем 22 лютого 2011 року ОСОБА_4 сплачено суму 3728,81 грн, 28 березня 2011 року їй нараховано 530 грн, а 30 березня 2011 року - 5249,43 грн.

Актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Закарпатській області від 29 березня 2011 року № 07-08-008/0406 встановлено виконання попереднього припису (від 26 січня 2011 року), зокрема, ОСОБА_4 нараховано та виплачено: розрахункові кошти за невикористану основну щорічну відпустку та додаткову відпустки, надані з 29 жовтня 2010 року терміном 36 календарних днів, в сумі 4726,80 грн (до видачі 3728,81 грн); середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 6175,80 грн (до видачі 5249,43 грн).

Листом Стеблівської сільської ради від 14 червня 2011 року № 154 підтверджено, що виплачені позивачу кошти в сумі 3728,81 грн є відпускними за 36 календарних днів, а кошти в сумі 5249,43 грн - сумою середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у 2005-2010 роках під час надання чергової відпустки ОСОБА_4, всупереч встановленим нормам не вказувався період, за який надається відпустка, і лише у розпорядженні сільського голови ОСОБА_4 за 2008 рік про надання їй відпустки був вказаний відпрацьований період, за який надавалась відпустка (з 2 липня 2007 року по 2 липня 2008 року). Отже, відпустка у жовтні 2009 року надавалася за відпрацьований період з 2 липня 2008 року по 1 липня 2009 року, у жовтні 2010 року за відпрацьований період з 2 липня 2009 року по 1 липня 2010 року, а компенсація при звільненні повинна була нараховуватися за відпрацьований період із 2 липня 2010 року по 9 листопада 2010 року, що становить 9 календарних днів, а не 18, як вказує позивач. Також встановлено, що у 2005 році ОСОБА_4 надана відпустка авансом за 2006 рік у кількості 12 календарних днів, які в подальшому не були враховані ні в одній із наступних відпусток.

Відтак, невикористані дні щорічної відпустки у ОСОБА_4 складають: 39 календарних днів (щорічна відпустка за період з 2 липня 2009 року по 1 липня 2010 року) та 9 календарних днів (за відпрацьований період із 2 липня 2010 року по 9 листопада 2010 року) з відрахуванням 12 календарних днів (взята авансом відпустка за 2006 рік), тобто 36 календарних днів, які і були оплачені сільською радою згідно платіжних доручень № 412, 413, 414 від 21 лютого 2011 року.

Крім того, на вимогу інспектора праці ОСОБА_4 виплачені кошти за затримку виплати розрахункових сум при звільненні за 45 днів, згідно з платіжними дорученнями від 29 березня 2011 року № 43 і 44, а також лікарняні за 4 дні згідно з листком непрацездатності від 2 листопада 2010 року.

Щодо вимоги позивача про оплату листків непрацездатності за 2009 рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги, оскільки зазначене не підтверджується належними доказами, зокрема після одужання позивач не надавала до Стеблівської сільської ради належним чином оформлені листки непрацездатності, а в матеріалах справи наявні лише їх копії, які не були подані до ради.

З багаточисленних листів та актів перевірок, наявних в матеріалах справи, вбачається, що в Стеблівській сільській раді за період роботи сільського голови ОСОБА_4, зокрема в 2009 році, не вівся належний бухгалтерський облік, повністю не заповнені головна книга і відомості нарахування заробітної плати, інші документи частково заповнені (листки непрацездатності).

Про подібні порушення йдеться і в постанові Хустсього районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року, якою ОСОБА_4 звільнено від адміністративної відповідальності за санкцією частини першої статті 41 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Зокрема, встановлено порушення норм трудового законодавства, а саме: згідно головної книги, відомостей нарахування заробітної плати працівникам, виплата заробітної плати в червні, липні та серпні 2010 року проводилася раз на місяць; книга обліку руху трудових книжок не ведеться; при наданні щорічних відпусток в розпорядженнях не вказується за який відпрацьований період роботи працівник отримує щорічну основну відпустку та термін завершення відпустки; графік надання працівникам установи щорічних оплачуваних відпусток на 2010 рік відсутній; в установі відсутні на робочих місцях посадові інструкції.

Зазначене підтверджується і наявними в справі копіями розпоряджень Стеблівського сільського голови ОСОБА_4, в яких не вказується (або вказується різний) відпрацьований період роботи, за який вона отримувала щорічну основну та додаткову відпустку.

Крім того, ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2011 року доручено Контрольно-ревізійному управлінню в Закарпатській області провести планову ревізію фінансово-господарської діяльності Стеблівської сільської ради з питань нарахування ОСОБА_4 відповідних сум.

Листом Хустської об'єднаної державної фінансової інспекції від 23 серпня 2012 року № 15-13/865 повідомлено, що у зв'язку з відсутністю обліку в Стеблівській сільській раді проведення ревізії фінансово-господарської діяльності з питань правильності нарахування заробітної плати ОСОБА_4 не можливо. Акт про неможливість проведення ревізії направлено в Хустську міжрайонну прокуратуру.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після звільнення з посади позивачу виплачені всі належні суми, що підтверджується актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Закарпатській області від 29 березня 2011 року № 07-08-008/0406, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Іваненко Я.Л.