Ухвала суду № 42946062, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/800/30360/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Жданівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Жданівської міської ради Донецької області на постанову Жданівського міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року,

встановив:

В лютому 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління соціального захисту населення Жданівської міської ради Донецької області (далі - УСЗН Жданівської міської ради) про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті компенсації за оплату електроенергії, природного газу та опалення житла, зобов'язання виплатити зазначену компенсацію з моменту звернення до відповідача - з листопада 2013 року.

Позов обґрунтував тим, як колишній працівник вугледобувного підприємства він має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, а в разі проживання у будинку, що має центральне опалення, - на компенсацію за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла. Відмову відповідача у виплаті йому такої компенсації з підстави встановлення в його будинку індивідуального опалення вважав неправомірною, оскільки нарівні з особами, які проживають в будинках із центральним опаленням, він несе витрати на оплату електроенергії, газу та опалення житла, тому має право на їх компенсацію.

Постановою Жданівського міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, позов задоволено: визнано неправомірними дії УСЗН Жданівської міської ради щодо відмови ОСОБА_4 у виплаті компенсації за оплату електроенергії, природного газу та опалення житла; зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_4 компенсацію за оплату електроенергії, природного газу та опалення житла з моменту звернення, а саме - з 25 листопада 2013 року.

У касаційній скарзі УСЗН Жданівської міської ради, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 43 Гірничого закону України та Порядку надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 р. № 887, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що вказаними нормативно-правовими актами не передбачено виплату компенсації особам, які встановили індивідуальне опалення житла. В свою чергу, управління соціального захисту населення не має повноважень змінювати порядок надання компенсаційних виплат і не може нести відповідальність за невідповідність законодавчих актів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонером та має понад 21 рік стажу на роботах, пов'язаних із підземними умовами.

З довідки ПАТ "Орендне підприємство "Шахта "Жданівська" від 18.03.2014 р. вбачається, що позивач як пенсіонер цього підприємства не користується випискою квартирного вугілля, оскільки його будинок газифікований.

На звернення ОСОБА_4 на Урядову гарячу лінію від 25.11.2013 р. щодо виплати компенсації за газ і електроенергію виконавчий комітет Жданівської міської ради надав позивачу письмову відповідь від 03.12.2013 р. про відсутність в нього права на отримання такої компенсації у зв'язку із встановленням індивідуального опалення житла. Зазначив також, що за роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України, питання надання компенсації особам, що проживають в будинках (квартирах), обладнаних індивідуальною системою опалення, потребує законодавчого врегулювання.

Відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.

Частиною дев'ятою статті 43 Гірничого закону України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, отримують компенсацію за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла, що виплачується за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 р. № 887 затверджено Порядок надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням (далі - Порядок).

За приписами пункту 2 Порядку отримувачі компенсації, які не працюють на вугільних підприємствах, подають органам праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації проживання заяву про надання компенсації, в якій зазначають інформацію про себе, та додають, зокрема, трудову книжку і пенсійне посвідчення, що підтверджують відповідність вимогам статей 43 і 48 Гірничого закону України.

Компенсація нараховується за попередній період, який становить не більш як шість місяців, на підставі копій платіжних документів (розрахункових книжок, платіжних квитанцій) про щомісячну фактичну оплату спожитих електроенергії, природного газу для приготування їжі і послуг з центрального опалення житла, що подаються до 25 числа наступного періоду з пред'явленням оригіналів зазначених документів (пункт 3 Порядку).

Згідно з пунктом 4 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір компенсації розраховується як сума платежів за послуги з центрального опалення житла, електропостачання та газопостачання (з урахуванням пільг, що надаються відповідно до законодавства) в межах норм володіння або користування житловою площею та норм споживання електроенергії і природного газу для приготування їжі, з урахуванням яких призначається субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

За наведеного нормативно-правового регулювання суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для вирішення питання про надання особі компенсації за оплату електроенергії, природного газу та опалення житла визначальним є не наявність в її будинку системи центрального опалення, а право такої особи на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, що за відсутності в оселі пічного опалення дає право на відшкодування вартості інших джерел теплопостачання.

При цьому встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 р. № 887 компенсаційний механізм дозволяє визначити порядок і розмір компенсації для осіб, які проживають у будинках (квартирах), обладнаних індивідуальною системою опалення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Жданівської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Жданівського міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Іваненко Я.Л.