Ухвала суду № 42945818, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/31029/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-1645/10/0270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едем" (далі - Товариство)

до Вінницької ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2010 № 0000262310/0, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 396 453 грн. (у тому числі 1 291 609 грн. за основним платежем та 1 104 844 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задоволено з тих мотивів, що факт поставки позивачеві сільськогосподарської продукції та транспортних послуг у рамках господарських правовідносин з ДП «Кіфа-Ком» підтверджується документально, тоді як наслідки порушення цим постачальником норм податкового, цивільного та господарського законодавства не можуть перекладатися на позивача у справі.

Не погоджуючись з висновками судів, покладених в основу прийнятті рішень зі спору, Вінницька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фіктивно оформлені первинні документи не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток було визначено Вінницькою ОДПІ за наслідками проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань правильності формування валових витрат під час проведення взаєморозрахунків з ДП «Кіфа-Ком» за період з 01.04.2007 по 01.04.2009 (оформленої актом від 23.03.2010 № 525/2310/31543001).

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про невідповідність сформованих позивачем витрат за операціями з придбання сільськогосподарської продукції та послуг з її перевезення у названого контрагента критерію документальної підтвердженості. В основу цього висновку відповідачем покладено факти (установлені у ході проведення досудового слідства у кримінальній справі по обвинуваченню директора Товариства ОСОБА_1 у вчиненні злочину з умисного ухилення від сплати податків) щодо наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності ДП «Кіфа-Ком», яке відсутнє за місцезнаходженням, зареєстровано на підставну особу - ОСОБА_2, який не був причетний до діяльності цього суб'єкта господарювання та не підписував будь-яких первинних документів від імені ДП «Кіфа-Ком»; у ДП «Кіфа-Ком» відсутні основні фонди, транспортні засоби, трудові ресурси, необхідні для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок, у перевіреному періоді відсутній рух коштів по розрахунковому рахунку цього суб'єкта господарювання.

Наведені обставини у сукупності з фактом відсутності у позивача доказів транспортування товару (як-от товарно-транспортних накладних), виконання вантажно-розвантажувальних робіт було розцінено Вінницькою ОДПІ як свідчення номінального оформлення позивачем господарських операцій з ДП «Кіфа-Ком» виключно з метою отримання податкової вигоди.

На час виконання розглядуваних господарських операцій порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат за операціями з придбання товарів, робіт, послуг є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання сільськогосподарської продукції та транспортних послуг у ДП «Кіфа-Ком» наведеним вимогам, суди встановили, що виконання цих операцій оформлено видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, видатковими касовими ордерами, які, за висновком судів, містять необхідні відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій, а тому є належним документальним підтвердженням їх фактичного виконання.

При цьому не отримали правової оцінки доводи податкового органу про штучне оформлення цих документів від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ДП «Кіфа-Ком», зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів.

Відповідно ж до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним з обов'язкових реквізитів первинного документа є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не можна визнати правильним і висновок про відсутність у постачальника транспортних послуг обов'язку виписувати товарно-транспортну накладну.

Адже з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним законодавчим вимогам, та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника) при оформлення ними транспортних послуг у процесі перевезення товару.

З урахуванням викладеного доводи Вінницької ОДПІ, покладені в основу оспорюваного донарахування, та зміст спірних правовідносин вимагали ретельну перевірку судами усіх обставин щодо руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій. Зокрема, судам необхідно було дослідити порядок транспортування товару (чиїми силами це здійснювалося, якими транспортними засобами тощо), його зберігання, оплати позивачем, встановити матеріально-відповідальних осіб, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій.

Також слід наголосити, що склад податкового правопорушення не є тотожним складу злочину, у зв'язку з чим звільнення посадової особи Товариства від кримінальної відповідальності не може слугувати достатнім свідченням відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування. Адже якщо платник відобразив податкові операції у податковому обліку не у відповідності з їх фактичним економічним змістом, то суд повинен визначити обсяг прав та обов'язків платника, виходячи з дійсного економічного змісту відповідної операції.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою належної перевірки обставин щодо фактичного виконання спірних господарських операцій, надання їм належної правової оцінки з урахуванням висновків касаційного суду, викладених у цій ухвалі, та визначення дійсного обсягу прав та обов'язків позивача у сфері оподаткування за цими операціями.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1645/10/0270 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько