Ухвала суду № 42945780, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/800/56536/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого – судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Костенка М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 0870/10136/12 за позовом Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради, треті особи – Запорізька міська рада та Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7” про звернення стягнення податкового боргу, –

в с т а н о в и л а:

Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі – ДПІ) звернулась в суд з позовом до Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради (далі – Департамент), треті особи – Запорізька міська рада та Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7” (далі - Підприємство) в якому просила звернути стягнення податкового боргу на кошти відповідача в рахунок погашення податкового боргу Підприємства в розмірі 1 177 415,06 грн., у тому числі податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 915 989,01 грн., податкового боргу по податку на прибуток в розмірі 243 773,02 грн., боргу по земельному податку в розмірі 16 536,46 грн. та орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 1 113,57 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, адміністратвний позов залишено без задоволення.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Підприємство пройшло процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 року №755-IV, та перебуває на обліку у відповідача.

Податковий борг Підприємства в розмірі 1 177 415,06 грн. виник внаслідок систематичної несплати в повному обсязі самостійно нарахованих по податковим деклараціям, поданим до податкового органу зобов'язань.

ДПІ звернулось до відповідача з вимогою від 11 квітня 2012 року №1684/10/19-12 про розгляд на найближчій сесії питання погашення податкового боргу шляхом виділення коштів з місцевого бюджету. Проте відповіді за результатами такого звернення не отримав.

За приписами пункту 96.3 (далі – ПК України), відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 96.1.1 пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Аналізуючи положення наведеної статті ПК України, суд приходить до висновку, що обов'язок податкового органу звертатися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо прийняття ними рішення про виділення коштів місцевого бюджету на погашення податкового боргу комунального підприємства обумовлений лише наявністю певних обставин: - недостатністю суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, на покриття суми його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів; - відсутністю у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виконання боржником зобов'язань зі сплати податкового боргу, майно Підприємства було передано в податкову заставу на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради “Про погодження зміни об'єкту податкової застави” від 03 лютого 2012 року №03-20/00228, на підставі якого податковим органом було складено Акт опису майна від 22 лютого 2012 року №2, предметом якого являлась двоповерхова адміністративно-управлінська будівля по вул. Явірній, 8 в м. Запоріжжі.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не дотримано порядок, визначений статтею 96 ПК України, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності майна, що перебуває у податковій заставі та передане для забезпечення виконання грошових зобов'язань боржником, а контролюючий орган не вживав жодних заходів щодо продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства на покриття суми його податкового боргу.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: