Рішення № 42945301, 23.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2015 р.

Справа № 916/5169/14

За позовом: приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО"

до відповідача: комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

про стягнення 572,41 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення 572,41 грн., де 247,89 грн. – пеня, 285,36 грн. – інфляційні втрати, 39,16 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2014р. позовну заяву (вх.№5326/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/5169/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

12.02.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог (вх.№2-802/15), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 828,19 грн. – пені, 908,09 грн. – інфляційних втрат, 109,19 грн. – 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 23.02.2015р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача на розписці про відкладення розгляду справи від 12.02.2015р.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду відзив на позов (вх.№24734/14 від 22.09.2014р.), відповідно до якого заявлені прокурором позовні вимоги не визначає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

19 січня 2005р. між приватним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" (Основний споживач) та комунальним підприємством "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (Субспоживач) було укладено договір про спільне використання електричних мереж приватного акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" №023 С73С, згідно умов п.1.1. якого Основний споживач зобов'язується забезпечувати передачу ел. енергії в межах величин, дозволених Субспоживачу до використання, а Субспоживач – своєчасно проводити оплату послуг з використання ел. мереж.

Відповідно до п.1.3. Договору передача ел. енергії проводиться у відповідності з однолінійною схемою, зазначеною в додатку №2 "Однолінійна схема".

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що оплату за спожиту ел. енергію Субспоживач проводить на підставі договору на ел. постачання з ПАТ "Одесаобленерго" по ел. лічильникам, згідно Додатку №3 з врахуванням щомісячно зарахованої Електропостачальною організацією величин втрат електроенергії в трансформаторах та мережах Основного споживача, пропорційно своїй долі споживання.

Зі змісту п.8.2. Договору вбачається, що Основному споживачу Субспоживач сплачує:

- витрати по передачі електроенергії електричними мережами Основного споживача на підставі затвердженого розрахунку Основного споживача на передачу 1 кВт ч та у відповідності із кількістю переданої Субспоживачу електроенергії;

- перетікання реактивної електроенергії, яка щомісячно розраховується Основним споживачем у відповідності з діючою методикою розрахунку оплати за перетікання реактивної електроенергії;

- витрати за транзит електроенергії обладнанням та мережами РП-13 для приєднання "ПУВКХ" на підставі щомісячного розрахунку витрат на 1 кВт ч.

У відповідності до п.п.8.3., 8.4. Договору розрахунковий період – 1 місяць. Оплата проводиться на підставі рахунків Основного споживача. Строк оплати – 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Як вбачається зі змісту п.9.2.1. Договору за несвоєчасну оплату рахунків Основного споживача в строк, передбачений п.8.4. цього Договору, Субспоживач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Даний Договір складається на строк до 31 грудня 2005р., вступає в силу з дня підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку про його розірвання або перегляду не буде заявлено однією із сторін.

На виконання умов вищенаведеного договору надало відповідачу послуги з електропостачання 3 494,71 грн., що підтверджується виставленими рахунками-фактури №5 ТС від 27.01.2014р. на суму 842,58 грн. за грудень 2013р., №18 ТС від 28.02.2014р. на суму 921,74 грн. за лютий 2014р., №26 ТС від 31.03.2014р. на суму 1 730,39 грн. за березень 2014р.

Також, між сторонами були підписані акти виконаних робіт від 27.01.2014р. на суму 842,58 грн., від 28.02.2014р. на суму 921,74 грн., від 31.03.2014р. на суму 1 730,39 грн.

Позивачем відповідачу були направлені супровідними листами:

- №ТС/П-46 від 28.01.2014р., який було отримано відповідачем 04.02.2014р., що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення від 04.02.2014р.;

- №ТС/П-110 від 05.03.2014р., який було отримано відповідачем 11.03.2014р., що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення від 11.03.2014р.;

- №ТС/П від 173 від 02.04.2014р., який було отримано відповідачем 08.04.2014р., що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення від 08.04.2014р.

Проте, відповідачем вартість отриманих послуг була оплачена несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 828,19 грн., інфляційні втрати 908,09 грн., 3% річних в розмірі 109,19 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільне використання електричних мереж приватного акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" №023 С73С в частині сплати нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з передачі електричної енергії та їх несвоєчасну оплату відповідачем.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг з передачі електроенергії.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 109,19 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 828,19 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, її розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 828,19 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 908,09 грн., суд зазначає наступне:

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних втрат в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 908,09 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", у зв’язку з чим стягненню з комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 109,19 грн., сума пені в розмірі 828,19 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 908,09 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" – задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Свердлова, буд. 65, код ЄДРЮОФОП 03350137) на користь приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРЮОФОП 01125821) 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 19 коп. – пені, 109 (сто дев'ять) грн. 19 коп. – 3% річних, 908 (дев'ятсот вісім) грн. 09 коп. – інфляційних витрат, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 02 березня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський