Ухвала суду № 42945227, 27.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 лютого 2015 року Справа № 910/14973/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М. (доповідач),

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік", м. Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014

зі справи № 910/14973/14

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік", м. Київ

про стягнення 800 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Молочнік" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 зі справи №910/14973/14 разом з клопотанням про відновлення пропущеного ним процесуального строку.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону встановлено ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі № 910/14973/14 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України штраф у сумі 400 000,00 грн. та пеню у сумі 400 000,00 грн., що в загальному розмірі складає 800 000,00 грн.

Таким чином, виходячи з наведених вимог статей Законів України "Про судовий збір" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідач на момент подачі касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі - 8000,00 грн.

Проте, відповідачем не дотримано вказаних вимог, оскільки до касаційної скарги додане платіжне доручення від 09.01.2015 № 1 про сплату судового збору у розмірі 852,60 грн., а отже, останнє не може бути належним доказом його сплати у визначеному чинним законодавством розмірі.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини першої статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

У даному разі оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 105 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили 03.12.2014, а строк її оскарження в касаційному порядку (з урахуванням приписів статті 51 Господарського процесуального кодексу України) закінчився 23.12.2014. Касаційну скаргу відповідач подав 21.01.2015, згідно штампу відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропуском встановленого строку для її подання.

Клопотання про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що копію постанови суду апеляційної інстанції він не отримував, а про її існування довідався із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин, які обумовили неможливість своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, представник відповідача брав участь у судовому засіданні, а тобто своєчасно був обізнаний про результат апеляційного перегляду справи, із тих же матеріалів справи слідує, що в ній містяться дані про направлення копій оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції сторонам у справі, у тому числі відповідачу, а також містяться відомості з яких випливає, що відповідач звертався до суду із заявою від 08.12.2014 про видачу копії оскаржуваної постанови апеляційної інстанції і мав можливість отримати зазначене рішення суду своєчасно, але особисто за її одержанням не з'явився, внаслідок чого копія постанови була направлена судом повторно відповідачу.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного відповідачем процесуального строку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи викладене та керуючись пунктами 4, 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік" про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 зі справи № 910/14973/14 - відхилити.

2.Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 зі справи № 910/14973/14 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Молочнік", а справу - господарському суду міста Києва.

3.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Молочнік" судовий збір сплачений за платіжним дорученням від 09.01.2015 № 1 у сумі 852,60 грн.

Головуючий суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко