Рішення № 42945138, 27.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/89/15-ц Провадження № 22-ц/795/422/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Деркач О. Г. Доповідач - Литвиненко І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Страшного М.М., Шарапової О.Л.при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м Чернігова від 21 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення,

в с т а н о в и в:

У січні 2015 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні власною квартирою АДРЕСА_1 шляхом їх виселення.

Рішенням суду позов задоволено. На усунення перешкоду користуванні квартирою ОСОБА_7, суд виселив ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування обставин справи і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що поза увагою суду залишився факт заселення ОСОБА_5 в квартиру позивача з його згоди і проживання в квартирі її разом з неповнолітнім сином, який знаходиться на її утриманні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 є власником кв. АДРЕСА_1, згідно до договору дарування квартири від 17.01.2014 року (а.с.5).

У вказаній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_7 та його син ОСОБА_10 (а.с.6).

У листопаді 2014 року ОСОБА_7 через свого представника звертався до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з заявою про те, що колишня дружина ОСОБА_7 ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_9 самовільно зайняли квартиру та змінили замки. В ході перевірки заяви. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 підтвердили факт проживання у вказаній квартирі (а.с.7).

ОСОБА_7 вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 без законних підстав проживають в його квартирі і перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися я своєю власністю, а тому просив їх виселити без надання іншого житла.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача підлягає захисту.

Рішення в частині виселення ОСОБА_9 не оскаржується.

Що стосується висновків суду в частині виселення ОСОБА_5, то вони зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

Так, дійсно, відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проте, ч.7 ст.319 ЦК України визначає, що власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як пояснили в судовому засіданні представники сторін та ОСОБА_9. ОСОБА_5 заселилась у спірну квартиру як дружина ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу у 2002 році. Відповідно до ст.156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

На даний час шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розірвано. Однак ОСОБА_5 продовжує проживати разом з неповнолітнім сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірній квартирі.

Згідно до ч.4 ст. 156 ЖК УРСР, припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, а у разі відсутності угоди між власником квартири і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих правовідносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК УРСР.

Таким чином, право власності на квартиру ОСОБА_7 обмежене ст.156 ЖК України.

ОСОБА_7 не надав доказів існування угоди про порядок користування жилим приміщенням ОСОБА_5 і того, що така угода нею не виконується.

Посилання представника позивача на відсутність реєстрації ОСОБА_5 у спірній квартирі не дають підстав вважати її такою, що вона не має права користуватися квартирою позивача, куди вона вселилась як член його сім'ї.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_5

Судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції необхідно розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м Чернігова від 21 січня 2015 року скасувати в частині виселення ОСОБА_5.

У задоволенні позову ОСОБА_7 про усунення перешкод шляхом виселення ОСОБА_5 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 121,80 грн. на відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: