Рішення № 42942350, 26.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/501/14-ц Провадження № 22-ц/772/841/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 27 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів Денишенко Т.О., Зайцева А.Ю., при секретарі Торбасюк О.І., за участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

встановила:

В січні 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 05.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 20 000 грн. строком до 05 серпня 2010 року включно, зі сплатою 26% річних. Погашення кредиту відбувається відповідно до Графіка повернення кредиту та сплати відсотків, погоджений сторонами договору.

Умовами передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до умов договору, позичальник сплачує кредиторові пеню та штраф.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі. ОСОБА_2 не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі. Заборгованість відповідача станом на 30.09.2014 року складає 21 087, 73 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 114) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з повернення кредиту - 7638, 20 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 9741, 25 грн., штраф - 866, 57 грн., пеня за порушення строку сплати ануїтетного платежу - 2841, 71 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 087 грн. 73 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, з підстав пропущення позивачем строків позовної давності. Зокрема, судом першої інстанції безпідставно не застосовано наслідок пропущення строків позовної давності, яким являється відмова у задоволенні позову, та не враховано положень ст. 252 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №56/МК/2008-980/02 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 20000 грн. зі сплатою 26% річних. Ціль кредиту - споживчі цілі.

Відповідно до п. п. 1.3, 12.2, 4.1.1 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається позичальнику строком по 05 серпня 2010 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 26% річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором (а. с. 5).

Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною договору (а. с. 6).

За змістом ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Так як, за умовами кредитного договору кредитні кошти надавалися для споживчих потреб, то до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла відповідно до умов договору, є законними та обґрунтованими.

Однак, не підлягає задоволенню вимога про стягнення відсотків за користування кредитом, які були нараховані після 05 серпня 2010 року, оскільки нарахування банком відсотків за користування кредитом по даному договору можливе лише за період його дії, так як це час протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконувати свої обов'язки по договору. Нарахування відсотків після закінчення строку його дії ним не передбачено та суперечать ст. 631 ЦК України.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, в силу ч. 2 ст. 11 ЦК України, є однією із підстав виникнення зобов'язання, і є поняттям вужчим ніж зобов'язання.

Зобов'язання по кредитному договору, а саме повернення тіла кредиту, відсотків та інших платежів, нарахованих за період дії договору не припинилось, і підлягає виконанню.

Закінчення строку договору не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання умов договору, зокрема передбаченої ст. 625 ЦК України.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога про стягнення штрафу, оскільки вона є безпідставною виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2, 9.2 кредитного договору:

- за порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день просрочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ;

- за порушення строків повернення відсотків за користування кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ;

- за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків позичальник сплачує штраф в розмірі 5% від суми заборгованості та/чи сплати відсотків.

Фактично за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду, що суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Що стосується повернення тіла кредиту та інших платежів, нарахованих під час дії договору, слід відмітити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 08.09.2014 року звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові (а. с. 102).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з даним позовом 14.01.2014 року в межах строку позовної давності, оскільки, відповідно до п.12.2 кредитного договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором. Оскільки зобов'язання з боку відповідача не виконані, то Договір діє, а тому суд не вбачав підстав для відмови в задоволенні вимог позивача у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

З таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитись, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства.

З розрахунку заборгованості за кредитом, наданого позивачем, вбачається, що останній платіж по погашенню кредиту та сплаті процентів відповідачем було здійснено 17 грудня 2009 року (а. с. 7-8).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.61 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізовувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до 1.2 Кредитного договору кредит надається Позичальнику строком по 05 серпня 2010 року включно, зі сплатою за користування Кредитом відсотків.

Тобто, даним договором встановлено строк виконання зобов'язання, а саме 05 серпня 2010 року. Виходячи із змісту ст. 252 ЦК України, останній день для звернення до суду з вимогою про повернення боргу є 05 серпня 2013 року.

ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з даним позовом та вимогою про стягнення усієї суми заборгованості за кредитом, разом із нарахованими відсотками та штрафними санкціями, лише 14 січня 2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сама по собі умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем взятих на себе зобов'язань, на яку і посилався суд першої інстанції, не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем суду не надано та відповідного клопотання про його поновлення не заявлено.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вищевикладене, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: