Ухвала суду № 42939239, 26.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/944/15 Головуючий у 1 інстанції: Мірошниченко О.В.

2015 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„26" лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Гончар М.С., Стрелець Л.Г.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди.

У позові зазначав, що наказом № 317к від 01 листопада 2000 року по виробничій одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Краснолиманська тепломережа" був прийнятий на роботу на посаду слюсаря шостого розряду, де працює по теперішній час.

Відповідач заробітну плату не виплачує, в результаті чого утворилась заборгованість.

Порушення його прав на своєчасне отримання заробітної плати призвело до втрати ним нормальних життєвих зв'язків, спричинило моральні страждання, призвело до необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Посилаючись на зазначені обставини та згодом збільшивши позовні вимоги, остаточно просив стягнути заборгованість по заробітній платі станом на 19.11.2014 року у розмірі 9 432 грн. 62 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати сумі 121 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 500 грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 листопада 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго на користь ОСОБА_2 8 662 грн. 62 коп. - заборгованість по заробітної платі за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року включно; 121 грн. 40 коп. - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати без врахування податків і зборів та 300 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав.

Допущено негайне виконання рішення суду, в частині стягнення заробітку за один місяць.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь держави судовій збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОКП "Донецьктеплокомуненерго", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині стягнення моральної шкоди змінити і в цій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

В решті рішення в апеляційному порядку не оскаржується.

В порядку ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглядається за відсутності сторін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 01.11.2000 року і по теперішній час ОСОБА_2 працює у відповідача на посаді слюсаря шостого розряду.

Сторони не заперечували, що з травня 2014 року заробітна плата у встановлені строки працівнику не виплачувалась, за даними наданої відповідачем довідки № 211/1236, заборгованість по заробітній платі станом на 19.11.2014 року становила 9432 грн. 62 коп.(а.с.49).

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За положеннями ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Строки виплати заробітної плати врегульовані ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24.03.1995 року „Про оплату праці", а положення ст. 34 названого Закону передбачають компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв"язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"( з відповідними змінами) роз"яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин(незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум...тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, встановивши факт тривалої невиплати ОСОБА_2 заробітної плати, тобто порушення прав працівника у сфері оплати його праці, суд дійшов обгрунтованого висновку, що вказане порушення призвело до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв"язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому є підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України.

Враховуючи те, що норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівника, посиланням відповідача на наявність складних обставин та на обумовлені ними причини невиплати заробітної плати суд першої інстанції надав належну оцінку.

Зокрема, суд правильно виходив з того, що висновок Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 12.09.2014 року № 3067/05-4(а.с.41), не може бути підставою для відмови у позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки висновок Торгово-промислової палати стосується, перш за все, податкових зобов"язань відповідача, не звільняє підприємство від обов"язку з виплати заборгованості по заробітній платі, яка утворилась з травня 2014 року, і не може бути підставою для покладання тягаря майнових та моральних втрат працівника, який виконував свої трудові обов"язки перед роботодавцем.

Розмір маральної шкоди визначений судом з урахуванням засад розумності та справедливості, а також з урахуванням обставин, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та не є звищеним.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в оскаржуваній частині.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 листопада 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: