Рішення № 42938745, 22.01.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

22.01.2015

Провадження 2/331/48/15

331/6500/14-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Запорожжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі судді Мінасова В.В., при секретарі Федорович Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 09.03.3013 року у м.Запоріжжі уклала з відповідачем депозитний договір, за умовами якого позивачем до банку внесена сума 125000 грн. на 6 місяців. 09.10.2013 року перебуваючи на лікуванні в АРК Крим вона уклала договір з банком про заощадження № SAMDN2500073893940. Попередній договір при цьому у неї було вилучено. За умовами договору вона внесла 125000 грн. банку в строк на 12 місяців під 17% річних. 09.10.2013 року нею з банком було укладено додаткову угоду до кредитного договору № SAMDN2500073893940, якою відсотки за користування депозитом збільшені на 2%. З березня 2014 року банк припинив виконання своїх зобов'язань, тому позивач просить стягнути з відповідача суму вкладу за депозитним договором у розмірі 138001,23 грн., що складається з: заборгованості за депозитом - 125000 грн.; 17 процентів річних за користування депозитом - 10414,81 грн.; витрати від інфляції 786,64 грн.; 3% річних у сумі 610,64 грн.; 2 процентів річних за користування депозитом - 1189,56 грн.

У судовому засідання позивач на задоволенні позову наполягає на підставах, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилалась на те, що договір банківського вкладу з позивачем укладався на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасового окупованою територією, у зв'язку з чим відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Крім того, РФ фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Були арештовані також права та зобов'язання банку, в тому числі права вимоги і борги за всіма зобов'язаннями. Майно ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим віднесено до майна, що підлягає націоналізації і обліковується як власність Республіки Крим. Відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 04 квітня 2014 року зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників». Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ «Приватбанк» за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014 р. автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників» в довірче управління переданий майновий комплекс Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ «Приватбанк», укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 09.10.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір про заощадження № SAMDN2500073893940. За умовами договору позивач внесла 125000 грн. банку в строк на 12 місяців під 17% річних, що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 09.10.2013 року.

09.10.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до кредитного договору № SAMDN2500073893940, якою відсотки за користування депозитом збільшені на 2%.

24.06.2014 року позивач звернулася до відповідача з листом про повернення вкладу.

Листом від 12.08.2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив ОСОБА_1 про відмову в цьому.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Посилання представника відповідача на той факт, що депозити, відкриті на територій Криму заблоковані та в банку немає можливості їх розблокувати, що діяльність усіх відокремлених підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» була припинена, тому відповідач не повинен відповідати за договором банківського вкладу, укладеним на території АР Крим не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу, обмеження прав клієнта, щодо розпорядження грошовими коштами, що находяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Інших випадків обмеження прав вкладника щодо розпорядження рахунком Цивільним кодексом України не передбачено.

Посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не повинен повертати депозит, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території АР Крим, яка на даний період часу окупована, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач є громадянином України, яка постійно проживає та зареєстровані в м.Запоріжжі з 1981 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, розташований у м. Дніпропетровську, тобто в Україні. Договір банківського вкладу укладений між ними 09.10.2013 року в АРК Крим, яка на час укладення договору була територією України.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року).

Також позивач у позові посилається на укладення договору банківського вкладу 09.03.2013 року. Відповідач ці обставини не заперечує в судовому засіданні. Однак ці обставини не мають значення для вирішення позову про стягнення коштів за договором банківського вкладу від 09.10.2013 року, оскільки договір від 09.03.2013 року припинив свою дію та вимог за цим договором не заявлено.

Розмір заборгованості підтверджується наданими до позову розрахунками.

В судовому засіданні представник відповідача на запитання суду пояснила, що заперечень проти розрахунку позивача щодо сум заборгованості не має.

Таким чином позов є обґрунтованим, доведеним, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись 526, 530, 625, 1058, 1060 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (код ЄДПРОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за депозитним договором у розмірі 138001,23 грн., що складається з: заборгованості за депозитом - 125000 грн.; 17 процентів річних за користування депозитом - 10414,81 грн.; витрати від інфляції 786,64 грн.; 3% річних у сумі 610,64 грн.; 2 процентів річних за користування депозитом - 1189,56 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» (код ЄДПРОУ 14360570) на користь держави 1380 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Мінасов