Вирок № 42938188, 03.03.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

1-кп/243/147/2015

243/1253/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

за участю секретаря - Курилової О.Д.,

прокурора - Геєнко Д.М.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі № 12 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 22014170000000098 за підозрою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянська Донецької області, громадянина України, з середньо - технічною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, не працюючого, ІНПП НОМЕР_1, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Угода про визнання винуватості від 02 лютого 2015 року досягнута під час досудового розслідування.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, тобто в участі у діяльності не передбачених законами України збройних формуваннях за таких підстав:

На початку квітня 2014 року на території Донецької області України невстановленими особами для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної так званої "Донецької народної республіки" (надалі - ДНР) було створено не передбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну. Воєнізовані групи озброєні вогнепальною зброєю, мають вибухівку, а також тяжке військове озброєння та військову техніку. У зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались у різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.

На початку червня 2014 року ОСОБА_2, поділяючи погляди та мету створення ДНР, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, добровільно вступив до не передбаченого законом збройного формування ДНР, яке дислокувалося у місті Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області. Як учасник воєнізованої групи, з метою виконання покладених на нього обов'язків, ОСОБА_2 отримав від бойовиків вогнепальну зброю - автомат Калашникова АК-74 та набої до нього.

У подальшому, упродовж червня 2014 року ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, у складі не передбаченого законом збройного формування, систематично здійснював озброєне чергування на блокпості «Строительный», розташованому на автошляху між смт. Семенівка Слов'янського району та м. Слов'янськ Донецької області. З метою забезпечення успішного функціонування вказаного формування, ОСОБА_2 займався його облаштуванням і укріпленням, а також разом з іншими членами не передбаченого законом збройного формування проводив перевірку документів водіїв та огляд транспортних засобів, які рухалися повз цей блокпост.

Обвинувачений ОСОБА_2 в скоєнні даного злочину свою провину визнав повністю, щиро розкаявся.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 та начальник відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Армеєва Л.Л. під час досудового розслідування досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, причому ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення за вказаних обставин. Між ним і начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Армеєвою Л.Л. на досудовому розслідуванні була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_2 за ст. 260 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, в силу ст.ст. 75, 76 КК України покарання вважати умовним з іспитовим строком, суд може покласти на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Суд розглянув справу відповідно положень ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України.

ОСОБА_2 заявив, що він цілком розуміє наслідки угоди про визнання винуватості, просить її затвердити.

Захисник ОСОБА_1 заявив, що він цілком розуміє наслідки угоди про визнання винуватості, просить її затвердити.

Прокурор Геєнко Д.М. заявив, що він цілком розуміє наслідки угоди про визнання винуватості та просить суд її розглянути та затвердити.

Суд переконався у добровільності укладання сторонами угоди про визнання винуватості і що угода про визнання винуватості не є наслідками застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді про визнання винуватості.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі підсудного.

Претензій матеріального та морального характеру прокурор до ОСОБА_2 не має.

За таких обставин суд приходить до переконання про те, що угоду про визнання винуватості від 02 лютого 2015 року належить затвердити, а ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, в силу ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 2 роки, поклавши на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов не заявлявся.

Речових доказів не має.

ОСОБА_2 перебував під вартою з 31 жовтня 2014 року по 25 грудня 2014 року, після 25 грудня 2014 року запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 473- 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Угоду про визнання винуватості від 02 лютого 2015 року, укладену між начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області Армеєвої Л.Л. і ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.

Відповідно до вимог ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 2 роки, поклавши на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М.О.Гусинський