Вирок № 42937777, 23.01.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/9012/13-к

1-кп/264/11/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2015 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О.О. при секретарі Костенко О.О., за участю прокурора Рябушка С.А., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3, представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050110000253 від 05.12.2012 року відносно

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Маріуполі Донецької області, українця, громадянина України, що має середньо-технічну освіту, одруженого, працюючого у Державній службі надзвичайних ситуацій пожежником-рятувальником, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, який проживає в АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

04.12.2012 року о 18 годині ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «Fiat Tipo» реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить йому на праві приватної власності, здійснював рух на регульованому перехресті пр. Карпова в районі Маріупольського професійного ліцею сфери послуг, розташованого по пр. Карпова, 18 в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області. Діючи в порушення вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, які передбачають: п. 10.1 ПДР - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.6 ПДР - повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються у зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч, будучи неуважним, належним чином не слідкуючи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для руху, при виникненні небезпеки у вигляді автомобіля «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_6, здійснюючи маневр лівого повороту, допустив зіткнення з вищезазначеним автомобілем під керуванням водія ОСОБА_6 Після даного зіткнення автомобіль «Fiat Tipo» реєстраційний номер НОМЕР_7, перебуваючи у некерованому стані, зіткнувся з автопоїздом у складі сидільного тягача марки «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_4 з полупричепом «ПП» реєстраційний номер НОМЕР_5, який перебував у нерухомому стані.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня, відкритого оскольчатого перелому верхньої третини правого стегна зі зміщенням, травматичний шок 3 ступеня.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково та пояснив, що 04.12.2012 року близько 18 години він, керуючи належним йому автомобілем «Fiat Tipo», разом з дружиною рухався по пр. Карпова у напрямку Донецької траси. При під'їзді до регульованого перехрестя у його напрямку горів зелений сигнал світлофора. Він заїхав за стоп-лінію у лівій крайній смузі, оскільки мав намір повернути ліворуч, і зупинився, пропускаючи автомобілі зустрічного напрямку. Загорівся жовтий сигнал світлофору. Він ще стояв, оскільки у зустрічному напрямку у крайній лівій смузі рухався автомобіль. Коли це авто зупинилось, загорівся вже червоний сигнал світлофору і він став закінчувати маневр лівого повороту. У цей момент відбувся удар справа, сталось зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pajero» під керуванням водія ОСОБА_6 Він не бачив його автомобіль через той, що зупинився у лівій смузі у зустрічному напрямку, однак в будь-якому разі авто «Mitsubishi Pajero» виїхало на перехрестя на червоний сигнал, порушивши тим самим правила дорожнього руху. Коли він прийшов до тями, то побачив, що його машина зіткнулась ще і з фурою, яка стояла на цьому ж перехресті на перпендикулярній проспекту Карпова дорозі. В момент коли він закінчував маневр, фура почала рухатись на свій зелений сигнал. В теперішній час він повністю сплачує за лікування потерпілої, дбає про неї.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, вина ОСОБА_2 в повному обсязі знайшла своє підтвердження дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження доказами.

Представник потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_5 є дружиною обвинуваченого. В момент ДТП, що сталась 04.12.2012 року о 18 годині, вона знаходилась в автомобілі обвинуваченого, за дорожньою обстановкою не слідкувала. В результаті отримала тяжкі тілесні ушкодження, до теперішнього часу потребує постійного лікування та догляду, який здійснює її чоловік. Позовні вимоги потерпіла не заявляла, претензій до ОСОБА_2 вона не має. Вважала, що обвинуваченому необхідно обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 04.12.2012 року він рухався по пр. Карпова у бік училища №74. Було десь 17.50 година, світло увімкнене, освітлення дороги добре. Під'їжджаючи до перехрестя, перед ним інших машин не було, однак в якій смузі він рухався не пам'ятає через те, що пройшло багато часу. У зустрічному напрямку у лівій смузі рухався обвинувачений на автомобілі «Fiat Tipo». Швидкість його руху не перевищувала 60 км на годину. На перехресті обвинувачений повернув ліворуч, при цьому не пригальмовуючи. В цей час на другорядній дорозі стояла фура. Він не мав часу прийняти заходи для уникнення ДТП, гальмував, але не встиг. І він, і авто обвинуваченого рухались на зелений сигнал світлофора. Його автомобіль в результаті ДТП отримав механічні ушкодження, у зв'язку із чим він заявив цивільний позов до СТзДВ «Гарантія» на суму 49000 грн., яку просив стягнути на його користь.

Представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлені цивільним позивачем позовні вимоги про стягнення з СТзДВ «Гарантія» на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, просив цивільний позов задовольнити. Пояснив, що ОСОБА_6 на адресу страхового товариства звертався із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі чого було відкрито страхове провадження, однак страхове відшкодування досі не виплачено.

Представник цивільного відповідача - ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_6 не визнав та пояснив, що позиція страхового товариства детально викладена у письмових запереченнях, що скеровувались на адресу суду раніше. Просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач своєчасно не звернувся до СТзДВ «Гарантія» із заявою про виплату страхового відшкодування та вчасно не надав необхідних документів.

Крім того, вину ОСОБА_2 підтверджують і досліджені судом наступні письмові докази, що надані суду.

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.12.2012 року, фототаблиця та схема до нього (а.с. 70-78, 189-198).

Акт обстеження дорожніх умов на ділянці проспекту Карпова, де сталась дорожньо-транспортна пригода (а.с. 113).

Циклограма роботи світлофорного об'єкту, розташованого по пр. Карпова - Депо №3, ПТУ №74, та схема пофазного роз'їзду (а.с. 115).

Протокол огляду транспортного засобу - автопоїзду у складі сидільного тягача марки «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_4 з полупричепом «ПП» реєстраційний номер НОМЕР_5 з фототаблицею (а.с. 79-83).

Протокол огляду транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_6 з фототаблицею (а.с. 84-86).

Протокол огляду транспортного засобу «Fiat Tipo» реєстраційний номер НОМЕР_7 з фототаблицею (а.с. 87-90).

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи № 122 від 28.03.2013 року, місце зіткнення транспортних засобів розташоване на смузі руху автомобіля «Mitsubishi Pajero», автомобілі «Fiat Tipo» та «Mitsubishi Pajero» на момент зіткнення знаходились у динамічному стані, тобто перебували у русі, а автопоїзд у складі сидільного тягача марки «Renault Magnum» з полу причепом «ПП» - знаходився у статичному стані. (а.с. 95-102).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 123 від 28.03.2013 року, на момент огляду, як і на час скоєння дорожньо-транспортної події, гальмівна система та рульове керування автомобіля «Mitsubishi Pajero» перебували у технічно працездатному стані. (а.с. 106-109).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №125 від 27.02.2013 року, потерпілій ОСОБА_5 спричинені: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступеня, внутрішньомозкова гематома, забита рана лобу, відкритий оскольчатий перелом верхньої третини правого стегна зі зміщенням, травматичний шок 3 ступеня. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди, та у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення. (а.с. 111-112).

Згідно висновку додаткової судової автотехнічної експертизи № 401 від 24.07.2013 року, на момент огляду, як і на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, гальмівна система автомобіля «Fiat Tipo» перебувала в технічно працездатному стані. Рульове керування автомобіля «Fiat Tipo» на момент огляду знаходилось у непрацездатному стані, однак на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебувало у технічно працездатному стані. (а.с. 119-121).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 16.09.2013 року за участю свідка ОСОБА_6, схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого останній розказав і показав обставини дорожньо-транспортної пригоди з участю його автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 124-129).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.10.2013 року за участю підозрюваного ОСОБА_2, схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого останній розказав і показав обставини дорожньо-транспортної пригоди з участю його автомобіля, розказав як рухався його автомобіль «Fiat Tipo», а також розташування вантажного автопоїзда (а.с. 130-135).

Згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 557 від 26.09.2013 року та додаткової судової автотехнічної експертизи № 655 від 07.11.2013 року, дії водія автомобіля «Fiat Tipo» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п 10.1 та 16.6 ПДР України та перебували в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_2, виконуючи вимоги вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді. Дії ж водія автомобілю «Mitsubishi Pajero» ОСОБА_6 відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України і не перебували у причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він, виконуючи вимоги вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України, не мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді. Також неспроможними визнано покази водія ОСОБА_2 відносно того, що автопоїзд у складі сидільного тягача з напівпричепом на момент його зіткнення з автомобілем «Fiat Tipo» знаходився у динамічному стані. (а.с. 143-148, 154-158).

Адвокатом ОСОБА_1 було надано до суду матеріали судової автотехнічної експертизи № 13/57 від 19.11.2013 року, проведеною експертом ОСОБА_9 за клопотанням адвоката ОСОБА_10, згідно висновків якої у дорожній ситуації, що склалась, водій автомобілю «Mitsubishi Pajero» ОСОБА_6 мав діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. Технічна можливість запобіганню пригоди залежала від виконання ним вимог п.п. 8.7.3.е та 8.10 ПДР України, виконуючи які він мав технічну можливість запобігти ДТП. Такі дії водія ОСОБА_6 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП. В той же час у дорожній ситуації, що склалась, водій автомобілю «Fiat Tipo» ОСОБА_2 мав діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 та 16.6 ПДР України. Технічна можливість запобіганню пригоди залежала від виконання ним вимог п.п. 10.1 та 16.6 ПДР України, виконуючи які він мав технічну можливість запобігти ДТП. Такі дії водія ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП. (а.с. 174-182).

Суд критично ставиться до наданого суду експертного дослідження з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечується зокрема кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Вказане експертне дослідження проводилось на стадії досудового розслідування за клопотанням захисника ОСОБА_10 При цьому експерт ОСОБА_9 виходив з тих вихідних даних, що були надані захисником, при цьому матеріали кримінального провадження експертом не були витребувані та досліджені. Він не був попереджений і про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку.

Згідно ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства експерт зобов'язаний на вимогу особи або органу, що залучили експерта, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку.

В судове засідання експерт неодноразово викликався, для його виклику судовий розгляд відкладався, між тим для дачі роз'яснення свого висновку ОСОБА_9 так і не з'явився, стороною захисту його участь в судовому засіданні забезпечена не була. Таким чином, суд був позбавлений можливості, попередивши експерта про кримінальну відповідальність, отримати роз'яснення щодо зробленого ним експертного дослідження.

Таким чином, суд не може прийняти як доказ висновки судової автотехнічної експертизи № 13/57 від 19.11.2013 року, проведеною експертом ОСОБА_9, оскільки вони окрім усього суперечать встановленими судом обставинам, дослідженим доказам, серед яких і неодноразово проведені на досудовому слідстві висновки автотехнічних експертиз.

Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку суд приходить до висновку про те, що подія кримінального порушення мала місце, винуватість ОСОБА_2 у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому доказана та цей склад кримінального правопорушення передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання і дані, що характеризують особу обвинуваченого.

ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку у диспансерах не перебуває, потерпіла ОСОБА_5 є дружиною обвинуваченого, який з часу скоєння дорожньо-транспортної пригоди забезпечує її лікування та догляд, утримує неповнолітню дитину - сина потерпілої, вона ж просила не обирати ОСОБА_2 покарання, пов'язане з позбавленням волі. Також суд враховує те, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення з необережності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого в цілях недопущення ним вчинення нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, тому обирає йому міру покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк і поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Між тим, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, а саме заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 права керування транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 3256,40 грн. підлягає задоволенню, оскільки згідно довідки міської лікарні №4 потерпіла ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні у період з 04.12.2012 року по 17.12.2012 року - 14 койко-днів, вартість одного дня складає 232,60 грн. вказаний лікувальний заклад фінансується з міського бюджету. (а.с. 1).

Цивільним позивачем ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов до СТзДВ «Гарантія» про відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог суд приходить до наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що власником автомобіля «Fiat Tipo» реєстраційний номер НОМЕР_7 є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 170).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в СТзДВ «Гарантія», що підтверджується полісом № АЕ / 1774676, строк дії якого з 04.12.2012 року до 03.12.2013 року включно. Згідно цього полісу встановлені ліміти відповідальності за шкоду, спричинену майну - 50000 гривень, розмір франшизи становить 1000 гривень. (а.с. 171).

У встановлені строки відповідача СТзДВ «Гарантія» було письмово повідомлено про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 612 зареєстрованого 19.12.2012 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_6, визначена як рівна ринкової вартості транспортного засобу на момент ушкодження, оскільки вартість відновлювального ремонту не менше ринкової вартості. Таким чином розмір матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_6, склав 80219,35 гривні.

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Судом встановлено, що умовами виплати відшкодувань відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є умови, визначені в договорі страхування: страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Підставою для виплат страхового відшкодування є страховий випадок.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, має прийняти вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Суд вважає, якщо відповідно до законодавства підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, а страховим випадком є подія із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми, то саме «подія» є підставою для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, як власника автомобіля «Fiat Tipo» державний номер НОМЕР_7 на момент ДТП була застрахована, за завдану шкоду ОСОБА_6 в розмірі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, що не перевищує п'ятдесяти тисяч гривень, має відповідати СТзДВ «Гарантія». До теперішнього часу страхове відшкодування ОСОБА_6 не сплачено.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.2 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка відповідно до договору становить 1000 грн., суд дійшов до висновку про те, що СТзДВ «Гарантія» має сплатити страхове відшкодування ОСОБА_6 як власнику транспортного засобу у розмірі 49000 гривень.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника цивільного відповідача щодо несвоєчасного звернення цивільного позивача із заявою про виплату страхового відшкодування з огляду на таке.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох

років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільний позивач стверджує про направлення поштою вказаної заяви на адресу СТзДВ «Гарантія». Між тим, доказів на підтвердження цього суду не надано, як і не надано представником цивільного відповідача відомостей на спростування твердження.

Однак, незважаючи на це, суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода сталась 04.12.2012 року, з цивільним позовом до СТзДВ «Гарантія» з вимогою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_6 звернувся в рамках кримінального провадження на стадії досудового розслідування 15.10.2013 року. Даний позов разом з обвинувальним актом надійшов до суду 19.11.2013 року, тобто до спливу річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Цивільний позов суд розцінює як заяву про виплату страхового відшкодування, тому заперечення представника цивільного відповідача є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 100 КПК України речові докази: автомобіль «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_6, що переданий на зберігання ОСОБА_6 слід залишити у його власності; автопоїзд у складі сидільного тягача марки «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_4 з полу причепом «ПП» реєстраційний номер НОМЕР_5, що переданий на зберігання ОСОБА_11 - залишити ОСОБА_11; автомобіль «Fiat Tipo» реєстраційний номер НОМЕР_7, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання, розташованого по вул. Червонофлотській, 145а в м. Маріуполі - повернути ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 174, 368, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробувальним терміном на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи.

Заходи забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_2 не застосовувались.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави в особі Маріупольської міської ради (м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, р/рахунок 33217800700052 в Головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) витрати, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої, в сумі 3256,40 грн.

Позов цивільного позивача ОСОБА_6 до СТзДВ «Гарантія» задовольнити.

Стягнути зі страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь цивільного позивача ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн.

Речові докази: автомобіль «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_6, що переданий на зберігання ОСОБА_6 - залишити у його власності; автопоїзд у складі сидільного тягача марки «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_4 з полу причепом «ПП» реєстраційний номер НОМЕР_5, що переданий на зберігання ОСОБА_11 - залишити ОСОБА_11; автомобіль «Fiat Tipo» реєстраційний номер НОМЕР_7, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання, розташованого по вул. Червонофлотській, 145а в м. Маріуполі - повернути ОСОБА_2.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : О.О. Хараджа