Рішення № 42935942, 25.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/8226/13-ц 22-ц/774/427/К/15

Провадження № 22-ц/774/427/К/15 Головуючий в суді першої

Справа № 215/8226/13-ц інстанції - Демиденко Ю.Ю,

Категорія 27 ( 4 ) Доповідач - Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі - Булах К.А.,

за участю - представника позивача - Метлюх Наталі Сергіївни,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 травня 2006 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість станом на 20 листопада 2013 року на суму 23613,04 грн., в тому числі: 3180,54 грн. - заборгованість за кредитом , 18831,88 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина)та 1100,62 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості та судові витрати по справі.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 травня 2015 року позовні вимоги Банку задоволені, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість по кредитному договору станом на 20 листопада 2013 року в сумі 23613,04 грн. та 236,13 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладений у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14. Зважаючи на те, що позивач дізнався про порушення його прав 15 травня 2007 року, а з даним позовом Банк звернувся 10 грудня 2013 року, вважає, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права з пропуском строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 травня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний Договір, згідно якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, встановленні п.2.1.- 6.7. умов до Договору, які передбачають повернення кредиту, процентів за користування кредитом, які нараховуються щомісяця, штрафних санкцій у визначені сторонами строки не виконує у зв'язку з чим станом на 20 листопада 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 23613,04 грн., в тому числі: 3180,54 грн. - заборгованість за кредитом , 18831,88 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина)та 1100,62 грн. - неустойка за несвоєчасність виконання зобов'язань, що підтверджується довідкою про стан розрахунків ( а.с.4-6).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Банку, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, 15 травня 2006 року року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 48 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договір складається із заяви кредитора, тарифів надання кредиту, Умов і Правил надання банком послуг та Правил користування платіжною карткою.

Згідно інформації про карту № 4405885036369004 строк її дії становить до березня 2009 року.

Згідно з п.9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії Договору, він автоматично лонгирується на такий же строк.

Як убачається із заяви кредита, платіжну карту отримано відповідачем 15 травня 2006 року.

Згідно з випискою із особового рахунку ОСОБА_4 припинив виконувати зобов'язання за кредитним договором з 09 грудня 2006 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За платіжними картками без встановлення мінімального обов'язкового платежу строк погашення за кредитом наведено у п. 5.4 розділу ІІ Умов, за яким строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць, а строк погашення кредиту у повному обсязі- не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі Month).

Відповідно до п. п. 3.1.1, 3.1.3 Розділу ІІ Умов строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. За закінченням строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зважаючи на те, що останнім місяцем дії картки є березень 2009 року, користувався відповідач платіжною карткою до грудня 2006 року, та, враховуючи, що з даним позовом Банк звернувся 10 грудня 2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як убачається із оскаржуваного рішення суду, клопотання від відповідача про застосування позовної давності в суді першої інстанції заявлялось, тому висновок суду про задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_4 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 23849,17 грн. є помилковим.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів