Рішення № 42935231, 10.11.2014, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/2276/13-ц

провадження № 2/179/63/14

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання - Нестер М.А.

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті смерті особи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 06 жовтня 2010 року близько 17 години на вул. Гарькавого в с. Чернеччина Магдалинівського району Дніпропетровської області автомобіль Камаз-5410 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом УПП Б2412 р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 та належний Публічному акціонерному товариству "Перший Дніпропетровській авторемонтний завод" (надалі Відповідач 1), вчинив наїзд на його дружину ОСОБА_6, 1963 року народження, яка в цей час гнала корів додому, в результаті чого від отриманих травм наступила її смерть на місці дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 34 від 07 жовтня 2010 року. Автомобіль "Камаз", відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13 червня 1996 належить Відповідачу 1, при цьому водій ОСОБА_5, який є третьою особою по даній справі, перебував з Відповідачем 1 у трудових відносинах, згідно ТТН від 06.10.2010 року. За фактом дорожньо-транспортної пригоди СУ УМВС України у Дніпропетровській області порушено кримінальну справу № 70101221 від 16 жовтня 2010 року, однак попереднє слідство дотепер не закінчено, однак згідно висновку експертизи встановлено, що в діях загиблої його дружини ОСОБА_6 не було порушень Правил дорожнього руху. Внаслідок спричиненої смерті його дружині, йому, який має трьох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітню ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, завдано матеріальної та невиправної моральної шкоди. Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Камаз" та напівпричіп були застраховані в ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (надалі Відповідач 2), відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі ушкодженням здоров'я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Відповідно до ст.1201 ЦК України йому повинно бути відшкодовано витрати на поховання, на що було витрачено: копання ями під могилу 600 гривень; вартість надгробного пам'ятника 4 800 гривень; вартість продуктів для поминальних обідів 2 056 гривень 51 копійка. Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право і одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Їх дитині ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, на дату загибелі ОСОБА_6 виповнилось 13 років 4 місяці 12 днів та вона має право на утримання до досягнення нею повноліття на строк 4 роки 7 місяців і 18 днів. Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Дружина на момент смерті не працювала, зважаючи на відсутність робочих місць як в селі і в районному центрі, однак для отримання доходів для утримання сім'ї, вона вела підсобне господарство, в тому числі доглядала трьох корів - молоде поголів'я крупної рогатої худоби і загинула ведучи корів додому, які в свою чергу давали в середньому до 28 літрів молока на добу, про що свідчать довідка сільради та копії записів з зошита загиблої. Молоко продавалось заготівельникам за готівкові кошти за ціною на теперішній час по 3 гривні 50 копійок за один літр. Дохід отримувався у розмірі 98 гривень щоденно і в місяць становив 2 940 гривень із розрахунку 30-ти днів в місяці. Зважаючи, що у зв'язку зі смертю дружини, його сім'я змушена була продати корів так як нікому більше було цим займатись та лишилась вказаного доходу з продажу молока, який повинен бути стягнутий з Відповідачів. Дані обставини також підтверджуються письмовими показами сусідів - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Таким чином, матеріальна шкода у виді втраченого доходу для утримання дочки до досягнення нею 18-ти років становить: 2 940 гривень (дохід за місяць) X 55 місяців + 98 гривень (дохід в день) X 18 днів (строк до досягнення повноліття) : 5 (частина яка припадає на непрацездатну дитину) = 32 692 гривні 80 копійок. Крім того, йому спричинена моральна шкода, оскільки смерть дружини спричинила йому і всім дітям тяжкі душевні страждання. Сам факт того, що все трапилось вже майже біля їх домівки, а тіло і голова були дуже пошкодженими призвело на нас дуже сильні переживання, та протягом тривалого часу, вони намагались обходити це місце. Він залишився без коханої дружини, друга в сімейних відносинах, помічника в вихованні дітей та дороги всім порадою та ділом. Він та діти дотепер не можуть оговтатись, та налагодити життя без рідної матері, без її душевної доброти та духовної і матеріальної допомоги. Моральну шкоду він оцінює в 100 000 гривень та просить стягнути з Відповідача 1. Тому, зважаючи на викладена, він звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути солідарно з ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» та ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, завданою смертю дружини на його користь 40 149 гривень 31 копійку, а також стягнути на його користь з ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, завданою смертю дружини 100 000 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_12, який діє на підставі договору про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 01 грудня 2013 року (а.с. 37, 38) в минулих судових засіданнях, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини та правові підстави викладені в позовній заяві (а.с. 1-3).

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" Медвідь О.І., що діє на підставі довіреностей № 12/1233 від 27 грудня 2012 року та № 13/3090 від 26 грудня 2013 року (а.с. 40, 65), в судове засідання не з'явився до суду надав заяву (а.с. 106), згідно якої просив справу розглянути в їх відсутність, позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволені позову відмовити з підстав вказаних в їх письмових запереченнях (а.с. 48-55).

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Перший Дніпропетровський авторемонтний завод" Сафронов О.М., який діє на підставі доручення (а.с. 109), будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак в раніше проведених судових засіданнях позовні вимоги визнав частково та не заперечував щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, надавши письмові заперечення (а.с. 71-76).

Третя особа ОСОБА_5 будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а.с. 35, 47, 120, 126, 132), в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача Сафронова О.М., вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази разом із письмовими запереченнями, оглянувши матеріали кримінального провадження № 12013040600000141 (кримінальна справа № 70101221) по факту ДТП в с. Чернеччина Магдалинівського району за ч. 2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_5, вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06 жовтня 2010 року близько 17 години на вул. Гарькавого в с. Чернеччина Магдалинівського району Дніпропетровської області автомобілем «Камаз-5410» р/н НОМЕР_1 з напівпричепом УПП Б2412 р/н НОМЕР_2 під керуванням водія - третьої особи по справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 (посвідчення водія від 22 січня 1994 року серії НОМЕР_4 (а.с. 6), належним Публічному акціонерному товариству «Перший Дніпропетровській авторемонтний завод» (надалі Відповідач 1) (а.с. 6), було вчинено наїзд на дружину позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 17), яка в цей час гнала корів додому, в результаті чого від отриманих травм наступила смерть ОСОБА_6 на місці дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 134 від 07 жовтня 2010 року (а.с. 4) та видано свідоцтво про її смерть серії І-КИ № 354542 від 08 жовтня 2010 року (а.с. 5).

Автомобіль «Камаз», відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13 червня 1996 належить відповідачу - Публічному акціонерному товариству «Перший Дніпропетровській авторемонтний завод» (а.с. 6), при цьому водій - ОСОБА_5, який є третьою особою по даній справі, перебував з відповідачем - ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» у трудових відносинах, згідно ТТН від 06.10.2010 року (а.с. 7) на час скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинула ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був звільнений з роботи за згодою сторін 01 березня 2011 року. відповідно до Наказу № 8ВК від 01.03.2011 року (а.с. 115).

За фактом дорожньо-транспортної пригоди СУ УМВС України у Дніпропетровській області порушено кримінальну справу № 70101221 від 16 жовтня 2010 року (а.с. 13), однак досудове слідство дотепер не закінчено, відповідно до оглянуто в судовому засіданні кримінального провадження № 12013040600000141 (кримінальна справа № 70101221) по факту ДТП в с. Чернеччина Магдалинівського району за ч. 2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_5

Згідно до висновку експертизи, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження встановлено, що в діях загиблої ОСОБА_6 не було порушень Правил дорожнього руху.

Позивачу смертю дружини ОСОБА_15, у якого залишились на вихованні троє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19) та неповнолітня ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 20), завдана матеріальна та невиправна моральна шкода.

На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Камаз» та напівпричіп, належні ПАТ «Перший Дніпропетровській авторемонтний завод» були застраховані у відповідача по справі - ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 8, 9).

Позивач зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в результаті дії джерела підвищеної небезпеки (автомобіль «КАМАЗ», належний ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод», застрахований в ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА»), внаслідок якої загинула його дружина ОСОБА_6, йому була спричинена матеріальна шкода. Яка полягає в наступному: витрати на поховання, на що було витрачено: копання ями під могилу 600 гривень; вартість надгробного пам'ятника 4 800 гривень (а.с. 14); вартість продуктів для поминальних обідів 2 056 гривень 51 копійка (а.с. 15, 16).

Також позивач зазначає, що оскільки відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право і одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, при цьому шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) і їх спільній дитині - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, на дату загибелі ОСОБА_6 виповнилось 13 років 4 місяці 12 днів, то вона має право на утримання до досягнення нею повноліття на строк 4 роки 7 місяців і 18 днів, при цьому шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Так, його дружина, мати дитини ОСОБА_9 - ОСОБА_6 на момент смерті не працювала, зважаючи на відсутність робочих місць як в селі і в районному центрі, однак для отримання доходів для утримання сім'ї, вела підсобне господарство, в тому числі доглядала трьох корів - молоде поголів'я крупної рогатої худоби і загинула ведучи корів додому, які в свою чергу давали в середньому до 28 літрів молока на добу, про що свідчать довідка сільради та копії записів з зошита загиблої (а.с. 23-26). Молоко продавалось заготівельникам за готівкові кошти за ціною по 3 гривні 50 копійок за один літр. Дохід отримувався у розмірі 98 гривень щоденно і в місяць становив 2 940 гривень із розрахунку 30-ти днів в місяці. Тому зважаючи, що у зв'язку зі смертю дружини, сім'я позивача змушена була продати корів, так як нікому більше було цим займатись та лишилась вказаного доходу з продажу молока, позивач вважає, що матеріальна шкода у виді втраченого доходу для утримання дочки до досягнення нею 18-ти років, яка становить: 2 940 гривень (дохід за місяць) X 55 місяців + 98 гривень (дохід в день) X 18 днів (строк до досягнення повноліття) : 5 (частина яка припадає на непрацездатну дитину) = 32 692 гривні 80 копійок повинен бути стягнутий з відповідачів.

Крім того, позивач вказує, що йому спричинена моральна шкода, оскільки смерть дружини спричинила йому і всім дітям тяжкі душевні страждання. Сам факт того, що все трапилось вже майже біля їх домівки, а тіло і голова були дуже пошкодженими призвело на них дуже сильні переживання, та протягом тривалого часу, вони намагались обходити це місце. Він залишився без коханої дружини, друга в сімейних відносинах, помічника в вихованні дітей та допомоги всім порадою та ділом. Позивач та діти дотепер не можуть оговтатись, та налагодити життя без рідної матері, без її душевної доброти та духовної і матеріальної допомоги. Моральну шкоду позивач оцінює в 100 000 гривень та просить стягнути з ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод».

Тому, зважаючи на викладена, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути солідарно з ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» та ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, завданою смертю дружини на його користь 40 149 гривень 31 копійку, а також стягнути на його користь з ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, завданою смертю дружини 100 000 гривень (а.с. 1-3).

Судом також встановлено, що 25 листопада 2010 року позивач, відповідно до власноручно написаної розписки (а.с. 80), отримав від відповідача ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди на поховання дружини 2000 гривень.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди, відповідно до ст. 15 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі ушкодженням здоров'я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому відповідно до тлумачень законодавця до ч. 2 ст. 1166 ЦК України вина особи припускається і обов'язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоду. До спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди. У деяких випадках шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно ст. 60 ЦПК України відповідачами не доведено та не надано суду належних доказів, про те що шкода особі завдана не діями працівника ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» - ОСОБА_5, який на час ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, як володільцем джерела підвищеної небезпеки, а діями інших осіб в тому числі і самою потерпілою ОСОБА_6

В той же час, суд знаходить обґрунтованими та доведеними позивачем та його представником в судовому засіданні обставини, на які він посилається при подачі позову, а саме обставини про спричинення смерті його дружині ОСОБА_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в ході дії джерела підвищеної небезпеки, та понесення ним в зв'язку з цим матеріальних витрат, а саме витрат на придбання надгробного пам'ятника в розмірі 4 800 гривень та продуктів для поминальних обідів в розмірі 2 056 гривень 51 копійки, при цьому позивачем є недоведеними наданням належних та допустимих доказів та необґрунтованими, безпідставними обставини щодо стягнення на його користь вартості копання ями під могилу в розмірі 600 гривень та втраченого доходу в розмірі 32 692 гривень 80 копійок, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, при цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах та якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно.

Статтею 1200 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно з абзацом 2 п. 24 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи із їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

У відповідності до ст. 1201 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на йог утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Однак, нормою ст. 1201 ЦК України не передбачено порядку визначення середнього заробітку потерпілого, який помер, періоду протягом якого необхідно здійснювати розрахунок середнього заробітку та часу, протягом якого береться дохід для визначення середньомісячного доходу.

Також, згідно ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: ...для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Разом з тим, згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкожування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (ч. 9.1). Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ч. 9.4).

Відповідно до 4.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка була чинною на дату укладання договору страхування, у разі настання страхового випадку страховик у межах застрахованих сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка була чинною на дату укладання договору страхування, право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання (ч. 27.1). У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття...(4.27.2). У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України (ч.27.4). Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати (ч.27.5).

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Разом з тим, відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи. відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 15.1 Закону (в редакції чинній на момент укладання Полісу ВЕ/2245975 від 25.06.2010 року та на момент ДТП) на умовах договору 1 типу страховиком здійснюється страхування відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Виходячи із визначення поняття страхового випадку наданого Законом, однією із умов визнання страховиком події страховим випадком є настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування.

Оскільки поліс ВЕ/2245975 є договором укладеним на умовах 1-го типу, то у разі дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, настає цивільно-правова відповідальність Страхувальника, відповідальність якого застрахована за договором, та будь-якої особи, що експлуатує забезпечений транспортний засіб на законних підставах за наявностідокументів, що це підтверджують.

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 06.10.2010 року в с. Чернеччина, Магдалинівського району Дніпропетровської області, керування забезпеченим транспортним засобом здійснювалось ОСОБА_5, тобто особою, яка перебувала з ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» у трудових відносинах, згідно з ТТН від 06.10.2010 року, пояснень представника останнього в судовому засіданні та Наказом ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» про звільнення з роботи ОСОБА_5

Відповідно до ст. 35, 36, 37 Закону, для отримання страхового відшкодування, особа яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону. У заяві, зокрема, мають міститися: розмір шкоди, обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу та докази, що підтверджують її, відповідно до законодавства. До заяви додаються довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності), у разі її виникнення та інші документи, які мають відношення до даної ДТП, завірені у встановленому порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 37 Закону: виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

В свою чергу, документи передбачені ст. 35 Закону відповідачу ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» ніким з осіб не наданні.

Відповідно до ст. 27 Закону право на отримання страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

У відповідності до п. 1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Крім того, згідно з ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

В свою чергу, у зв'язку із смертю потерпілого, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого доходу страховиком, а також відшкодування страховиком витрат пов'язаних з організацією поминальних обідів.

Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, проаналізувавши приведені вище норми законодавства щодо їх застосування до спірних правовідносин, вимоги ст. 60 ЦПК України щодо обов'язку сторін доведення доказами своїх вимог та заперечень по обставинам справи, часткове відшкодування матеріального збитку на суму 2000 гривень ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод», вважає за необхідним позовні вимоги позивача стосовно стягнення солідарно з відповідачів на його користь матеріальної шкоди в розмірі 40 149 гривень 31 копійка задовольнити частково, а саме стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з похованням, суму в розмірі 4800 гривень 00 копійок; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з проведенням поминального обіду, суму в розмірі 56 гривень 51 копійки та в решті позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у вигляді втраченого доходу в розмірі 32 692 гривень 80 копійок для утримання дочки до досягнення нею 18-ти років та вартості копання ями під могилу в розмірі 600 гривень необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів цьому і вказані вимоги є недоведеними та необґрунтованими позивачем.

При цьому, суд вважає, що саме в такому розмірі підлягає відшкодуванню спричинена матеріальна шкода позивачу з боку відповідачів, оскільки існують всі правові підстави саме для такої цивільно-правової відповідальності з боку відповідачів по справі за скоєння ОСОБА_5 дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої спричинено смерть ОСОБА_6 та завдано в зв'язку з цим матеріальних збитків позивачу.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на його користь спричиненої моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення її прав, при цьому моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

На підставі ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, яка передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода. Завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Крім того, зокрема, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Слід зазначити, що всі негативні моральні, психічні переживання і негативні емоції негативно впливають на стан здоров'я будь-якої людини, зокрема на стан здоров'я позивача.

Більш того, відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року: «Здоров'я - це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів». Таким чином, не вимагає доказів той факт, що вищезгадані дії, в результаті яких загинула його дружина, погіршили душевний стан позивача, нормальні життєві зв'язки і спричинили додаткові зусилля для організації свого життя, життя дітей, сім'ї, а також додаткові матеріальні витрати.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», правові підстави для стягнення спричиненої моральної шкоди з відповідача - ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» відсутні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Таким чином, суд враховуючи наведені вище норми Закону та роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи, що відповідач Публічне акціонерне товариство «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» жодних дій на відшкодування спричиненої моральної шкоди не вжив, приходить до переконання, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково і стягнути з відповідача ПАТ «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» на користь позивача в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 50 000 гривень, так як вважає зазначену суму необхідною та достатньою для відшкодування заподіяної моральної шкоди у даному конкретному випадку.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому враховуючи, що позивач на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнений від оплати судових витрат при подачі позову, із відповідачів солідарно на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок за частково задоволені позовні вимоги про стягнення спричиненої матеріальної шкоди та з відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» на користь держави стягнути судовий збір в розмірі 500 гривень 00 копійок за частково задоволені позовні вимоги про стягнення спричиненої моральної шкоди.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1194, 1195, 1200, 1201 ЦК України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 37/122, ідентифікаційний код 23510137) та Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» (49890, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 5, ЄДРПОУ 05521962, р/р 26009000210214 ПАТ «Ерсте Банк» в м. Києві, МФО 380009) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 проживаючого АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з похованням, суму в розмірі 4800 гривень 00 копійок;

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» (49890, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 5, ЄДРПОУ 05521962, р/р 26009000210214 ПАТ «Ерсте Банк» в м. Києві, МФО 380009) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 проживаючого АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з проведенням поминального обіду, суму в розмірі 56 гривень 51 копійки, а також в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди суму в розмірі 50 000 гривень.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 37/122, ідентифікаційний код 23510137) та Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» (49890, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 5, ЄДРПОУ 05521962, р/р 26009000210214 ПАТ «Ерсте Банк» в м. Києві, МФО 380009) на користь держави судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Дніпропетровський авторемонтний завод» (49890, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 5, ЄДРПОУ 05521962, р/р 26009000210214 ПАТ «Ерсте Банк» в м. Києві, МФО 380009) на користь держави судовий збір в розмірі 500 гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: суддя Новік Д.І.