Рішення № 42934889, 02.03.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14228/14-ц (2/201/891/2015)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.,

при секретарі - Пісчанській Т.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лопатнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення грошових коштів, неустойки, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 04 листопада 2014 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення грошових коштів, неустойки, відшкодування моральної шкоди (а. с. 2-4).

В обґрунтування позовної вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 04 лютого 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070070596800. Предметом цього договору є прийняття відповідачем від позивача грошових коштів на депозитний рахунок за процентною ставкою, визначеною умовами договору під 17% річних. При підписанні договору позивачем було внесено на депозитний рахунок 12 000 гривень. Відповідно до умов договору позивач має право на повернення вкладу та дострокове його розірвання, в тому числі й після продовження строку дії договору. 14 жовтня 2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення повної суми вкладу 12 000 гривень та нарахованих за умовами банківського вкладу відсотків в готівковій формі єдино разовим платежем. Однак станом на дату подачі позову до суду відповідач не повернув суму вкладу та відсотки за користування, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 12 000 гривень у вигляді коштів за договором банківського вкладу "Стандарт" № SAMDNWFD0070070596800 та нарахованих відсотків, стягнути неустойку в розмірі 24,66 гривень, моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень та 500 гривень на правову допомогу.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їхньому задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, посилалась на те, що договір банківського вкладу з ОСОБА_1 укладався на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасового окупованою територією, у зв'язку з чим відокремлений підрозділ ПАТ КБ "Приватбанк" на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Крім того, окупаційна влада фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк", що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк". Були арештовані також права та зобов'язання банку, в тому числі права вимоги і борги за всіма зобов'язаннями. Майно ПАТ КБ "Приватбанк" на території Автономної Республіки Крим окупаційною владою віднесено до майна, що підлягає націоналізації і обліковується як власність Республіки Крим. Відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 04 квітня 2014 року зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників". Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ "Приватбанк" за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014 р. автономній некомерційній організації "Фонд захисту вкладників" в довірче управління переданий майновий комплекс Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк". Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ "Приватбанк", укладеними працівниками Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк", виконує автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя (а. с. 54-59).

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" також зазначила, що не може ні підтвердити, ні спростувати існування невиконаних зобов'язань за договорами банківських вкладів перед позивачем, пославшись на відсутність у ПАТ КБ "Приватбанк" можливості доступу до свого майна, в тому числі і до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, каси і готівки.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до копій документів, доданих позивачем до позовної заяви, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" 04 лютого 2014 року був укладений договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070070596800 (вклад "Стандарт" із щомісячною виплатою) на зберігання грошових коштів у сумі 12 000,00 гривень (а. с. 15). Дія вказаного договору була пролонгована згідно з п. 6 вказаного договору.

ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року звернувся на адресу відповідача з заявою про розірвання договору та повернення суми вкладу разом із нарахованими за ним відсотками (а. с. 18-19), яка була залишена без задоволення.

На підтвердження доводів про існування на час розгляду справи невиконаних грошових зобов'язань ПАТ КБ "Приватбанк" позивачем був наданий оригінал депозитного договору для огляду у судовому засіданні, згідно з яким між позивачем та відповідачем дійсно був укладений договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070070596800 від 04 лютого 2014 року.

Проте позивачем не було надано суду доказів наявності грошових коштів на депозитному рахунку відкритому на ім'я позивача в ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070070596800 від 04 лютого 2014 року на час звернення до суду та на час ухвалення даного рішення.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги позивача до відповідача в частині розірвання договору та повернення суми депозитного вкладу, а також нарахованих за ним відсотків, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у їх задоволенні у зв'язку з недоведеністю.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, вимоги щодо повернення витрат на правову допомогу та вимоги про стягнення неустойки, враховуючи, що дані вимоги носять похідних характер від інших вимог, у задоволенні яких було відмовлено, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову і в цих частинах.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги результат вирішення справи, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", суд вважає за необхідне судові витрат по даній цивільній справі віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 8, 10, 11, 27, 46, 57-60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя Г.В. Черновськой