Вирок № 42934565, 18.02.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/211/2015 справа № 200/1421/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого 18 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Шнирьової Л. П.,

з участю: прокурора Тахтая Д. О.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2014 04 064 0005623, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровськ, вірмена за національністю, з базовою вищою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований в АДРЕСА_1, фактично проживає у АДРЕСА_2, раніше двічі судимого, останній раз 03.12.2013 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 15-ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 850 гривень, -

у вчиненні замаху на злочин за ч. 2 ст. 15-ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014 близько 17 години в м. Дніпропетровську в приміщенні гіпермаркету «Епіцентр-К» на Запорізькому шосе, 62-к, з метою обернення на свою користь електроосвітлювальної лампи ОСОБА_2 з користі, намагаючись не привертати до себе уваги, умисно під виглядом покупця взяв з прилавка і крадькома сховав до рукава одягненої на нього куртки лампу КЛЛ Lummax КЛБ 2S 85W 864 E40 артикулу 30525249, тим самим повторно таємно заволодів майном, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К», вартістю в 220 гривень 10 копійок. Проте, ОСОБА_2 не зміг довести злочин до кінця, оскільки під час спроби залишити місце вчинення злочину, не маючи реальної можливості розпорядитися чужим майном, був викритий на виході з гіпермаркету і пійманий співробітниками охорони «на гарячому».

В судовому засіданні обвинувачений повідомив про укладення угоди про примирення з потерпілим від злочину за ч. 2 ст. 15-ч. 2 ст. 185 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 471 КПК України, обвинувачений і потерпілий визнали істинність встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодилися на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді позбавлення волі строком на один рік зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Представник потерпілого, діючи в інтересах останнього відповідно до ст. 58 КПК України на підставі довіреності від 01.01.2015, чинної до 31.12.2015, без застережень щодо обмежень в представництві,

та обвинувачений скріпили своїми підписами угоду 13 лютого 2015 року в приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора і потерпілого доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Взамін, потерпілий свідомо поступився правом на зміну в подальшому розміру відшкодування шкоди і правом вимагати притягнення обвинуваченого до відповідальності за злочин інакше як відповідно до формулювання цього обвинувачення. Тобто, як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд, ґрунтуючись на взаємних поступках, вільно розпорядилися лише своїми матеріальними і процесуальними правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачений і представник потерпілого в судовому засіданні пояснили суду, що угоду вони уклали добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило свободу від самовикриття, обвинувачений не заявив, стверджуючи про відсутність у нього скарг на органи досудового розслідування та прокурора. Представник потерпілого, в свою чергу, наполягав на досягненні домовленостей про справедливу сатисфакцію та дійсності примирення. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди і в досягненні примирення за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, фактичні дані огляду речей у присутності понятих під протокол (т. 1 а.с. 12-15), які на місці події 19.12.2014 виявлені у ОСОБА_2 і визнані речовими доказами (т. 1 а.с. 10), прямо викривають обвинуваченого у заволодінні чужим майном з наступним пійманням його «на гарячому». Відомості про проведену інвентаризацію (т. 1 а.с. 9) в сукупності з даними довідки про вартість викраденого (т. 1 а.с. 7) та висновку товарознавчої експертизи № 113-15 від 16.01.2015 (т. 1 а.с. 22-23) вказують на недостачу належної ТОВ «Епіцентр-К» на праві власності вилученої лампи, а також на її вартість, доводячи предмет незакінченого злочину і саму подію таємного заволодіння ним. З добутого відеозапису камер спостереження (т. 1 а.с. 51), визнаного речовим доказом (т. 1 а.с. 50), вбачається використаний підсудним спосіб заволодіння майном власника гіпермаркету.

Суд, оцінивши джерела добутих відомостей про предмет злочину і про обстановку його виявлення, за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному дослідженні в судовому засіданні в сукупності обставин, визнаних учасниками судового провадження істинними, дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_2 винуватості у скоєному, яке згідно з ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України не викликає сумнівів у свободі самовикриття.

Наслідуючи роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в абз. 2 п. 4 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», умисні дії ОСОБА_2, який мав не погашену та не зняту у встановленому законодавством порядку судимість за крадіжку, що виразилися у спробі таємного розкрадання чужого майна, за якої він зміг заволодіти викраденим майном, але одразу був викритий на місці, не маючи реальної можливості ним розпорядитися і зникнути з ним з незалежних від його волі причин, сторонами угоди правильно кваліфіковані згідно з ч. 2 ст. 15 КК України закінченим замахом на крадіжку середньої тяжкості за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності, щодо якої допускається укладення угоди згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України.

Внаслідок визнання обвинуваченим розміру шкоди у вартісному вираженні майна, що склало предмет злочину, взамін поступок потерпілого, якому повернуте таке майно без пошкоджень його цілісності, в угоді немає жодних домовленостей про порядок і строк відшкодування завданої шкоди та про строк вчинення будь-яких інших дій, які обвинувачений зобов'язався б вчинити на користь потерпілого.

Вивченням особи обвинуваченого з'ясовано, що ОСОБА_2 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Таким чином, в укладеній угоді покарання узгоджене з врахуванням характеру і тяжкості обвинувачення та інших обставин на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 цього Кодексу, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства в охороні прав і свобод людини та громадянина, у невідворотності справедливого покарання в міру своєї вини. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають обумовлення в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які тому перешкоджали б відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про примирення, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити узгоджене сторонами угоди покарання. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого.

Процесуальні витрати згідно з ст. 124 КПК України покладаються на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 475 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену ОСОБА_2 13 лютого 2015 року угоду про примирення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» за ч. 2 ст. 15-ч. 2 ст.185 КК України під страхом скасування цього вироку протягом п'яти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_2 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені замаху за ч. 2 ст. 15 КК України на передбачену в ч. 2 ст. 185 КК України крадіжку з призначенням узгодженого покарання в один рік позбавлення волі, від відбування якого згідно ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_2 обов'язок відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Речові докази:

лампу КЛЛ Lummax КЛБ 2S 85W 864 E40, артикул 30525249, передану на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_3, - вважати повернутою у законне володіння Товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» за належністю;

DVD-R-диск із записом камер відеоспостереження, протоколи допитів свідків та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

З віднесенням на рахунок обвинуваченого процесуальних витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на розрахунковий рахунок 31118115700004, відкритий УДКС в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 196 гривень 80 копійок з призначенням платежу: «оплата витрат на залучення експерта згідно акту № 113-15 від 16.01.2015».

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги потерпілим і обвинуваченим з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання, а так само прокурором - виключно з підстав затвердження угоди, яка не підлягає укладенню в рамках цього кримінального провадження. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий