Рішення № 42934436, 24.02.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12167/14-ц

Провадження №2/761/221/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 лютого 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарях Булах Л.В., Гаркуші Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі-позивач) звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

У березні 2014 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2013 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2014 року, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2013 року скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 серпня 2005 року укладено кредитний договір №322 (далі по тексту - Кредитний договір), згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 140000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 серпня 2025 року.

В забезпечення виконання забов'язань за Кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки №322 від 02 вересня 2005 року, згідно умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 67,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дане майно належить відповідачу на праві власності.

Відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором не виконує, щомісячні платежі за кредитним договором в термін, встановлений договором, не сплачує, решту заборгованості не повертає. Станом на 20 лютого 2015 року відповідач має заборгованість за Кредитним договором у розмірі 283209 дол. США 82 цент., яка складається із: заборгованості за кредитом - 129442 дол. США 37 цент., заборгованості по процентам за користування кредитом - 76323 дол. США 51 цент., заборгованості по комісії за користування кредитом - 8067 дол. США 00 цент., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 69376 дол. США 94 цент.

В судовому засіданні представник позивача Нікеркін М.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечила з приводу задоволення позовних вимог, просила відмовити.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 26 серпня 2005 року між ВАТ АБ "Приватінвест", право вимоги якого перейшло до ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір №322, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 140000 дол. США 00 цент., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 25 серпня 2025 року.

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки №322 від 02 вересня 2005 року, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 67,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дане майно належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до п. 2.3.6 Кредитного договору, банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 1.1. договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на закладне майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 кредитного договору.

Згідно п. 4.1 Кредитного договору, при порушенні позичальником кожного із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 Кредитного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.1.5 договору іпотеки від 02 вересня 2005 року, у випадку не виконання іпотекодавцем зобов'язань та порушення обов'язків встановлених цим договором та/або за кредитним договором, вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язнанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Судом достовірно встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 17.05.2012 року про дострокове виконання зобов'язань.

Відповідно до приписів статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

Разом з тим, слід зазначити, що на момент розгляду справи є чинним та обов'язковим до застосування Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VІІ (далі по тексту - ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті").

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

В процесі розгляду справи, судом було направлено запит до Відділу реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, у відповідь на який Відділом реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві направлено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої вбачається, що станом на 24.12.2014 року за фізичною особою ОСОБА_1 відсутні відомості про право власності на нерухоме майно (а.с. 220).

Відповідно до Довідки Форми №3, яка видана ЖБК " 4-й Радянський" від 12.12.2014 року, в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_5 (син, 1989 р.н.) та ОСОБА_6 (син, 2006 р.н.) (а.с. 213).

З огляду на те, що квартира, на яку позивач просить звернути стягнення, є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за споживчим кредитом (п. 1.1. Кредитного договору), наданим їй ВАТ АБ "Приватінвест", дане майно є постійним місцем проживання позичальника, та враховуючи те, що у позивальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, та площа квартири не перевищує 140 кв.м., то на правовідносини, що виникли між сторонами, поширюється дія ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Тому, з урахуванням вищевикладеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: