Вирок № 42934304, 24.02.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження 1-кп/760/359/15

Справа 760/2165/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Агафонова С.А.,

при секретарі Пукас А.В.

за участю:

прокурора Браги В.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015110330000010 від 31 січня 2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мала Севастянівка Христинівського району Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого заступником директора ТОВ «Візит», одруженого, маючого двох малолітніх дітей, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 27 грудня 2012 року наказом № 61 директора ТОВ «Візит» ОСОБА_4 призначений на посаду заступника директора даного товариства, у зв'язку з цим останній отримує грошову винагороду з урахуванням укладених за його ініціативою договорів, отриманого від цього прибутку товариства.

3 грудня 2014 року директор даного товариства видала ОСОБА_3 довіреність № 77 на представлення інтересів даного підприємства на переговорах процедури закупівлі консервів та готових страв з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові, з правами надавати цінову пропозицію, бути присутнім при розкритті цінової пропозиції, звертатися до комітету з конкурсних торгів за роз'ясненнями щодо документації, давати згоду на виправлення арифметичних помилок у документації та інші повноваження необхідні для досягнення позитивного результату для підприємства.

30 квітня 2014 року наказом № 1о/с Командувача Національної гвардії України полковник ОСОБА_5 призначений на посаду начальника управління тилу логістики Головного управління Національної гвардії України, яку обіймає по теперішній час. ОСОБА_5, будучи начальником управління тилу логістики Головного управління Національної гвардії України, згідно з покладених на нього службових обов'язків, затверджених наказом Командувача Національної гвардії України від 10 червня 2014 року № 75, здійснює керівництво діяльністю управління тилу в цілому, організовує роботу з питань тилового забезпечення військових частин, планування та роботу підпорядкованих йому відділів продовольчого та ветеринарного забезпечення, речового забезпечення, підпорядкованих служб тилу у військових частинах, своєчасне забезпечення підпорядкованих служб військових частин продовольством, речовим майном та іншими матеріальними засобами по службах тилу, проведення розрахунків щодо отримання та розподілу по військовим частинам необхідної кількості коштів і матеріальних засобів відповідно до штатів, норм і табелів належності, організовує і контролює правильне та економне витрачання коштів, уживати необхідних заходів щодо боротьби з втратами, нестачами і розкраданням матеріальних цінностей, контролює роботу з централізованої закупівлі матеріально-технічних засобів для Національної гвардії України і децентралізовану закупівлю військовими частинами, роботу та господарську діяльність продовольчого та речового складів відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії України, а також здійснює розподіл матеріально-технічних засобів між військовими частинами, бере участь в інспекторських і підсумкових перевірках військових частин з питань тилового забезпечення, у підборі та розстановці кадрів у військових частинах, визначає потребу в матеріальних засобах і грошових коштах, знати і контролювати забезпеченість військових частин по підпорядкованим службам.

Відповідно до статей 28, 29, 30 та 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України полковник ОСОБА_5 є начальником для особового складу управління тилу логістики Головного управління Командування Національної гвардії України та підпорядкованої військової частини 3078 з повноваженнями щодо відання наказів, які обов'язкові для виконання підлеглими.

Згідно з статтею 20 Закону України «Про Національну гвардію України» військовослужбовець під час виконання покладених на нього службових обов'язків є представником влади.

У зв'язку з цим, з 30 квітня 2014 року ОСОБА_5 наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та згідно пункту 1 примітки до статті 364 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011) являвся службовою особою.

Відповідно до пункту 1 примітки до статті 368 КК України (в редакції Закону від 14.10.2014) службовими особами, які займають відповідальне становище є особи, зазначені в пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої категорії.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» до третьої категорії посад державних службовців відносяться посади начальників управлінь у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №383/2011, Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади.

Згідно статті 1 Закону України «Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Відповідно до пункту 1 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014, Головним органом військового управління Національної гвардії України є Головне управління Національної гвардії України.

Згідно з пунктом 1.2. Положення про управління тилу логістики Головного управління Національної гвардії України, затвердженого наказом Командувача Національної гвардії України від 10.06.2014 № 75, управління тилу логістики є структурним підрозділом Головного управління Національної гвардії України.

Враховуючи, що полковник ОСОБА_5 перебуває на посаді начальника управління тилу логістики Головного управління Національної гвардії України, яка відноситься до посад начальників управлінь у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, одним із яких є Міністерство внутрішніх справ України, до складу якого входить Головне управління Національної гвардії України, тобто є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

В один із днів у третій декаді серпня 2014 року начальник управління тилу логістики Головного командування Національної гвардії України ОСОБА_5 зателефонував заступнику директора ТОВ «Візит» ОСОБА_3 та в телефонній розмові запропонував прийняти участь у конкурсних торгах, щодо постачання продуктів харчування для Національної гвардії України та обговорити умови співпраці, на що ОСОБА_3 надав згоду. При цьому, ОСОБА_5 повідомив, що йому стало відомо про участь ТОВ «Візит» у конкурсних торгах на поставку продуктів харчування (м'ясних консервів) для потреб Міністерства оборони України.

20 листопада 2014 року ТОВ «Візит» подав тендерному комітету військової частини 3078 цінові пропозиції щодо постачання консервів м'ясо-рослинних для забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України.

3 грудня 2014 року, у період проведення конкурсних торгів у військовій частині 3078, начальник управління тилу логістики Головного командування Національної гвардії України ОСОБА_5, діючи з метою отримання неправомірної вигоди від учасників конкурсних торгів, зателефонував ОСОБА_3 та вказав на необхідність під'їхати до нього на роботу на 18 годину, а саме до будівлі Головного управління Національної гвардії України (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а) не уточнюючи мету зустрічі.

Під час даної зустрічі, на автомобільній стоянці біля будівлі Головного управління Національної гвардії України (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а) ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 висунув останньому вимогу, що для налагодження тривалих договірних відносин з Національною гвардією України, потрібно буде виконувати певні обов'язки. ОСОБА_3 розуміючи, що певні обов'язки, на які акцентував увагу ОСОБА_5, пов'язанні з передачею йому грошових коштів, дав зрозуміти, що передасть винагороду, але давати її не мав наміру.

9 грудня 2012 року за результатами конкурсних торгів переможцем переговорної процедури закупівлі консервів та готових страв з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові (код.-10.13.1) визнано ТОВ «Візит» та даному товариству направлено повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

15 грудня 2014 року військова частина 3078 та ТОВ «Візит» уклали договори № 151/ВЗЗ-2014 на поставку консерви м'ясні (яловичина тушкована вищого ґатунку) у кількості 85911 кілограм на суму 4350533,04 гривні та №150/ВЗЗ-2014 на поставку консерви м'ясо-рослинні (каша гречана з яловичиною) у кількості 27197,30 кілограм на суму 988893,83 гривні, а всього на загальну суму 5339426,87 гривень.

У подальшому, після укладення даних договорів та поставки до військової часини 3078 Національної гвардії України продуктів харчування близько 30-40 відсотків, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 та вказав на необхідність під'їхати до нього на роботу, а саме до будівлі Головного управління Національної гвардії України (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а) не уточнюючи мету зустрічі.

Під час даної зустрічі, ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, вказав ОСОБА_3 на невиконання ним обов'язків, на які акцентував увагу раніше (передачі неправомірної вигоди), та висунув вимогу у передачі неправомірної вигоди ОСОБА_3 у сумі 10 відсотків від вартості поставленої продукції, що складає 533942,69 гривень. На вказаному вимогу, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що вказану суму коштів передати не зможе, оскільки ТОВ «Візит» отримає незначний прибуток з огляду на низьку вартість поставленої продукції. З метою досягнення свого злочинного наміру, ОСОБА_5 пригрозив, що в разі не передачі вказаної суми коштів він буде вживати заходи щодо перешкоджання співпраці ТОВ «Візит» з Національною гвардією України, у тому числі під час прийому продукції мотивуючи своє рішення неналежною якістю продукції, що призведе до сплати штрафних санкцій ТОВ «Візит».

ОСОБА_3, сприймаючи вказані погрози ОСОБА_5 як реальні, та не бажаючи настання негативних наслідків для фінансово-господарської діяльності ТОВ «Візит», від якого ОСОБА_3 отримує прибуток, погодився на вимогу ОСОБА_5 щодо передачі йому грошових коштів, не вказуючи суму. З огляду на отримання згоди ОСОБА_3 на передачу грошових коштів, ОСОБА_5 це було сприйнято як згоду ОСОБА_3 на передачу 10 відсотків від суми вартості продукції поставленої ТОВ «Візит» до Національної гвардії України, що складає 533942,69 гривень.

5 січня 2015 року ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 з метою з'ясування місця його перебування, на що ОСОБА_3 повідомив, що знаходиться за межами України та повернеться після 10 січня 2015 року.

14 січня 2015 року ОСОБА_5, у зв'язку з неотриманням неправомірної вигоди, повторно зателефонував ОСОБА_3 та вказав на необхідність зустрічі, на що останній погодився. Цього ж дня о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зустрілися на автомобільній стоянці біля будівлі Головного управління Національної гвардії України (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а). Під час даної розмови, ОСОБА_5 в черговий раз висунув вимогу передачі йому грошових коштів за поставлені продукти харчування, при цьому погрожуючи штрафними санкціями та вжиттям заходів щодо визнання неякісними продуктів харчування. ОСОБА_3 розуміючи відсутність в нього необхідної суми кошів та усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_5 повідомив останнього, що йому потрібен час для того щоб зібрати вказану суму коштів. При цьому, ОСОБА_5 вказав, що на одній із нарад ставилось питання про припинення роботи з ТОВ «Візит».

16 січня 2015 року о 11 годині 46 хвилин ОСОБА_5 знову зателефонував ОСОБА_3 та запитав: «Коли можуть зустрітися?», на що ОСОБА_3 повідомив, що зможе під'їхати через годину - півроти години, але свою обіцянку не виконав.

19 січня 2015 року о 10 годині 58 хвилин ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4, що є матір'ю його дружини, та попросив взяти з його місця проживання, особисті грошові кошти у сумі 232 тисяч гривень, не повідомляючи причину необхідності цих коштів.

Цього ж дня о 11 годині 59 хвилин ОСОБА_3 зателефонував

ОСОБА_5 з метою з'ясування місця перебування останнього та домовився про зустріч через 15 хвилин біля місця служби ОСОБА_5 (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а).

Цього ж дня, о 12 годині 01 хвилин ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4 та звернувся з проханням під'їхати до нього, а саме до місця знаходження Головного управління Національної гвардії України (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а) та передати йому грошові кошти. Одночасно з цим, ОСОБА_4 усвідомлюючи можливість передачі ОСОБА_6 ОСОБА_5 грошових коштів, виявила бажання поспілкуватися з останнім, щодо відмови у вчиненні протиправних дій.

19 січня 2015 року о 12 годині 22 хвилини ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 та уточнив факт прибуття останнього на автостоянку Головного управління Національної гвардії України (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а). У свою чергу ОСОБА_3 підтвердив перебування на вказаній автостоянці. Цього ж дня о 12 годині 23 хвилини ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4, щодо її місця перебування та часу приїзду до нього. Після цього о 12 годині 59 хвилин ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_5, на що останній повідомив, що вже йде до нього.

Після приїзду ОСОБА_4 на службовому автомобілі, ОСОБА_3, перебуваючи під контролем (візуального спостереження) співробітників Служби безпеки України, підійшов до вказаного транспортного засобу, забрав власні кошти та направився до свого службового автомобіля марки «Audi Q7» д.н.з. НОМЕР_1 О 13 годині 05 хвилин ОСОБА_3 сів на водійське сидіння до вказаного транспортного засобу, поклав поліетиленовий пакет з грошовими коштами в сумі 232 тисячі гривень на заднє сидіння та чекав ОСОБА_5 для передачі йому вказаних коштів як неправомірної вигоди.

У цей час, перебуваючи під контролем (візуального спостереження) співробітників Служби безпеки України, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яка не будучи обізнана про розпорядження ОСОБА_3 власними грошовими коштами, сіли до автомобіля марки «Audi Q7» д.н.з. НОМЕР_1 що знаходився на автостоянці Головного управління Національної гвардії України (місто Київ, вулиця Народного ополчення, 9а), при цьому ОСОБА_4 сіла на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_5 - на заднє праве пасажирське сидіння. Відразу, ОСОБА_5 запитав про кількість коштів, на що ОСОБА_3 повідомив, що сума коштів складає 232 тисяч гривень. ОСОБА_7 висловив своє незадоволення невиконанням ОСОБА_3 його вимоги та забравши на задньому пасажирському сидінні поліетиленовий пакет з грошовими коштами в сумі 232 тисячі гривень, вийшов із автомобіля та направився до будівлі Головного управління Національної гвардії України.

Після передачі ОСОБА_3 ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 232 тисячі гривень, останні були затриманні співробітниками Служби безпеки України та військової прокуратури Центрального регіону України.

Таким чином, згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.

На підставі ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про визнання винуватості від 31 січня 2015 року, укладена в м. Києві між начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковником юстиції ОСОБА_8, якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_3, що є підозрюваним в цьому ж кримінальному провадженні.

Виходячи із змісту даної угоди, ОСОБА_3, під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні.

Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3, за ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на чотири роки із спеціальною конфіскацією.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України сторони погодилися звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на один рік із покладенням на нього відповідних обов'язків.

ОСОБА_3 із запропонованою видом та мірою покарання згоден.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання.

Також, в підготовчому судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання.

На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 122, 124, 314, 315, 373, 374, 468-475 Кримінального процесуального кодексу України та на підставі ч.3 ст. 369 Кримінального кодексу України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 31 січня 2015 року, укладену в м. Києві між начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковником юстиції ОСОБА_8 якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_3, що є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (в редакції Закону від 13.05.2014).

На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки із спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 232 тисячі гривень.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді застави, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя С.А. Агафонов