Рішення № 42932948, 02.03.2015, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/12010/14-ц

Провадження № 2/712/132/15

02 березня 2015року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого /судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

при секретарі - Снігурській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що між ВАТ АКБ "Престиж", який змінив найменування на ПАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/2061/18/02471 від 21.05.2007 року, згідно з умовами якого відповідачу був виданий кредит в сумі 24000 дол.США строком користування до 20 травня 2017 року, зі сплатою 13,5%. В забезпечення повернення кредиту між кредитодавцем та ОСОБА_2, а також між кредитодавцем та ОСОБА_3 були укладені договори поруки, згідно з умовами яких поручителі зобов'язались нести солідарну відповідальність по кредитних зобов'язаннях позичальника. Крім того, кредит був забезпечений іпотекою однокімнатної квартири, належної ОСОБА_4 В зв"язку з неналежним виконаннням зобов"язань за кредитним договором банком 15.04.2013р. було пред'явлено вимогу дострокового стягнення кредиту та оплати заборгованості за кредитним договором, яку відповідачі не виконали, тому просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором 251746,12 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 184141,69 грн., заборгованості по відсоткам 55359,12 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 6760,27грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків 5485,04грн. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. В ході розгляду справи відповідачка вказувала, що причиною порушення ОСОБА_1 кредитних зобов'язань є погіршення його фінансового стану.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що поручитель не отримував вимогу банку щодо погашення борг.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між ВАТ АКБ "Престиж", який змінив найменування на ПАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/2061/18/02471 від 21.05.2007року, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 24000 дол.США на споживчі цілі, строком користування до 20 травня 2017 року, зі сплатою 13,5%. Протягом періоду кредитування додатковими угодами № 1 від 06.05.2009р., № 2 від 22.12.2009р., № 3 від 12.01.2010 року вносились зміни до умов кредитування, які стосувались змін графіку погашення кредиту та продовження строку кредитування до 20.05.2018р., відсоткова ставка не змінювалась.

В якості забезпечення повернення кредиту між кредитодавцем та ОСОБА_3був укладено договір поруки № 014/2061/18/02471/1 від 21.05.2007 року, згідно якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання позичальником всіх зобов"язань перед кредитором за кредитним договором №014/2061/18/02471 від 21.05.2007року. До вказаного договору поруки додатковоим угодами № 1 від 06.05.2009р., № 2 від 22.12.2009р. вносились зміни на підставі відповідних змін умов кредитування. Згідно заяви ОСОБА_3 від 12.01.2010р. він як поручитель підтвердив про згоду на укладання позичальником додаткової угоди № 3 від 12.01.2010р. до кредитного договору. Відповідно до п.5.2.3 договору поруки від № 014/2061/18/02471/1 від 21.05.2007 року передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя ( п.4 ст.559 ЦК України).

06.05.2009 року в забезпечення виконання зобов"язань між кредитодавцем та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/2061/18/02471/2, відповідно до якого Відповідно до п.6.2.3 договору поруки від № 014/2061/18/02471/1 від 21.05.2007 року передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя ( п.4 ст.559 ЦК України). До вказаного договору поруки додатковю угодою від 22.12.2009р. вносились зміни на підставі відповідних змін умов кредитування. Згідно заяви ОСОБА_2 від 12.01.2010р. вона як поручитель підтвердила про згоду на укладання позичальником додаткової угоди № 3 від 12.01.2010р. до кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитом ОСОБА_1 скористався, що підтверджено заявами на виплату готівки від 21.05.2007р. та 22.05.2007р., однак з травня 2012 року позичальником систематично порушуються умови кредитного договору, щодо строків погашення кредиту та сплати відсотків, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, позичальник графіку погашення кредиту не дотримується, чим порушує умови кредитування та призводить до виникнення простроченої заборгованості, порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом. Судом встановлено, що позивач є банківською установою та у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, тому позивач мав достатні юридичні підстави та законне право для надання відповідачу кредиту в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписанням кредитного договору, фактом отримання і використання кредиту, частковим погашення кредиту підтверджено, що позичальник ОСОБА_1 в повному обсязі ознайомлювався з умовами кредитування в банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. Крім того, взаємні права обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі від 21.05.2007року та підписаному позичальником додатку 1 до вказаного договору щодо розрахунку орієнтовної сукупної вартості кредитної послуги.

Під час укладення кредитного договору, договорів поруки в забезпечення кредитних зобов'язань відповідачі заперечень щодо змісту даних правочинів не мали, умови укладених між сторонами договорів були погоджені у встановленому законом порядку та позичальник і поручителі проти них не заперечували. Отже, такі умови договорів є результатом домовленості сторін, що відповідає п. 3 ст. 3 ЦК України. При укладенні правочинів не існувало ніяких умов, які б примусили відповідачів прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах. В день підписання позичальник отримав суму кредиту та примірник кредитного договору, що давало йому додаткову можливість детально вивчити його умови та в разі незгоди з ними відмовитись від даної послуги, однак відповідач використав кредитні кошти на свій розсуд.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Зазначена норма закону застосовується також до відносин за кредитним договором в силу вимог ст.1054 ЦК України.

15.04.2013р. в зв'язку з виникненням простроченої заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України та пунктів 5.5 та 6.5 кредитного договору щодо права кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у випадку порушення умов кредитування позичальником, на адресу позичальника та поручителів банком направлено вимог дострокового повернення кредиту та оплати заборгованості за кредитним договором на загальну суму 17 245,42 доларів США, що еквівалетно 137 842, 64 грн. у 30-денний строк, однак вказана вимога залишена без виконання у повному обсязі.

Згідно наданого банком розрахунку боргу, з яким погоджується суд та який сторонами в ході розгляду справи не оспорювався, підтверджений випискою по рахунку позичальника, станом на 01.08.2014р. заборгованість позичальника за кредитним договором складає 251746,12грн., яка складається з заборгованості за кредитом 184141,69 грн. як еквівалент 14 904,37 доларів США, заборгованості по відсоткам 55359,12 грн. як еквівалент 4480,75 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту 6760,27грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків 5485,04 грн., згідно умов кредитного договору пеня нарахована в розмірі пдвійної облікової ставки НБУ та заявлена до стягнення за період 1 рік, що передує зверненню до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд враховує, що підстави для висновку про припинення поруки відсутні, оскільки відповідно до пунктів п.5.2.3 договору поруки від 21.05.2007р. та п.6.2.3 договору поруки від 06.05.2009р. строк поруки за ч.4 ст.559 ЦК України сторонами погоджений в розмірі 3 роки з настання терміну виконання основного зобов'язання. Строк виконання основного зобов'язання з повернення кредиту умовами кредитного договору був встановлений 20 травня 2017 року, потім продовжений до 20.05.2018р., однак до настання вказаного строку кредитодавцем відповідачам пред'явлено 15.04.2013р. вимогу про дострокове повернення кредиту в 30-денний термін, чим відповідно змінено строк виконання основного зобов'язання до 15.05.2013р., в подальшому в зв'язку з невиконанням зазначеної вимоги позивач звернувся до суду в межах передбаченого договорами поруки трирічного строку поруки.

Посилання представника відповідача на те, що вимога про погашення боргу від 15.04.2013р. не була доведена до відповідачів належним чином спростовується поштовим повідомленнями кур'єрської служби доставки від 15.03.2014р. в матеріалах справи. Крім того, відповідно до п.5.1 договору поруки № 014/2061/18/02471/1 від 21.05.2007 року сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними сторонами адресами. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. Матеріалами справи підтверджено, що зазначені вимога надіслані кур'єрською службою доставки на адреси відповідачів, вказаних в договорах.

При вирішенні позову суд враховує також, що відповідно до положень ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України) та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки ці вимоги обґрунтовані на законі, відповідають умовам укладених за участю сторін кредитного договору, договорів поруки, згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Задовольняючи вимогу про стягнення з боржника і поручителів в солідарному порядку суми заборгованості за договором кредиту, суд виходить з того, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки.

В силу вимог ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача ОСОБА_1 згідно позовних вимог на користь позивача, підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2517,46грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60,88, 212, 214-215 , 225-227 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 509, 526, 527, 530, 546, 553, 554, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" заборгованість за кредитним договором №014/2061/18/02471 від 21.05.2007року в сумі 251746,12грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" заборгованість за кредитним договором №014/2061/18/02471 від 21.05.2007року в сумі 251746,12грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2517,46 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції в 10-ти денний строк з моменту проголошення, а особами, які брали участь в розгляді справи та не були присутні під час проголошення рішення суду - з моменту отримання його копії.

ГОЛОВУЮЧИЙ: